Ухвала суду № 19939013, 06.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"06" грудня 2011 р. Справа № 25/3 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е.,

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2011

у справі№25/3

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доЖКП "Азовжитлокомплекс"

провідшкодування 167208,40 грн. шкоди

В С Т А Н О В И В :

Подана позивачем касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХП1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Однак, заявником не дотримано вказаних вимог, оскільки скаргу подано безпосередньо до Вищого господарського суду України всупереч встановленому порядку, що згідно з п.2 ч.1 ст.1113 ГПК України є достатньою підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України до касаційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України (в редакції від 01.11.2011р.) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з підпунктами 1 та 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1411,50 грн. станом на 01.01.2011р.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (56460 грн. станом на 01.01.2011р.), а за подання касаційної скарги на рішення господарського суду у справі майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Тобто при поданні касаційної скарги судовий збір має сплачуватися у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, причому, за загальним правилом відповідною відправною ставкою є 2 (два) відсотки ціни позову, якщо вона не нижче встановленого законом мінімального розміру судового збору (1,5 розміру мінімальної заробітної плати) або ж не вище встановленого законом максимального розміру судового збору (60 розмірів мінімальних заробітних плат).

З огляду на те, що відповідачем в касаційному порядку оскаржуються рішення та постанова господарських судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування 66989 грн. шкоди, тобто оспорюваною сумою є 66989 грн., тому в даному випадку підлягаючий до сплати розмір судового збору при поданні касаційної скарги повинен становити не менше 50% від встановленого законом граничного (мінімального) розміру судового збору, а саме 705,75 грн. (1411,50 грн. х 50%:100), оскільки в разі обчислення судового збору за загальним правилом (1 відсоток від оспорюваної суми) сума судового збору буде становити 669,89 грн. тобто менше встановленого законом мінімального рівня.

При поданні касаційної скарги заявником судовий збір сплачено частково, а саме в сумі 335 грн., що підтверджується доданою квитанцією від 14.11.2011 №1681.445.1.

Разом з тим, додане до скарги платіжне доручення №1 від 14.11.2011, заповнене заявником в довільній формі, не приймається в якості належного доказу сплати судового збору в сумі 335 грн., з огляду на таке.

Відповідно до п.3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 №22 (в редакції від 18.05.2011р.), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Однак, всупереч зазначеним вимогам платіжне доручення №1 від 14.11.2011 не відповідає встановленій формі та не містить всіх необхідних реквізитів, зокрема, номера рахунку платника; найменування та коду банку платника; суму словами; призначення платежу та підпису платника, а тому не може вважатися належним доказом сплати судового збору.

До того ж, на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15. У вирішенні питань, повязаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають враховуватися відповідні положення названої Інструкції в частині, що не суперечить Закону.

Згідно з п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затверджена наказом ГДПІ України від 22.04.1993р. №15 та чинна на даний час), при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Проте, відповідний напис на звороті платіжного доручення №1 від 14.11.2011 не скріплено першим і другим підписами посадових осіб банку та не містить відмітки дати виконання платіжного доручення.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню без розгляду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.4 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, сплачена сума судового збору підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.44, п.п.2,4 ч.1 ст.1113 ГПК України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі №25/3 повернути скаржнику, а згадану справу до господарського суду Донецької області.

Повернути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з Державного бюджету України (рахунок 31211254700007, УДК у Печерському районі м.Києва, код 26077922, МФО 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м.Києві) 335 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією від 14.11.2011 №1681.445.1.

Судді: В.Овечкін

Є.Чернов

В.Цвігун