Постанова № 19939876, 05.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р. Справа № 5004/1643/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)

суддів:Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_1 за довіреністю № 1592-19 від 05.05.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен"

на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду

від19.10.2011 року

у справі№ 5004/1643/11

господарського судуВолинської області

за позовомНаціонального банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПублічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"

простягнення в сумі 12 761 264,44грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.09.2011 року (суддя Якушева І.О.) у справі № 5004/1643/11 був задоволений повністю позов Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" на користь Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області 11 094 898,42 грн. заборгованості за кредитним договором, 1 642 378,31 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 23 987,71 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, а всього 12 761 264,44 грн., а також стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" в доход Державного бюджету України 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 28.09.2011 року ТзОВ "Алювіжен" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 2.3/128 від 12.10.2011 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. у справі № 5004/1643/11 (головуючий суддя Савченко Г.І., судді Мельник О.В., Грязнов В.В.) апеляційна скарга ТзОВ "Алювіжен" була повернута на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Вважаючи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 28.09.2011 р. у справі № 5004/1643/11 винесена з порушенням норм процесуального права, ТзОВ "Алювіжен" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2011 р. і передати справу № 5004/1643/11 до Рівненського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТзОВ "Алювіжен" до розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на п.п. "б" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", згідно з яким державне мито із позовних заяв немайнового характеру справляється в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в розмірі 85,00грн. Відповідно до п.п. "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних скарг на рішення господарських судів справляється в розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду в першій інстанції, а зі спорів майнового характеру 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За твердженням скаржника спір за позовом Національного банку України у справі № 5004/1643/11 по суті є спором про неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме кредитного договору, що не є майновим спором. Оскільки даний спір є немайновим, то ТзОВ "Алювіжен" належним чином відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплатило державне мито у розмірі 42,50грн., що підтверджується платіжним дорученням № 992 від 12.10.2011 р.

Скаржник вважає, що при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не врахував норм п.п. "б", "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та неправильно застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до порушення процесуальних прав ТзОВ "Алювіжен" на апеляційне оскарження рішення господарського суду Волинської області від 28.09.2011 р.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених ч. 1 ст. 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм Господарського процесуального кодексу колегія суду касаційної інстанції дійшла висновку, що ухвала від 19.10.2011р. Рівненського апеляційного господарського суду, прийнята у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 45, 46 Господарського процесуального кодексу України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством. Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Частиною 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати державного мита. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом якщо до скарги не додано документів,що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (п.3 ч.1 ст.97 ГПК України)

Згідно з п.п. "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в редакції від 07.07.2011 р. із апеляційних скарг на рішення господарських судів справляється державне мито у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється державне мито у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що спір за позовом Національного банку України до ТзОВ "Алювіжен" про стягнення коштів в сумі 12 761 264,44грн. у справі № 5004/1643/11 є майновим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що за розгляд апеляційної скарги ТзОВ "Алювіжен" на рішення господарського суду Волинської області від 28.09.2011 р. заявнику необхідно сплатити 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми 12 750грн.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Рівненським апеляційним господарським судом не порушені процесуальні права ТзОВ "Алювіжен" на оскарження рішення господарського суду, оскільки після усунення обставин зазначених у п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювіжен" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2011р. у справі № 5004/1643/11 залишити без змін.

ГоловуючийН.Л. Величко

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков