Постанова № 19939284, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р. Справа № 5019/955/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ФОП ОСОБА_4

на постановувід 28.09.2011р. Рівненського апеляційного господарського суду

у справі№5019/955/11 господарського суду Рівненської області

за позовомКостопільської районної державної адміністрації

доФОП ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : ТОВ "Барс"

пророзірвання договору оренди землі від 11.02.2009 року та договору оренди водного об'єкта №НОМЕР_1 від 05.10.2009 року

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 27.03.2009 р. б/н;

ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності від 06.05.2011 р. б/н;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2011 (суддя І. Павлюк), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. (судді В. Коломис, К. Огороднік, А. Василишин), позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 11.02.2009 р. та договору оренди водного об'єкту №НОМЕР_1 від 05.10.2009 р. задоволені з тих підстав, що відповідачем не виконуються умови цих договорів в частині належного використання землі за цільовим призначенням.

Відповідач підприємець ОСОБА_4 в касаційній сказі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і в задоволенні позову відмовити.

Скаржник не згодний з висновками судів про порушення орендарем умов договорів і недотриманням вимог і Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 08.06.2004 р. №215 та зареєстрований в Мінюсті України 13.09.2004 р. №1142/9741 та Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, затвердженої наказом Державного комітету рибного господарства України 15.01.2008 р. №4, зареєстрований в Мінюсті України 28.01.2008 р. №64/14755.

Зазначене в оскаржуваних рішеннях не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджено певними доказами. Зокрема, копія паспорту водного об'єкту знаходиться в матеріалах справи,але правова оцінка йому не надана. В акті перевірки стану дотримання вимог водного законодавства від 23.03.2011 порушень вимог водного законодавства не виявлено. Позивачем не доведено, що підживлюючий канал надавався в оренду. Суди не надали правової оцінки актам про зариблення, які свідчать, що ставок використовується за цільовим призначенням. Оформлення відповідачем Режиму спрацювання водного об'єкту договором оренди не передбачено.

Договори розірвано в порушення вимог ст.651 ЦК України. Суди не навели жодної матеріальної норми на підставі яких дійшли висновку про можливість розірвання договорів. Судові рішення не відповідають ст.32 Закону України "Про оренду землі". Ними не спростовані і не досліджені доводи відповідача викладені у відзиві на позов, не зазначено в чому відбулося порушення прав позивача. Справа розглянута з порушенням вимог ст.ст.33, 34, 43, 84 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

11.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі (далі договір оренди землі, арк. 8-9), загальною площею 18,3206 га, в тому числі внутрішні води 15,0506 га., що розташовані за межами населеного пункту на території Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області терміном дії 49 років. Відповідно до акту прийому-передачі від 15.05.2009 року (арк. 10), підписаного сторонами, даний обєкт був переданий позивачем відповідачу.

05.10.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди водного обєкту №НОМЕР_1 (арк. 12-16), загальною площею 18,3206 га, в тому числі під ставками 15,0506 га., що розташований на території Деражненської сільської ради для риборозведення згідно договору оренди землі від 11.02.2011р. терміном дії 49 років. Даний обєкт був переданий позивачем відповідачу 05.10.2009 року відповідно до акту прийому-передачі (арк. 17), підписаного сторонами.

Костопільською райдержадміністрацією, відповідно до умов договору було виконано всі зобовязання та передано даний обєкт в належному стані, придатному для риборозведення, що підтверджується наявними у справі матеріалами та вищезазначеними актами прийому-передачі.

Судами обох інстанцій досліджено, що відповідачем не виконувались умови вищевказаних договорів, а саме п.п. 3.2.2., 3.2.6., 3.2.8., 3.2.9. договору оренди водного обєкта, зокрема, орендарем не використовувався наданий йому у користування на умовах оренди водний об'єкт за цільовим призначенням, відповідно до умов договору; орендарем не проводились роботи по спорожненню та наповненню водойми згідно з затвердженими правилами експлуатації та дозволами на спецводокористування; у орендаря не було заздалегідь розроблених і затверджених в установленому порядку паспорту водного об'єкта та правил експлуатації, а також режиму спрацювання водного об'єкта; орендар не утримував в належному стані прибережну захисну смугу водного об'єкта, не здійснював заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України.

