Рішення № 19945290, 12.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11 Справа№ 5015/6440/11

За позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (надаліБанк), м. Львів,

до відповідача:фермерського господарства "Пустомитівське" (надалі Господарство), м. Пустомити,

про: стягнення 907069,42 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність №13-11-22091 від 09.11.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до фермерського господарства "Пустомитівське" про стягнення 907069,42 грн., Ухвалою від 31.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.11.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов кредитного договору про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №54/2008 від 18.03.2008 року не повернув суми отриманого кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 755525,00 грн. за тілом кредиту та 9500,98 грн. за відсотками. Крім того, відповідачу нараховано 76171,71 грн. інфляційних нарахувань, 3777,63 грн. штрафу, 60997,38 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1096,71 грн. пені за прострочення сплати відсотків.

В судові засідання представник відповідача не зявлявся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.11.2011 року, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком та Господарством укладено кредитний договір про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування від 18.03.2008 року №54/2008 (надалі Кредитний договір). За умовами цього договору Банк встановив ліміт заборгованості за кредитною лінією в сумі, яка не може перевищувати 3400000,00 грн., термін користування кредитною лінією з 18 березня 2008 року по 18 березня 2010 року, відсоткова ставка становить 18% річних по траншу терміном на один рік, 17% річних по траншу терміном на два роки. Додатковою угодою №8 від 01.10.2009 року Кредитний договір викладено в новій редакції. Так, ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлено в сумі 1675261,56 грн., строк користування кредитною лінією становить з 18 березня 2009 року по 18 березня 2010 року, відсоткова ставка за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії складає до 18.03.2010 року становить 27% відсотків річних.

Господарству було надано кредит у сумі 3400000,00 грн., про що свідчать меморіальні ордери №NL-1 від 20.03.2008 р. на суму 400000,00 грн., № NL-1 від 28.03.2008 р. на суму 300000,00 грн., №NL-1 від 02.04.2008 р. на суму 700000,00 грн. та платіжне доручення №1 від 15.04.2008 р. на суму 2000000,00 грн.

Доказів повернення кредиту в повному обсязі відповідачем не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та Товариством виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що кінцевий строк погашення кредитудо 18 березня 2010 року (включно).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин Господарство є таким, що прострочило виконання грошового зобовязання, оскільки своєчасно його не виконало. З огляду на це вимоги Банку про стягнення 755525,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пункту 1.1.3 Кредитного договору та додаткової угоди №8 процентні ставки за користування кредитом становлять 17% та 27% річних відповідно. Як убачається з поданого позивачем розрахунку позову, поданого в судове засідання 12.12.2011 року, Господарство частково погасило борг, внаслідок чого сума процентів за користування кредитом зменшилася до 4471,05 грн. За обставин, коли відповідачем після подання позову частково погашено заборгованість по відсотках за користування кредитом, провадження у справі в частині стягнення 5029,93 грн. процентів за користування кредитом потрібно припинити на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В решті позовні вимоги в ці частині підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків та комісій, визначених цим договором та тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пп. 1.1.2, 1.3, 2.5, 2.14.3, 4.4, 5.4 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 відсоток, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобовязань за цим договором.

За таких обставин, вимоги Банку про стягнення 60997,38 грн. пені за прострочення сплати кредиту та 1096,71 грн. пені за прострочення сплати відсотків є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення штрафу, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Відповідно до пункту 3.3.7 Кредитного договору позичальник зобовязаний повернути Банку в повному обсязі транші кредиту в строки, визначені пп. 1.3, 2.5 цього договору, а пунктом 4.3.1 встановлено санкцію за порушення цього зобовязання протягом більше 30 календарних днів штраф у розмірі 0,5% від суми невиконаного (простроченого) зобовязання за кожний випадок. Таким чином, сторонами погоджено цивільно-правову відповідальність у формі стягнення штрафу за прострочення понад 30 днів у випадку порушення обовязку з повернення траншів кредиту у строки, визначені графіком повернення кредиту. За таких обставин вимог про стягнення 3777,63 грн. штрафу є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 76171,71 грн. інфляційних збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, борг частково погашено після подання позову до суду, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193, 235, 236 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Провадження у справі в частині стягнення 5029,93 грн. відсотків за користування кредитом припинити.

2.Позов задоволити.

3.Стягнути з фермерського господарства "Пустомитівське" (адреса: вулиця Фабрична, будинок 19, місто Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100; ідентифікаційний код 33424916) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (адреса: вулиця Артема, будинок 15, місто Київ, 04053; ідентифікаційний код 20025456) 755525,00 грн. заборгованості за кредитом, 4471,05 грн. заборгованості за процентами, 60997,38 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 1096,71 грн. пені за прострочення сплати процентів, 76171,71 грн. інфляційних збитків, 3777,63 грн. штрафу, 9070,69 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.