Рішення № 19953441, 16.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2011 р.Справа № 12/17-3799-2011 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ"; до відповідача: приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"; про стягнення 24990 грн

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат. посвідчення №126;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (надалі по тексту ТОВ „ТЕХНОЮГ”) звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (надалі ПАТ "Міська страхова компанія") про стягнення 24990 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував порушенням відповідачем прийнятих на себе за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом № ВЕ/4484642 зобовязань.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-3799-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник позивача, в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, суд встановив наступне:

15.07.2010р. між ТОВ «ТЕХНОЮГ»та ЗАТ «Міська страхова компанія»було укладено договір страхування у вигляді Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4484642, відповідно до якого Відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність Позивача пов'язану з експлуатацією автомобіля MERCEDES-BENZ 208D реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - забезпечений автомобіль).

01.09.2010 року в м. Одеса по вулиці Добровольського відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в якій мало місце зіткнення забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем Nissan реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 за довіреністю.

За даним фактом співробітниками ДАІ у відношенні ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП України.

03.09.2010 року ЗАТ «Міська страхова компанія»направило незалежного експерта-оцінювача на місцезнаходження транспортного засобу Nissan для проведення огляду за участю ОСОБА_3 06.09.2010 року складено висновок № 03/09-1, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 64875,97 грн. Відповідно до висновку ремонт автомобіля визначено економічно недоцільним, так як вартість відновлювального ремонту перевищувала його ринкову вартість.

12.10.2010 року Малиновський районний суд м. Одеси виніс Постанову, відповідно до якої ОСОБА_2 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Подія, яка відбулась 01.09.2010 року в м. Одеса по вулиці Добровольського і за участю забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 є страховим випадком відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»ОСОБА_3 є потерпілою особою у ДТП.

Потерпілий ОСОБА_3 не погодившись з висновком № 03/09-1 за власні кошти замовив в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз дослідження пошкодженого автомобіля. Згідно з висновком експертного автотоварозначого дослідження № 14369 від 26.11.2010р. - сума матеріального збитку складає 38131,86 грн.

08.02.2011р. ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовними вимогами до ТОВ „ТЕХНОЮГ” про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

24.05.2011р. Суворовським районним судом м.Одеси за результатами розгляду справи № 2-2289/2011 було прийнято рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з ТОВ „ТЕХНОЮГ” майнової шкоди в сумі 38131,86 грн., вартість проведеної експертизи в сумі 1117,39 грн., вартість послуг адвоката - 3200 грн., вартість телеграми - 41 грн. та судові витрати на загальну суму 695 грн., а всього - 43185,25 грн. Рішення набрало законної сили 07.06.2011р.

Посилаючись на виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобілю за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси, завдані ОСОБА_2 в результаті ДТП потерпілій стороні, позивач неодноразово звертався до ЗАТ „Міська страхова компанія”, як до страховика обовязкової цивільно-правової відповідальності користувача транспортного засобу згідно з полісом № ВЕ/4484642, із вимогами, зокрема, від 21.12.2010р. вих. №374, від 30.05.2011р. за вих. № 270, про відшкодування в порядку регресу витрат по сплаті страхового відшкодування.

26.07.2011р. ЗАТ «Міська страхова компанія»надіслала на адресу ТОВ „ТЕХНОЮГ” листа, в якому повідомлялось про те, що підстав вважати експертне дослідження № 03/09-01 від 06.09.2010р. складеним не вірно не має. Крім того повідомлялось, що ЗАТ «Міська страхова компанія»готова сплатити на рахунок ТОВ «ТЕХНОЮГ»суму у розмірі 18865,97 грн. Однак до теперішнього часу ЗАТ «Міська страхова компанія»не здійснило більше жодних виплат на користь ТОВ „ТЕХНОЮГ”.

Скориставшись наданим відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” правом на предявлення вимог в порядку регресу, ТОВ „ТЕХНОЮГ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ЗАТ „Міська страхова компанія” про стягнення збитків у сумі 24990 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 4000 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до полісу № ВЕ/4484642 зі строком дії від 15.07.2010р. по 17.07.2011р. була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ "ТЕХНОЮГ", незалежно від водія, який керував транспортним засобом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (надалі за текстом Закон України „Про страхування”) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах зокрема страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”обовязків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 28 названого Закону передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріалами справи повністю підтверджено здійснення позивачем відшкодування шкоди, завданої майну власника транспортного засобу Nissan, шляхом пошкодження названого транспортного засобу внаслідок винних дій ОСОБА_2, обовязкова цивільно-правова відповідальність якого відповідно до умов Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована страховиком ЗАТ „Міська страхова компанія”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ТОВ „ТЕХНОЮГ” на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 ЦК України виникло право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності ЗАТ „Міська страхова компанія” у межах фактичних витрат на суму 24990 грн.

Згідно зі ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

З огляду на викладене, розмір заборгованості ЗАТ „Міська страхова компанія” перед ТОВ „ТЕХНОЮГ” по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_3. страхового відшкодування, витікає з вимог діючого законодавства України та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих наведене, в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України відповідачем надано не було.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „ТЕХНОЮГ” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти за рахунок позивача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” /65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 Б/1/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОЮГ” /65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 46, код ЄДРПОУ 23863399, п/р 26007000061209 у ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023/ 24990 грн. / двадцять чотири тисячі девятсот девяноста грн. 00 коп. / - збитків, 4000 грн. /чотири тисячі грн. 00 коп./- витрат на послуги адвоката, 289,90 грн. / двісті вісімдесят девять грн. 90 коп./ - держмита; 236 грн. /двісті тридцять шість грн. 00/ - витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 21.11.2011 р.

Суддя О.В. Цісельський