Постанова № 19939728, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"06" грудня 2011 р. Справа № 5005/5409/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Ткаченко Н.Г.,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В. (доповідач),

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011

та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011

у справі№5005/5409/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський

завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорметмеханізація"

провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів,

за участю: позивача - відповідача 1-

відповідача 2-Дребот І.А.;

Корнієнко Р.О.;

не з’явилися; По справі оголошувалась перерва з 29.11.2011 на 06.12.2011

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 у справі №5005/5409/2011 (суддя: Калиниченко Л.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 (судді: Сизько І.А., Кузнецова І.Л., Науменко І.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Мегабанк", просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.08.2009 між ТОВ "ДЗКЗМ "Дніпрокран" (покупець) та ТОВ "Чорметмеханізація" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-309-145, відповідно до умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець у свою чергу прийняти та сплатити прості акції ВАТ "Борисфен" документарної форми у кількості 1 300 000 штук загальною вартістю 3 120 100, 00 грн.

Вказаний договір був укладений під час дії ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.2009 у справі № 29/272-09 за позовом ПАТ"Мегабанк" до ТОВ"Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" та ТОВ "Конекс" про стягнення заборгованості, якою з метою забезпечення позову було накладено арешт на грошові кошти відповідача 1 у сумі 20 059 926,16 грн. та заборонено останньому вчиняти дії, направлені на відчуження належного йому майна.

У подальшому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 за заявою ПАТ "Мегабанк" порушено провадження у справі №Б26/18-10 про банкрутство ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорметмеханізація" було визнано конкурсним кредитором боржника з грошовими вимогами в сумі 3 120 100, 00 грн., які виникли у зв'язку з невиконанням вищевказаного договору купівлі-продажу акцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, послався на те, що спірний договір купівлі-продажу був підписаний від імені відповідача 1 уповноваженою на те особою та частково виконаний відповідачем 2, а у подальшому його укладення було затверджено загальними зборами учасників відповідача 1. Також суди зазначили, що ухвала від 18.06.2009 про накладення арешту на кошти відповідача 1 не перешкоджала йому здійснювати господарську діяльність, у тому числі і укладати вказану угоду.

Проте такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими у зв'язку з наступним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу частина 1 статті 234 ЦК України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоби створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

При цьому сторони за допомогою фіктивного правочину намагаються прикрити свої неправомірні дії, зокрема: заволодіння майном, несплата податків, кредитних зобов'язань тощо.

Як вбачається з умов спірного договору, номінальна вартість емітованих ВАТ"Борисфен" акцій складає 0,25 грн. кожна. У той же час відповідач 1 придбав такі акції за ціною майже у 10 разів більшою їх номінальної вартості. При цьому ВАТ "Борисфен", маючи статутний фонд 30 000 000 грн., протягом 2009-2010 років взагалі не здійснював господарської діяльності, отже не отримував прибутку. Тобто, різниця між номінальною та фактичною вартістю акцій такої особи нічим не обгрунтована.

Також на момент укладення вказаного договору відповідач 1 вже мав заборгованість у обсязі понад 19 мільйонів гривень перед ПАТ "Мегабанк" за кредитними договорами від 25.01.2008 р. №02-08/О, від 26.09.2007 р. №13-07 та від 23.05.2008р. №12-08 і у зв'язку зі зверненням кредитора до суду про стягнення цієї заборгованості мало місце накладення арешту на грошові кошти відповідача 1 у сумі 20 059 926,16 грн.

Проте, не зважаючи на наявність несплачених кредитних зобов'язань та накладення арешту на грошові кошти згідно ухвали від 18.06.2009 у справі №29/272-09 відповідач 1 взяв на себе зобов'язання сплатити грошові кошти за цінні папери у сумі 3 120 100, 00 грн. протягом 3-х днів з моменту укладення спірного договору.

У той же час згідно балансу відповідача 1 станом на 31.12.2009 грошові кошти підприємства складали 43 000 грн., а кредиторська заборгованість лише за товари та послуги (не враховуючи кредитні зобов'язання) порівняно з початком звітного періоду збільшилась на 71 000 000, 00 грн.

Враховуючи, що відповідач 1 на момент укладення оспорюваного договору мав несплачену кредитну заборгованість перед позивачем, тобто вже був неплатоспроможним, він не міг сплатити вартість придбаних акцій ні реально, ні фактично. Отже, відповідач 1 заздалегідь знав, що не зможе виконати умови укладеного ним договору.

