Постанова № 19943432, 13.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" грудня 2011 р. Справа № 5005/3756/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Коваленко С.С.,

Воліка І.М. (доповідача),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДніпропетровської міської ради

на рішеннявід 27.07.2011

господарського суду Дніпропетровської області та на постановувід 20.09.2011 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 5005/3756/2011

господарського суду Дніпропетровської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до1) Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації",

2) Дніпропетровської міської ради,

третя особаКолективне виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод"

провизнання права власності

В судове засідання представники сторін не прибули. ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач –Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі –РВ ФДМ України по Дніпропетровській області) звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (надалі –КП " Дніпропетровське міжміське БТІ", відповідач-1 ), Дніпропетровської міської ради (надалі –відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Колективне виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод" (КВП "Дніпропетровський комбайновий завод"), в якому просить визнати право державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нежитлове приміщення № 64, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147; нежитлові приміщення № 32 та № 33, розташовані у підвалі та на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22; нежитлові приміщення № 1 та № 26, розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірні нежитлові приміщення в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду колективного виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" та є власністю держави. На звернення позивача зареєструвати право власності на спірні об’єкти відповідач-1 відмовив у проведенні інвентаризаційних робіт, чим заперечив державне право власності на зазначені спірні об’єкти.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 у справі № 5005/3756/2011 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 (колегія суддів: Білецька Л.М. –головуючий (доповідач), судді –Тищик І.В., Верхогляд Т.А.). позов задоволено у повному обсязі; визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області право державної власності на нежитлове приміщення № 64, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, площею - 106,6 м2; нежитлові приміщення № 32, 33, розташовані у підвалі та на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, площею - 22 105,5 м2; нежитлові приміщення № 1, 26, розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, площею - 92,5 м2; у задоволенні позову до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" –відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-2 –Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 скасувати, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровської області відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 319, 326, 329, 386, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 41, 7 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності", ст. 1 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", пункт 5 розділу 1 Закону України "Про Державну програму приватизації", ст. 4, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не з’ясовано правовий режим майна та не встановлено, яким чином рада порушила права і охоронювані законом інтереси держави в особі позивача, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач - РВ ФДМ України по Дніпропетровській області у відзиві на касаційну скаргу заперечило проти її задоволення та просило залишити без змін оскаржувані судові акти, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, проте їх неявка не перешкоджає перегляду справи у касаційному порядку.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, у вересні 1993 року відбулася приватизація Колективного виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" шляхом викупу державного підприємства на підставі Договору № КП-215 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу колективного виробничого підприємства від 10.09.1993, який укладений між Фондом державного майна України (Продавець) та Колективним виробничим підприємством "Дніпропетровський комбайновий завод" (Покупець).

Згідно Розрахунку оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 02.09.1993 та Довідок № 8, № 10, № 11, судами встановлено, що у процесу приватизації до складу цілісного майнового комплексу не було включено житлові будинки, які розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Мандриківська, 147, вул. Чкалова, 22, та пр. Калініна, 23, з чого суди дійшли висновку, що вбудовані нежитлові приміщення, які знаходяться в зазначених житлових будинках не увійшли до статутного фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" при його приватизації та були передані на баланс приватизованого підприємства, а отже спірне нерухоме майно не вибувало з державної власності.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, Регіональним відділенням ФДМ України по Дніпропетровській області видано наказ № 12/10-16-УДМ від 13.03.2007 "Про прийняття управлінського рішення", згідно якого прийнято рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська об’єктів державного житлового фонду разом з об’єктами інженерної інфраструктури, що його обслуговують, які не увійшли до статутного фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод".

Рішеннями виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3462 від 18.08.2005 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" та № 2463 від 14.08.2008 "Про передачу у комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", органом місцевого самоврядування надано згоду на прийняття до комунальної власності міста об’єктів державного житлового фонду, які знаходяться на балансі КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", зокрема, житлових будинків по вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, вул. Мандриківська,147 та передано їх на баланс комунальним підприємствам органу місцевого самоврядування.

В подальшому, протягом 2009-2010 років Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області неодноразово зверталось до КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" з проханням виготовити технічну документацію на нежитлові приміщення, а саме: № 64, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська,147; № 32 та № 33, розташовані у підвалі та на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22 та № 1, № 26, розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23. Проте, відповідачем-1 –КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" відмовлено у проведенні інвентаризаційних робіт, з посиланням на рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3462 від 18.08.2005 та № 2463 від 14.08.2008, згідно яких житлові будинки за вище зазначеними адресами передані в комунальну власність територіальної громади міста в цілому.