Відповідно до п.п. 15-17 договору оренди землі, досліджених судами обох інстанцій, земельна ділянка передавалась в оренду для рибогосподарських потреб; цільове призначення останньої - землі запасу водного фонду; умови збереження стану обєкта оренди: проводити заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом користування, дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання держстандартів, норм і правил забудови земельної ділянки.

З моменту передачі обєкта в оренду орендарем не проведено жодних дій щодо цільового використання обєкта, хоча ст.25 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс" 3-я особа, у справі зазначило, що на підставі договору суборенди землі від 19.02.2010 року, укладеного між ним та відповідачем у даній справі, зареєстрованого Костопільським районним відділом Рівненської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при комітеті України по земельних ресурсах”, ТОВ фірма “Барс” було отримано від підприємця ОСОБА_4 в користування земельну ділянку державної та комунальної власності площею 18,3206 га. з яких: забудовані землі - 3,2700 га, в тому числі землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі - 3,2700 га; з них під гідротехнічними спорудами - 3,2700 га; внутрішні води - 15,0506 га, в тому числі: під ставками - 15,0506 га для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду в урочищі “Михайлівка”, яке розташоване на території Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області. При цьому зазначає, що приступити до користування земельною ділянкою без належного оформлення користування водним об'єктом ТОВ фірма “Барс” не мало можливості, оскільки правочину щодо користування водним об'єктом (ставом) не було укладено та підписано сторонами, а його численні пропозиції щодо передання в користування ТОВ фірмі “Барс” водного об'єкта (ставу) підприємцем ОСОБА_4 ігнорувалися.

В результаті проведеної перевірки головним спеціалістом Костопільського МУВГ Бородій Л.З. складено акт від 23.03.2011 року (арк. 32) та встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_4 орендує водний об'єкт (ставок) біля с. Деражне Костопільського району згідно договору оренди №НОМЕР_1 від 05.10.2009 року. Дозвіл на спеціальне водокористування виданий Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища 20.10.2009 року на термін дії до 21.10.2012 року. Восени 2009 року ставок виведений на літування згідно правил технічної експлуатації водного об'єкта.

На момент перевірки підвідний канал для наповнення ставка водою зарослий чагарником та деревами, загачений бобрами і потребує розчистки. Враховуючи це, наповнити став до рівня НПР-181,00 м неможливо.

23.03.2011 року Костопільським міжрайонним управлінням водного господарства був виданий відповідачу припис за №7 (арк. 33) з вимогами усунути виявлені проведеною перевіркою порушення вимог водного законодавства до строків, визначених в останньому.

Для здійснення робіт з риборозведення ОСОБА_4 на водному об'єкті поблизу с.Деражне Костопільського району Держрибоохороною у Рівненській області було надано погодження для здійснення згаданих робіт за № 1496 від 28.09.2009 року за умови розробки Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкту площею 15,05 га, що передбачено Інструкцією про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої наказом Держкомрибгоспу України за №4 від 15.01.2008 року та зареєстрованої в Мінюсті України за №64/14755 від 28.01.2008 року. Вимогу щодо розробки Режиму рибогосподарської експлуатації ОСОБА_4 не виконано. Виклик для надання пояснень до Держрибоохорони у Рівненській області з приводу здійснення рибогосподарської діяльності ОСОБА_4 було проігноровано.

На підставі вищевикладеного, Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Рівненській області вказує, що використання водного об'єкту поблизу с. Деражне Костопільського району загальною площею 15,05 га орендарем ОСОБА_4 є нецільовим та таким, що суперечить чинному законодавству.

