Постанова № 19939921, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5008/191/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Буд" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.07.2011

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області

від 24.06.2011

у справі

господарського суду№ 5008/191/2011

Закарпатської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Буд"

доМукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки

пробанкрутство,

за участю представників сторін:

ТОВ "Карат-Буд" ОСОБА_1 (дов. від 05.12.2011),

розпорядника майна Руденко О.В.,

встановив:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.02.2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Карат-Буд" порушено провадження у спарві про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки за загальною процедурою, встановленою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Руденко О.В.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.03.2011 зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011 (суддя Васьковський О.В.) визнано Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді кредитором Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки з вимогами у сумі 153511,19 грн., які в сумі 141465,22 грн. податкового боргу підлягають задоволенню у третій черзі, а у сумі 12045,97 грн. пені підлягають задоволенню у шостій черзі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 (колегія суддів у складі: Гриців В.М. головуючий, Давид Л.Л., Мурська Х.В.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Карат-Буд" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 32, 34 ГПК України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані ухвалу та постанову господарських судів на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування норм матеріального і процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено ухвалою від 28.02.2011.

На виконання вимог ухвали від 25.03.2011 оголошення про порушення справи про банкрутство Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки опубліковано в газеті "Голос України" від 07.04.2011.

Державна податкова інспекцію у м. Ужгороді звернулася до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 153511,19 грн. від 04.05.2011 № 3487/10 (а.с. 59-115 т. 2).

Вказує, що боржник не сплати до бюджету узгоджені суми податкових зобов'язань, а тому на дату звернення до суду за ним рахується податковий борг на загальну суму 153511,19 грн., з яких 141465,22 грн. податковий борг, 12045,97 грн. пеня. На підтвердження заявником надані податкові декларації з податку на додану вартість, податкові повідомлення рішення від 16.08.2010 № 0003111640/0, № 0003101640/0, № 0003121640/0, корінець першої податкової вимоги від 27.03.2009 № 1/486 та корінець другої податкової вимоги від 04.09.09 № 2/904, постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2010 у справі № 2а-2578/10/0770 та від 31.08.2010, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 30.03.2006 у справі № 10/40 про затвердження мирової угоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржником розглянуті по суті заявлені вимоги, за результатами розгляду боржник визнає їх в повному обсязі. Заборгованість по сплаті боргу згідно мирової угоди, затвердженої господарським судом Закарпатської області від 30.03.2006 боржник визнає частково в сумі 21766,75 грн., оскільки ним частково погашено заборгованість в сумі 77819,25 грн.

Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори, незалежно від настання строку виконання зобов'язань, мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обовязків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Відповідно до ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник із заявою про визнання кредиторських вимог звернувся до суду в межах строку, встановленого ст. 14 Закону, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті - 05.05.2011 (а.с. 115 т. 2). При цьому, дослідивши коли кредитор звернувся з своїми вимогами до суду, коли виникли грошові вимоги відповідно до наданих ним доказів в обґрунтування своїх грошових вимог і за наслідком такого дослідження обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про включення грошових вимог ДПІ у м. Ужгороді до реєстру вимог кредиторів.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті господарськими судами постанова та ухвала відповідають нормам чинного законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат-Буд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 та ухвалу господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011 у справі № 5008/191/2011 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.