Задовольняючи позовні вимоги до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться у житлових будинках по вул. Мандриківська,147, вул. Чкалова, 22 та пр. Калініна, 23 у м. Дніпропетровську, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до ст. 4, частин 5 та 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" передача об’єктів права з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об’єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Судом встановлено, що акт приймання-передачі жилих будинків по вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, вул. Мандриківська,147 не складався, тобто, сторонами не виконано вимоги діючого на той час законодавства, а отже не виконані наказ Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області № 12/10-16-УДМ "Про прийняття управлінського рішення" від 13.03.2007 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3462 від 18.08.2005 та № 2463 від 14.08.2008.

Згідно листів Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 03.06.2010 № 22/5-12 та від 16.06.2010 №22/5-14 об’єкти нерухомості за вказаними вище адресами в Реєстрі об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська не значаться.

При цьому, на виконання рішення засідання постійно діючої Комісії по прийняттю управлінських рішень відносно державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених в процесі приватизації (протокол № 11 від 27.08.2010) Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області прийнято наказ № 12/10-29-УДМ від 09.09.2010 "Про внесення змін до наказу від 13.03.2007 № 12/10-16-УДМ", яким внесено зміни до пункту 1 наказу від 13.03.2007 №12/10-16-УДМ щодо передачі у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська об’єктів житлового фонду, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", але залишились на його балансі, згідно переліку, а саме вилучити із переліку житлові будинки по вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, вул. Мандриківська,147 у м. Дніпропетровську.

З огляду цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що після внесення змін до наказу від 13.03.2007 № 12/10-16-УДМ, правовий режим власності на спірні об’єкти змінився, зазначені житлові будинки з вбудованими нежитловими приміщеннями є об’єктами державної власності та значаться в Реєстрі державного майна, який ведеться Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області.

Оскільки в силу приписів до ст. ст. 319, 392 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суди дійшли висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог, з огляду того, що право державної власності не визнається органом місцевого самоврядування, при цьому зауважили, що рішення прийняті Дніпропетровською міською радою без дотримання встановленої процедури передачі майна, не змінили правого статусу майна, проте позбавили власника права вільно розпоряджатися своїм майном.

Місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відносно відповідача-1 –КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" з посиланням на те, що відповідач-1 не заявляє своїх прав на спірні об’єкти нерухомості та не оспорює права позивача, а тому є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Втім, такі висновки господарських судів визнаються передчасними, такими, що зроблені без урахування правової природи спірних правовідносин та приписів законодавства, яке їх регулює.

Відповідно до частини 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суб’єктами права власності, відповідно до ст. 318 Цивільного кодексу України, є Український народ та інші учасники цивільних відносин.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

В силу приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Разом з тим, за приписами статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічногоправа набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За приписами ст. ст. 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Статтею 327 Цивільного кодексу України унормовано, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За приписами статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Разом з тим, відповідно до приписів статті 60 цього ж Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разійого порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв’язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

При цьому судами не надано належної правової оцінки тому факту, що правовий режим власності на спірні житлові будинки з вбудованими нежитловими приміщеннями змінився на підставі рішення органу, уповноваженого управляти цим майном та за наявності згоди органу місцевого самоврядування, що не суперечить вимогам Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" .

Також, як встановлено судами, предметом даного спору є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області заявлена до КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" та Дніпропетровської міської ради про визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нежитлові приміщення, а саме: № 64, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська,147; № 32 та № 33, розташовані у підвалі та на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22 та № 1, № 26, розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23.

В силу приписів ст. 4 Житлового кодексу Української РСР житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення); до житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об’єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Разом з тим, за приписами Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пунктів 4.2, 4.3 Рішення Конституційного суду України від 02.03.04 у справі № 1-2/2004, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), і є об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном (незалежно від того чи є ці квартири приватизованими). Не відносяться до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин нежилі приміщення. Отже, для правильного вирішення даного спору господарським судам необхідно було встановити статус спірного майна, а саме з’ясувати чи входять спірні приміщення до складу житлового фонду, чи не є такими.

На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку про неповне з’ясування судом першої та апеляційної інстанції обставин справи, що мають істотне значення для розгляду спору по суті заявлених вимог, що є порушенням ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що вказані обставини можуть мати суттєве значення для правильного вирішення справи, оскаржуване судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 у справі № 5005/3756/2011 скасувати.

Справу № 5005/3756/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : С.С. Коваленко

І.М. Волік