Рішення № 19953233, 14.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2011 р.Справа № 20/17-3713-2011 За позовом: Державного виробничого житлово-побутового підприємства

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 5315,54 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1 від 04.01.2011 року;

від відповідачів: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Державне виробниче житлово-побутове підприємство звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором №9 від 01.01.2010р. у сумі 4543,20 грн. - основного боргу, 313,92 грн. - пені, 113,39 грн. 3% річних, 345,03 індексу інфляції, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №9 від 01.01.2010р. про відшкодування витрат, повязаних з експлуатацією житлового фонду. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2011 року було порушено провадження у справі № 20/17-3713-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 21.10.2011р.

На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження, позивач в судовому засіданні 21.10.2011 р. надав суду розрахунок пені, розрахунок 3% річних та індексу інфляції, згідно з яким здійснив нарахування на суму 1514,40 грн. за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. Проте, позовні вимоги шляхом подання письмових уточнень не уточнив.

Ухвалою суду від 21.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 14.11.2011р. у звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів

У судовому засіданні 14.11.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.42-43), у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що ухвали суду були повернуті поштою за закінченням терміну зберігання (а.с.49-55), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним виробничим житлово-побутовим підприємством („Жилфонд”) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 01.01.2010р. був укладений договір за № 9 про відшкодування витрат, повязаних з експлуатацією житлового фонду (а.с.17).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору ФОП ОСОБА_1, якій на праві власності належить нежитлове приміщення площею 126,2 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, зобовязується сплачувати жилфонду кошти на покриття витрат, повязаних з експлуатацією жилого будинку, із розрахунку 2,00 грн. за 1 кв.м. площі, відповідно до калькуляції, яка є невідємною частиною цього договору. Сума оплати згідно договору складає 252,4 грн. на місяць.

Пунктом 2. договору №9 передбачено, що ФОП ОСОБА_1 перераховує оплату на покриття експлуатаційних витрат щомісячно, не пізніше 15-го числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.7 договір укладений з моменту його підписання строком на 5 років та вважається пролонгованим, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів не заявить про його розірвання.

Згідно з п.8 договору, за невиконання чи/або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства.

Так, згідно з п.3 договору, за несвоєчасну або неповну оплату ФОП ОСОБА_1 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач, в порушення взятого на себе зобовязання ФОП ОСОБА_1 жодного разу з моменту укладання договору від 01.01.2010р. не відшкодовувала позивачу витрати, повязані з експлуатацією жилого будинку, який знаходиться на балансі позивача.

Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 4543,20 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Державного виробничого житлово-побутового підприємства в цій частині цілком обґрунтованими.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, за змістом ст.54 ГПК України на позивача покладений обовязок надати обґрунтований, тобто доведений відповідними доказами розрахунок стягуваної суми, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з уточненого розрахунку (а.с.44), наданого позивачем, ним було нарахована пеня за договором №9 від 01.01.2010 р. за період з 1.01.2010р. по 1.07.2010р., виходячи із простроченого зобовязання у сумі 1514,40 грн.

Проте, вказана сума прострочки виникла тільки на кінець цього періоду, а саме: на 15.06.2011р.

Крім, того, враховуючи, що плата за договором розуміє під собою щомісячні платежі, які мають бути здійснені до 15 числа поточного місяця, штрафні санкції мають нараховуватися, починаючи з 16 числа кожного місяця протягом 6 місяців з дня порушення грошового зобовязання.

Вищезазначене повністю стосується вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції за період з 1.01.2010р. по 1.07.2010р.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що розрахунки позивача не є обґрунтованими у відповідності до норм законодавства, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65069, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Державного виробничого житлово-побутового підприємства Української державної будівельної корпорації (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 72, код. 13883291) 4543 /чотири тисяч пятсот сорок три/ грн. 20 коп. основного боргу, 87 /вісімдесят сім/ грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 /двісті одна/ грн. 70 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 21.11.2011р.