Рішення № 19945396, 07.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.11 Справа№ 5015/6693/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства «Промтехвод-Ч», с. Долина Камянка-Бузького району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Вокс-ЛВ», с. Утішків, Буського району Львівської області

про стягнення: 342240 грн. 03 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності № 14-11 від 05.12.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 04.11.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 31.10.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 342240 грн. 03 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 року. З огляду на неявку представників сторін, розгляд справи було відкладено на 07.12.2011 року.

Представнику сторони, що брала участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 07.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав, подав довідку № 20/11 від 12.12.2011 року про те, що станом на 12.12.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 248836 грн. 00 коп.

Представник відповідача в засідання суду не зявлявся, позов не заперечував, вимоги ухвали суду не виконував, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду розгляду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів (договору, актів приймання виконаних робіт, претензії), копії яких подано позивачем до справи.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

07.12.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 12.12.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань. Приватне підприємство «Промтехвод-Ч»(надалі за текстом позивач) звернулось із позовом до Приватного підприємства «Вокс-ЛВ»(далі за текстом відповідач) про стягнення 342240 грн. 03 коп.

Позивач вказує, що між ним та відповідачем 01 вересня 2010 року було укладено договір, відповідно до умов якого підрядник (позивач по справі) прийняв на себе зобовязання власними силами виконати роботи по обєкту: «Комбікормовий завод», за яку замовник (відповідач по справі) зобовязався розрахуватися.

На виконання умов договору позивач виконав відповідачу роботи на загальну суму 322836 грн. з яких оплатив 38000 грн., внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 284836 грн. 00 коп., про стягнення якої позивач звернувся до суду.

На суму основної заборгованості позивач нарахував 15381 грн. 13 коп. втрат від інфляції, 8310 грн. 90 коп. 3% річних та 33712 грн. 00 коп. пені. Таким чином, загальна сума позову складає 342240 грн. 03 коп.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне: 01 вересня 2010 року між Приватним підприємством «Вокс-ЛВ»(замовником згідно договору) та Приватним підприємством «Промтехвод-Ч»(підрядником згідно договору) було укладено договір № 14/10 (надалі договір), у відповідності з яким підрядник зобовязався власними силами виконати роботи, а відповідач зобовязався в порядку та на умовах передбачених договором оплатити за виконану роботу. Орієнтована вартість послуг та робіт визначається локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни і становить 322838 грн.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи на загальну суму 322836 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт підрядних робіт за кошторисом № 2-1-1 № 2-1-3 та № 2-1-4 за вересень 2010 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками сторін.

В період з 19.10.2010 року по 22.04.2011 року відповідач здійснював проплату за виконані роботи на загальну суму 38000 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на момент розгляду справи він заборгував позивачу 284836 грн. 00 коп. Дана сума не зменшилась в процесі розгляду справи, про що свідчить довідка позивача № 20/11 від 12.12.2011 року.

Пунктом п. 2.2. договору, сторони передбачили, що замовник до початку виконання робіт забезпечує безперервне фінансування та щомісячну оплату за виконані роботи на підставі акту Ф-2-а та довідки Ф-3кб, підписаних уповноваженими представниками сторін на протязі 10 днів.

Із врахуванням того, що мало місце порушення договірних зобовязань з боку відповідача у вигляді прострочки в оплаті, позивач нарахував на суму основної заборгованості 15381 грн. 13 коп. втрат від інфляції, 8310 грн. 90 коп. 3% річних та 33712 грн. 00 коп. пені.

Дані факти судом встановлені, матеріалами справи підтверджені, сторонами не заперечувались.

Дослідивши представлені суду докази, оцінивши їх у своїй сукупності, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне:

Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як зазначено вище, відповідно до п. 2.2. договору, замовник до початку виконання робіт забезпечує безперервне фінансування та щомісячну оплату за виконані роботи на підставі акту Ф-2-а та довідки Ф-3кб, підписаних уповноваженими представниками сторін на протязі 10 днів. Таким чином, строком виникнення у відповідача обов'язку оплати виконаних робіт за договором № 14/10 від 01.09.2010 року є 10.10.2010 року.

Внаслідок наведеного, оскільки суд встановив наявність боргу відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи в розмірі 284836 грн. 00 коп., позовна вимога про стягнення грошових коштів у вказаному розмірі є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути із відповідача 15381 грн. 13 коп. втрат від інфляції та 8310 грн. 90 коп. - 3% річних. Судом перевірено правильність розрахунку інфляційних та річних за період з 10.10.2010 року по 01.10.2011 року. Позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо нарахованої позивачем пені, то суд відмовляє у її стягненні з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, зазначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, із врахуванням того, що сторони у договорі не передбачили нарахування пені, суд відмовляє у її стягненні.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 284836 грн. 00 коп., та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 284836 грн. 00 коп. основного боргу, 15381 грн. 13 коп. втрат від інфляції та 8310 грн. 90 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 173, 193, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вокс-ЛВ»( 80546, Львівська область, Буський район, с. Утішків, вул. Буська, 1, код ЄДРПОУ 20770316) на користь Приватного підприємства «Промтехвод-Ч» (80410, Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Долина, вул. С.Бандери, 2Б, код ЄДРПОУ 35263361) 284836 грн. 00 коп. основного боргу, 15381 грн. 13 коп. втрат від інфляції та 8310 грн. 90 коп. 3% річних, 3114 коп. 39 коп. державного мита, 214 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягненні пені в розмірі 33712 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили у порядку, визначеному ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.