Рішення № 19948869, 12.12.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-1706/11

РІШЕННЯ

іменем України

12 грудня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, в якій просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач в судове засідання не зявилась, але надала суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач в судове засідання не зявився, але надав суду телефонограму, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги позивача визнає частково та просить суд стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 500 гривень.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 12.11.2003 року зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем Краснопавлівською селищною радою Лозівського району Харківської області (а.с.6).

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у сторін народилась дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Судом встановлено, що відповідач не в повній мірі надає матеріальну допомогу позивачці на утримання неповнолітньої дитини.

В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «… Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобовязуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обовязки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст.ст.8,11,12 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402: «… Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сімї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоровя та матеріальне положення дитини, стан здоровя та матеріальне положення позивача і відповідача.

Відповідно ч.1 ст.184 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів визначається у твердій грошовій сумі якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Суд враховує, що відповідач частково визнав позов позивача, не працює, має задовільний стан здоровя.

Згідно статті 24 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», прожитковий мінімум на одну особу (дітям віком від 6 до 18 років) в розрахунку на місяць з 1 грудня 2011 року встановлено 1041 гривень.

Відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитини віку повноліття.

Суд розяснює позивачу, що відповідно до частини 3 статті 184 СК України, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць з проведенням індексації відповідно до закону.

Судові витрати суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,31,57,60,77,79-88,130,169,174,208,209,212-215,218,223, ч.1 ст.367 ЦПК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року; Положеннями Конвенції Організації Обєднаних Націй «Про права дітей»від 20.11.1989 року (ратифіковані Україною відповідно до Постанови Верховної ради України від 27.09.1991 року №789-XII), ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», п.17 Постанови Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Браїлівка, Лозівського району, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 500 гривень, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду 24.11.2011 року і до досягнення дитиною віку повноліття, з індексацією відповідно до закону.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок (розрахунковий рахунок 31219206700015 в Лозівському УДК м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, банк ГУДКУ в Харківської області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір, код 02893953, пункт 1.1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А.Ткаченко