Таким чином, позивач - Костопільська райдержадміністрація - прийшов до висновку, що подальше нецільове використання обєкта орендаремСубєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 приведе до погіршення його корисливих властивостей або і до повного знищення обєкта оренди, а тому 27.04.2011 року надіслав відповідачу пропозицію за №02-1675/07 (арк. 35-36) про розірвання вищевказаних договорів. Відповідач листом (арк. 37) відмовився від вказаної пропозиції.

Крім того, відповідно до доручення голови райдержадміністрами від 20.06.2011р. (арк. 50). 24.06.2011р. складено акт (арк. 51-52), яким встановлено, що: обєкт під ставком площею 15,0506 га заповнений водою орієнтовно на 60 %, наповнення водою продовжується; гідротехнічні споруди перебувають у задовільному стані; забруднення ПЗС немає; режиму рибогосподарської експлуатації водного обєкта, що передбачено законодавством не представлено; представлені акти зарибнення складені в довільній формі та підписані сільським головою, що суперечить законодавству; порушення санітарних вимог та природоохоронного законодавства не виявлено; підживлюючий канал розчищений від бобрових загат.

В судовому засіданні 06.07.2011р. представник позивача звернув увагу суду на додаток до вищевказаного акту обстеження (арк.53-55) та зазначив, що обєкт оренди, а саме ставок на 90 відсотків заріс рослинністю та верболозом, що додатково вказує на те, що він не експлуатувався, тобто не використовувався за цільовим призначенням.

Суди дійшли висновку, що обєкт оренди, а саме: земельна ділянка загальною площею - 18,3206 га в тому числі під ставками - 15,0506 га, що передані в оренду Субєкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_4 та розташовані за адресою с. Деражне Костопільського району Рівненської області використовується не за цільовим призначенням.

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 Режиму рибогосподарської експлуатації водного об'єкта не розробила, Інструкції про порядок проведення робіт з відтворення водних живих ресурсів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 08.06.2004 N 215, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.09.2004 за N 1142/9741 не дотримувалась. Наведенні обставини свідчать про порушення відповідачем як умов договорів (п.п. 1.1, 3.2.2 договору оренди водного обєкта №НОМЕР_1 від 05.10.2009 року; як і п.п.15-17 договору оренди землі від 11.02.2009р.), так і норм чинного водного та природоохоронного законодавства.

Поданий відповідачем як додаток до пояснень до апеляційної скарги Режим рибогосподарської експлуатації ставу, розташованого біля с.Деражне, Костопільського району Рівненської області (арк.130-139), виготовлений 25.07.2011 р. на підставі зазначеного вище договору, не був прийнятий судом як належний доказ у даній справі, так як останній був виготовлений після винесення спірного рішення. Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 38 договору оренди землі від 11.02.2009 року, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до п. 8.2. договору оренди водного обєкта №НОМЕР_1 від 05.10.2009 року, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний у разі невиконання однією із сторонами їх обовязків, передбачених пунктом 3.2., 4.2. даного договору, у разі знищення чи пошкодження обєкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню водного обєкта, а також на підставах, визначених Водним кодексом України та іншими законами України.

Законодавець у ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачив, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених положеннями даного Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правовий статус земель водного фонду визначений главою 12 Земельного кодексу України та розділом IV Водного кодексу України. Відповідно ст.59 ЗК України землі водного фонду можуть передаватися на умовах оренди юрособи та громадянам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, науково-дослідних цілей тощо.

Для ставків площею понад 3 га встановлюються прибережні захисні смуги шириною 50 метрів (ст.60 ЗК України) на яких, серед іншого, забороняється будівництво будь-яких споруд у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ст.161 ЗК України).

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у відповідності до ст.143 ЗК України є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач отримав в оренду на 49 років землі водного фонду для рибогосподарських потреб, а використовує їх не за цільовим призначенням.

На підтвердження цього факту місцевий суд посилається на акт комісії створеної райдержадміністрацією від 24.06.20011 р. обстеження земельної ділянки відповідача 18,3206 га (арк.51, 52,79).

