Постанова № 19940277, 07.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2011 р. Справа № 5005/3283/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргувідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на постанову від 29.09.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 5005/3283/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор", м. Харків

до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

простягнення 62 168 грн. 20 коп.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"ОСОБА_1., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року, що прийнято у справі № 5005/3283/2011 (суддя - Калиниченко Л.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Промприбор" (далі-Позивач) до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-Відповідач) про стягнення 62 168 грн. 20 коп.

Не погодившись з цим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Промприбор" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року, постановити нове рішення, а з Відповідача стягнути понесені Позивачем судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року (головуючий суддя Тищик І.В., судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.) апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року скасовано, позов задоволено: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 58650 грн. 21 коп. основного боргу, 3 517 грн. 99 коп. інфляційних втрат, а також на Відповідача покладені судові витрати.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 612, 613, 625 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд встановив, що з поданих доказів неможливо встановити, який товар був поставлений Відповідачу та за який період необхідно нараховувати штрафні санкції, а Позивачем не дотриманий передбачений п. 9.1 договору досудовий порядок врегулювання спору, оскільки відсутні докази направлення претензії Позивачем Відповідачу.

Скасовуючи це рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що в банківських виписках є посилання при оплаті Позивачу на обидва рахунки-фактури, що підтверджує факт отримання Відповідачем цих рахунків та виникнення у нього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар згідно виставлених Позивачем рахунків-фактур. Також, апеляційний суд встановив, що зміни у кількості та асортименті поставленого товару відбулись в робочому порядку, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із висновками, що зазначені у постанові апеляційного суду, оскільки вони зроблені з порушенням норм ГПК України та без врахування всіх встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 11 на звороті) та встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами п. 5.1 укладеного між сторонами 18.12.2009 року договору № 1616д поставки товару, обов'язок покупця (Відповідача) оплатити отриманий товар виникає на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником (Позивачем).

Отже, враховуючи, що в позовній заяві та в оскаржуваних рішеннях підставою заявлених позовних вимог стали вимоги за виставленими Позивачем, але не оплаченими Відповідачем рахунками фактурами згідно вказаних умов договору, а підставою заперечень Відповідачем таких вимог є саме факт неотримання однієї з цих рахунків-фактур, предметом доказування у даній справі, відповідно до норм ст.ст. 32-34 ГПК України є обставини щодо існування та направлення цих рахунків-фактур, а також обставини щодо оплати за кожним з цих рахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд послався як докази, що підвереджують позовні вимоги на рахунки фактури № СФ-0000192 та № СФ-0000116, вказавши при цьому, що отримання цих рахунків Відповідачем підтверджуються наявними у справі виписками банків.

Між тим, встановлюючи вказані факти, апеляційний суд не надав жодної правової оцінки, в контексті норм ст. 101 ГПК України (щодо надання додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи), тому, що згадані вище рахунки-фактури були надані Позивачем лише на стадії апеляційного оскарження згідно відповідного клопотання (а.с. 70-74). Банківські ж виписки, які містилися в матеріалах справи у тому числі і при розгляді справи в першій інстанції, та на які також послався апеляційний суд, не відображають перелік поставленого товару, його кількість та ціну. Отже, за цими банківськими виписками неможливо встановити за який товар у Відповідача виникла заборгованість та за який період необхідно нараховувати штрафні санкції, правомірного висновку про що дійшов місцевий суд в оскаржуваному рішенні.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що за приписами норм ст. 38 ГПК України господарський суд позбавлений права витребовувати додаткові докази у справі за відсутністю про це відповідного клопотання сторони. Якщо ж стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 ст. 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд першої інстанції, призначаючи справу до розгляду ухвалою від 15.03.2011 року, та відкладаючи справу ухвалою від 05.04.2011 року (а.с. 1, 39) двічі надавав можливість сторонам, у тому числі і Позивачу, виконати вимоги ст. 33 ГПК України (довести ті обставини, на які Позивач послався як на підставу своїх вимог) та скористатись правом, передбаченим нормами ст. 38 ГПК України - надати відповідні докази або заявити відповідне клопотання.

Отже, при прийнятті судом першої інстанції рішення, у матеріалах справи були відсутні, у зв'язку з їх ненаданням сторонами, належні та допустимі докази, що підтверджують позовні вимоги, про що вірно було зазначено місцевим судом, а апеляційним судом, в порушення норм ч. 1 ст. 101 ГПК України не було обґрунтовано, за яких підстав на стадії апеляційного оскарження були прийняті додаткові докази у справі.

До викладеного слід додати, що приймаючи оскаржувану постанову та роблячи висновки про відповідність умовам договору зміни у робочому порядку асортименту та кількості поставленого Відповідачу товару, апеляційний суд допустив порушення норм ст. 526 Цивільного кодексу України та норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки вказані висновки не відповідають обставинам справи умовам договору поставки товару № 1616д від 18.12.2009 року. Так, висновки щодо зміни саме у робочому порядку асортименту поставленого Відповідачу товару були зроблені без посилання на будь-які докази у справі, на підставі припущення це по-перше. По друге, апеляційним судом здійснена підміна умов договору, визначених в п. 2.1 на умови, визначені в п. 3.1 цього договору, оскільки сторони договору погодили в п. 3.1 вирішення у робочому порядку питань щодо обсягів та строків поставки товару, а не щодо асортименту та кількості, умови щодо яких погоджені в п. 2.1 та мають посилочні умови до специфікації до договору, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 13).

У зв'язку із викладеним та вказаними процесуальними порушеннями, суд касаційної інстанції зазначає про неправомірне скасування апеляційним судом рішення першої інстанції, висновок у якому, в свою чергу, відповідає і матеріалам, і обставинам справи, а тому є правомірним та таким, що відповідає нормам законодавства.

За таких обставин та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами п. 6 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, а рішення першої інстанції залишенню в силі.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 32-38, 1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 р. у справі № 5005/3283/2011 скасувати.

3.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі № 5005/3283/2011 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 08.12.2011 року.