Постанова № 19940452, 08.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" грудня 2011 р. Справа № 5015/2728/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,

суддіБорденюк Є.М.,

суддіКондратової І.Д.,

за участю представників сторін від позивачане з'явились; від відповідача не з'явились;

від прокуратурине з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства виробничого об'єднання "Львівптахопром"

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011р.

у справі№ 5015/2728/11 Господарського суду Львівської області

за позовомПрокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

доВідкритого акціонерного товариства виробничого об'єднання "Львівптахопром"

простягнення 289494,65 грн. та зобов'язання повернення об'єкта оренди ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 р. Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства виробничого об'єднання "Львівптахопром" (надалі –ВАТ ВО "Львівптахопром") про стягнення основного боргу з орендної плати в розмірі 289494,65 грн. за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2010 р. та зобов'язання відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою –м. Львів, вул. Шота Руставеллі, 12 загальною площею 483,7 м2, згідно з актом здачі-приймання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. (суддя Рим Т.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Якімець Г.Г., судді –Зварич О.В., Хабіб М.І.), позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з правомірності позовних вимог щодо обов'язку відповідача повернути орендне приміщення позивачу, у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, та доведеності існування заборгованості відповідача по орендній платі в спірній сумі.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р., та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 04.10.2007 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі –орендодавець) та ВАТ ВО "Львівптахопром" (надалі –орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5604-7 від 04.10.2007 р. (надалі –договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради" (балансоутримувач), строком з 04.10.2007 року до 03.10.2010 р.

Об’єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Шота Руставелі, будинок 12, загальною площею 483,7 м2 з індексами приміщень І, ІІ, ІІІ, ІY, 1-10, YІ, YІІ, YІІІ, ІХ, Х, ХІ, 11-19, ХІІ, ХІІІ, ХІY, відповідно до технічного паспорта ЛО ДК БТІ та ЕО від 20.03.2001 р. № 949.

Пунктом 3.3 договору оренди сторони погодили, що у зв’язку з фактичним використанням орендарем об’єкта оренди за попереднім договором оренди від 22.03.2006 р. об’єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання цього договору.

Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу (надалі –ЦК) України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмiр якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторiн у грошовiй або натуральнiй формi. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомiсячно, якщо iнше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 7.2 договору відповідач зобов’язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що розмір орендної плати за об’єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 897 від 07.06.2007 р. і складає 14852,14 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлений судами двох інстанцій факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо внесення орендної плати за період з 01.06.2008 р. по 01.10.2010 р. у розмірі 289494,65 грн., який відповідачем не спростований, колегія суддів вважає правильним висновок судів про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача вказаного боргу.

Статтею 785 ЦК України передбачені обов'язки наймача у разі припинення договору найму, зокрема, зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий же обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна закріплений у ч. 1 ст. 27 Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на те, що Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вчасно попередило відповідача про припинення договору оренди (повідомлення № 2302-вих-2224 від 02.11.2010 р.), а відповідач після закінчення строку договору оренди не звільнив спірне приміщення та не передав його в установленому законодавством і зазначеним договором порядку позивачу, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій щодо зобов'язання відповідача повернути орендовані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою –м. Львів, вул. Шота Руставелі, 12 загальною площею 483,7 м2, згідно з актом здачі-приймання.

Відповідач під час розгляду справи судами обставини наявності заборгованості з орендної плати, використання ним спірного приміщення після закінчення строку дії договору та за відсутності чинного договору оренди або інших правовстановлюючих документів на приміщення жодним чином не спростував. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач також не доводить хибність висновків судів першої та апеляційної інстанцій або неправильність застосування ними норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована лише відсутністю у прокурора права звертатися з позовом в інтересах територіальної громади, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа була розглянута без його участі, без належного врахування його клопотання про відкладення розгляду справи.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що в даному випадку позов прокурором заявлено в інтересах територіальної громади, що не передбачено чинним законодавством не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом вказані доводи були перевірені, їм надано належну правову оцінку та правомірно зазначено, що згідно частини 3 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі –рішення КСУ) у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України, щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, де суд вирішив, що прокурори та їх заступники у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ, поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно приписів статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 10 вищевказаного Закону встановлює, що зокрема міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. В свою чергу, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 р. № 1100, управління є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради, створеного відповідно до рішення міської ради від 06.07.2006 р. № 94 "Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання".

Таким чином, звернення прокурора Личаківського району м. Львова до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна та повернення майна не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України та інших чинних нормативних актів.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та позбавлення відповідача права на участь у судовому процесу, колегією суддів також відхиляються, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України суд має відкласти розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення справи в даному засіданні, тобто, наявних матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення, то суд може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті, навіть, якщо було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з описової частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи врахувавши, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, а матеріали справи містять достатньо доказів, які дають можливість розглянути їх по суті у відсутності представника сторони.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди першої та апеляційної інстанції в порядку 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства виробничого об'єднання "Львівптахопром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.06.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2011р. у справі № 5015/2728/11–без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Суддя          Борденюк Є.М.

СуддяКондратова І.Д.