Зі змісту акту, викладеного у рішенні суду не вбачається, що земля використовується відповідачем не за цільовим призначенням (проводить будівництво, влаштував табір та таке інше). Зокрема, судом зазначено що комісія встановила факт зариблення водного об'єкту; порушень санітарних вимог та природоохоронного законодавства не виявлено, канал розчищено від бобрових загат.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звернена увага судів на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання землі протягом якогось часу (п.2.21).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про недотримання вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України щодо необхідності певні обставини справи обґрунтовувати певними доказами. Висновки судів щодо нецільового використання землі відповідачем належними доказами не доведено.

Користування водними об'єктами на умовах оренди регулюються Водним кодексом та іншими актами законодавства України. Відповідно до ст.51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди водні об'єкти місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, а також у лікувальних та оздоровчих цілях. Передача орендарем права на оренду водного об'єкту (чи його частини) іншим об'єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна рада АР Крим і обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада АР Крим та обласні ради можуть передати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень визначається Кабінетом Міністрів України. Право водокористування на умовах оренди оформлюється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), зобов'язані здійснювати заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях вилову рибу. Промисловий вилов риби в місцях, де розводяться бобри і хохулі, здійснюється за погодженням з державними органами рибного і промислового господарства. Інші питання користування водами для потреб рибного господарства регулюються ЗУ "Про тваринний світ", іншими актами законодавства, ? ст.68 Водного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір оренди водного об'єкту (ставки) площею 15,0506 га для риборозведення від 05.10.2009 р. строком дії на 49 років. Сторони в ньому домовились (п.8.2), що договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. А на вимогу однієї із сторін? у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених пунктами 3.2, 4.2 договору, у разі знищення чи пошкодження об'єкту, а також на підставах визначених Водним кодексом України та іншими законами України.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що відповідач не виконує свої обов'язки передбачені в пунктах:

3.2.2?використовувати водний об'єкт за цільовим призначенням відповідно до умов договору;

3.2.6?роботи по спостереженню та наповненню водойми проводити згідно з затвердженими правилами експлуатації та дозволами спецводокористування;

3.2.8?мати заздалегідь розроблені і затверджені в установленому порядку паспорт водного об'єкту та правила експлуатації, а також режим спрацювання водного об'єкту;

3.2.9? утримувати в належному стані прибережну захисну смугу водного об'єкту, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України.

На підтвердження порушень п.3.2.2 договору оренди водного об'єкту суди попередніх інстанцій не вказали для яких цілей відповідач використовував водний об'єкт. Невикористання об'єкту не є тотожне використанню не за цільовим призначенням.

Висновок про порушення п.3.2.6 та п.3.2.8 договору суперечить матеріалам справи. Заслуговують на увагу доводи відповідача про неналежне дослідження матеріалів справи і неспростування доводів відповідача на заперечення позовних вимог. Зокрема, судами не досліджено та не надана правова оцінка пункту 1.2 договору. Райдержадміністрація уклала договір за наявності паспорту водного об'єкту та "Правил експлуатації водного об'єкту" (арк.12).

Щодо утримання в належному стані захисної смуги водного об'єкту (п.3.2.9). Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях зазначили про чагарник та дерева на підвідному каналі, але ним не вказано, що канал відноситься до захисної смуги (з дослідженням певних доказів). Судами не досліджено як відповідач виконав припис Костопільського міжрайонного управління водного господарства №7 від 23.03.2011 р. по акту від 23.03.2011 р. (п.9); не досліджений зміст актів від 08.06.2011 р. та від 24.06.2011 р. Також звертаємо увагу судів на те, що відповідно ст.51 Водного кодексу України користування водними об'єктами на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства. А тому доводи касаційної скарги з приводу того що суди його не застосовували є обґрунтованими.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до частини першої статті 47 ГПК судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і обєктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вище вимогам не відповідають. Вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, недотриманням вимог процесуального законодавства щодо повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а тому підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

Під час повторного розгляду необхідно усунути зазначені порушення і винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115?11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ? задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 у справі №5019/955/11 та рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2011 р. ? скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун