Рішення № 19944302, 13.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/115/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Cудді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 29.06.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (м.Синельникове Дніпропетровська область) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (м.Новоград-Волинський) <Поле для тексту >

про стягнення 1839,16 грн. <Поле для тексту >

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" 1686,49грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних, 24,76грн. - 3% річних та 127,91грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні посилаючись на те, що після звернення з позовом до суду відповідачем було здійснено часткове погашення суми основної заборгованості в розмірі 273,41грн., просив стягнути з відповідача на користь позивача 1400,00 грн. основного боргу, 127,91грн. пені, 24,76грн. - 3% річних та 13,08грн. інфляційних.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 20.10.2011р., надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Вікторія" за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 11703, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 66, повернулася до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 19-21).

Також, до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" повернулись копії ухвал господарського суду про відкладення розгляду справи від 08.11.2011р. та від 24.11.2011р., які були направлені на адресу відповідача: 11703, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 66.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради на запит господарського суду за №11541 від 08.11.2011р., вбачається, що станом на 14.11.2011р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" є: 11703, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 66 (а.с. 25-26).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні відзиву на позов не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №1285-КИЕ (а.с. 9-12).

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно пункту 2.1 зазначеного договору поставки, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і в порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної (п. 2.3 договору).

На виконання умов договору поставки №1285-КИЕ від 16.11.2010р., відповідно до видаткових накладних:

№513241110 від 24.11.2010р. на суму 1583,29грн. (а.с. 34),

№ 318190111 від 19.01.2011р. на суму 2069,12грн. (а.с. 36),

№ 329020211 від 02.02.2011р. на суму 2106,26грн. (а.с. 38),

№ 450160211 від 16.02.2011р. на суму 1624,79грн. (а.с. 40),

№349160311 від 16.03.2011р. на суму 3673,41грн. (а.с. 13),

позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11056,87грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору поставки сторони погодили, що ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків. У разі порушення покупцем цього правила, у тому числі у випадку передачі готівкових коштів будь-яким особам для оплати постачальнику, постачальник не несе відповідальність за можливі збитки покупця від втрати (розкрадання) таких коштів.

Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21-го дня з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за 7 (сім) календарних днів (4.2 договору).

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Зокрема, оплату товару отриманого за видатковими накладними №513241110 від 24.11.2010р. на суму 1583,29грн., №318190111 від 19.01.2011р. на суму 2069,12грн., №329020211 від 02.02.2011р. на суму 2106,26грн. та №450160211 від 16.02.2011р. на суму 1624,79грн. відповідачем було проведено у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням № 4 від 10.01.2011р. на суму 1583,29грн. (а.с. 43), № 38 від 15.02.2011р. на суму 2069,12грн. (а.с. 44), № 54 від 15.03.2011р. на суму 3731,05грн. (а.с. 45).

Оплату за товар отриманий за видатковою накладною №349160311 від 16.03.2011р. на суму 3673,41грн. відповідачем було проведено частково в розмірі 2000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 94 від 28.04.2011р. на суму 500,00грн. (а.с. 46), № 98 від 04.05.2011р. на суму 1000,00грн. (а.с. 47), № 154 від 04.08.2011р. на суму 500,00грн. (а.с. 48).

Таким чином, на момент подання позову до суд, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за товар поставлений за видатковою накладною №349160311 від 16.03.2011р. в сумі 1673,41грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що після пред'явлення позову, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 273,41грн., що підтверджується платіжним дорученням № 192 від 12.10.2011р. (а.с. 63).

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 273,41грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, на час розгляду господарським судом справи, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1400,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 1400,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 1400,00грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 127,91грн. пені, 24,76грн. - 3% річних, 13,08грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 6.6 договору поставки №1285-КИЕ від 16.11.2010р. сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п. 4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 127,91грн. нараховану за період з 07.04.2011р. по 03.10.2011р. на суму заборгованості 1673,41грн. (розрахунок а.с. 14).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 127,91грн. пені такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунком позивача (а.с.14), розмір 3% річних нарахованих за період з 07.04.2011р. по 03.10.2011р. на суму заборгованості 1673,41грн. становить 24,76грн., а розмір інфляційних нарахованих за період з квітня 2011 року по серпень 2011 року на суму заборгованості 1673,41грн. становить 13,08грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13,08грн. інфляційних та 24,76грн. - 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1400,00грн. основної заборгованості, 127,91грн. пені, 24,76грн. - 3% річних та 13,08грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 273,41грн. підлягає припиненню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (11703, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, буд. 66, ідентифікаційний код 13548248)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арда-Трейдинг" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, буд. 29, кв. 28, ідентифікаційний код 37029549):

- 1400,00грн. основного боргу,

- 127,91грн. пені,

- 24,76грн. - 3% річних,

- 13,08грн. - інфляційних,

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 273,41грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "14" грудня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек. з пов.).