У подальшому, намагаючись приховати свої наміри, відповідач 1 уклав угод з третьою особою –ПМТЗ "Буд-Сервіс", а саме від 27.08.2009 р. №Б-209-68 купівлі-продажу цінних паперів та від 28.08.2009 №07/08 про переведення боргу, які майже одразу після укладення були розірвані за згодою сторін.

Отже, сумнівний характер укладеного договору, об'єктивна неможливість його виконання відповідачем 1, необгрунтоване завищення вартості придбаних цінних паперів свідчать про те, що відповідач 1 мав на меті створення штучної кредиторської заборгованості перед відповідачем 2.

Зазначене означає, що спірний договір укладений відповідачем 1 без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним (у даному випадку –оплатного придбання цінних паперів), тобто містить ознаки фіктивного.

Після порушення щодо відповідача 1 справи про банкрутство відповідач 2, а також ще ряд осіб, у яких відповідач 1 придбав акції ВАТ "Борисфен" за аналогічними договорами купівлі-продажу, стали кредиторами боржника і ці кредитори у сукупності мають обсяг кредиторських вимог, який виходячи з положень ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дозволяє їм впливати на увесь хід процедури банкрутства відповідача 1.

Суди попередніх інстанцій також не звернули уваги, що судові рішення у справі про банкрутство про визнання грошових вимог вказаних кредиторів, у тому числі і відповідача 2, до боржника неодноразово скасовувались судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 27.07.2011 у справі № Б26/18-10 також звертав увагу на обставини, зазначені вище, у зв'язку з чим вказував на необхідність з'ясування чи переслідував боржник мету на оплатне придбання цінних паперів (тобто, чи мав боржник наміри створити правові наслідки згідно змісту такої угоди –придбання цінних паперів та їх оплату).

Разом з тим колегія суддів зазначає, що при розгляді грошових вимог кредиторів у справі про банкрутство не може вирішуватись питання щодо незаконності угод, на підставі яких заявлені такі вимоги. У справі про банкрутство суд не вирішує спір про право, а лише встановлює наявність або відсутність заборгованості боржника.

У межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.

Що стосується угод, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредиторів, то такі угоди можуть оспорюватись у позовному провадженні. У даному випадку спірна угода безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, як кредитора у справі про банкрутство відповідача 1, оскільки визнання грошових вимог кредиторів збільшує пасив боржника та може вплинути на обсяг ліквідаційної маси, за рахунок якої відбувається задоволення вимог кредиторів, у тому числі і позивача.

Відносно надання згоди органу управління відповідача 1 на укладення спірного договору, на яку послались суди попередніх інстанцій, то ця обставина також лише підтверджує наміри використати процедуру банкрутства в якості способу ухилення від сплати кредитної заборгованості.

Твердження відповідача 1 про те, що укладаючи спірний договір він мав на меті отримання прибутку є безпідставним, оскільки придбання акцій юридичної особи, яка взагалі не здійснює господарської діяльності та у 10 разів вище номінальної вартості може призвести тільки до додаткових збитків, а не отримання прибутку.

У даному випадку використання механізму придбання акцій за необґрунтовано завищеною вартістю може бути інструментом для реалізації процедури фіктивного банкрутства, оскільки боржник взяв на себе зобов'язання, які завідомо не будуть виконані, діючи на шкоду як собі, так і іншим кредиторам.

Отже, внаслідок укладення фіктивних договорів купівлі-продажу цінних паперів ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" було створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для отримання контролю за процедурою банкрутства з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов'язань.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства.

У зв'язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про застосування повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог і визнання недійсним вказаного договору з моменту його укладання.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України та ст. ст. 49, 1115 –1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ПАТ "Мегабанк" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 у справі №5005/5409/2011 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "Мегабанк" задовольнити. Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів від 25.08.2009 № Б-309-145, укладений між ТОВ "Чорметмеханізація" та ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран".

4.Стягнути з ТОВ "Чорметмеханізація" (м.Дніпропетровськ, пр-т. Газети "Правда", 29; код ЄДРПОУ 32702169) на користь ПАТ "Мегабанк" (м. Харків, вул. Артема, 30; код ЄДРПОУ 09804119) 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги.

5.Стягнути з ТОВ "Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації "Дніпрокран" (м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а; код ЄДРПОУ 01412845) на користь ПАТ "Мегабанк" (м. Харків, вул. Артема, 30; код ЄДРПОУ 09804119) 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання касаційної скарги.

6.Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати накази.

Головуючого                                                                                 Ткаченко Н.Г.

судді                     Коробенко Г.П.

                                                                                Куровський С.В.