Постанова № 19938483, 01.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 5023/3107/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

позивача: не з'явились, повідомлені належно,

відповідача: ОСОБА_1 дов. від 20.07.11

касаційну скаргуІноземного підприємства "Аркадія"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.09.11

у справі№ 5023/3107/11

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Веста Бренд Компані"

доІноземного підприємства "Аркадія"

простягнення 34588,46 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Бренд Компані" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Аркадія" 31675,20 грн. боргу за поставлену продукцію за договором №95/06/10 від 26.05.10, а також 406,14 грн. 3% річних, 950,26 грн. інфляційних втрат, 1556,86 грн. пені. В обґрунтування позову, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості отриманої за спірним договором продукції. Позивач посилався на приписи статей 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем повної вартості отриманої ним за договором від 26.05.10 продукції. Суд керувався приписами статей 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.11 (судді Погребняк В.Я., Гончар Т.В., Слободін М.М.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав. Апеляційним господарським судом спростовані доводи відповідача про обов'язковість розгляду даного спору в третейському суді.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Іноземне підприємство "Аркадія", яке просить судові рішення у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 12, 80 Господарського процесуального кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Товариство посилається на недоведеність факту поставки спірної продукції саме за укладеним між сторонами договором №95/06/10 від 26.05.10. Скаржник вказує на те, що даний спір повинен розглядатися у третейському суді.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у судовому засіданні пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.05.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Бренд Компані" - постачальником та Іноземним підприємством "Аркадія" - покупцем був укладений договір № 95/06/10. За умовами укладеного договору позивач зобов'язався виробляти та постачати товари, перелічені в специфікації/планах виробництва до цього договору, з нанесенням на них захищеної торгівельної марки, право на використання якої на території України належить покупцеві, з залученням третьої особи, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити їх. Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на 45 календарних днів з дати підписання покупцем накладної на отримання продукції. Відповідно до приписів пункту 7.4 договору за порушення строків здійснення платежів покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент невиконання зобов'язань, від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення виконання. Строк дії договору сторонами визначений до 31.12.10 (пункт 9.1 договору). Господарськими судами також було установлено, що на виконання умов вказаного договору позивач упродовж серпня - вересня 2010 року поставив відповідачу продукцію на загальну суму 35 675,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №6857 від 12.08.10 на суму 11251,88 грн., №7521 від 10.09.10 на суму 24 423,32 грн. (підписаними сторонами та скріплені печатками їх юридичних осіб) та довіреністю №3/148 від 12.09.10. Втім, відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, на суму 4000 грн., а відтак, як установили суди, вартість отриманої та неоплаченої відповідачем продукції становить 31675,20 грн. Як убачається з матеріалів, справи предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Бренд Компані" про стягнення з Іноземного підприємства "Аркадія" 31675,20 грн. боргу за поставлену продукцію за договором №95/06/10 від 26.05.10, а також 406,14 грн. 3% річних, 950,26 грн. інфляційних втрат, 1556,86 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог. Відповідно до частини 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України). Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивач на виконання умов, укладеного між сторонами у справі, договору від 26.05.11 №95/06/10 поставив відповідачеві за видатковими накладними №6857 від 12.08.10, №7521 від 10.09.10 продукцію на загальну суму 35 675,20 грн. Установлено судами і те, та це підтверджено матеріалами справи, що покупець спірну продукцію отримав, проте, розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума боргу становить 31675,20 грн. Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати відповідачем повністю вартості отриманої за договором від 26.05.10 продукції, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості, пені, інфляційних і річних. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на те, що поставка продукції здійснювалася не в межах та не на виконання спірного договору не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовується обставинами встановленими судами і матеріалами справи. Водночас не може бути підставою для скасування постанови у справі і довід скаржника про те, що даний спір повинен розглядатися в третейському суді, позаяк він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований. При цьому, судами було установлено, що сторони не досягли згоди щодо розгляду даного спору в третейському суді. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.11 у справі №5023/3107/11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Аркадія" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець