Ухвала суду № 19937748, 30.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"30" листопада 2011 р. Справа № 10/211 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.,

суддів:Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 29.07.2010 р.

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р.

у справі№10/211

господарського судуміста Києва

за позовомПриватного підприємства "ЛІКОМ"

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4

простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2010 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. у справі №10/211 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона подана з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

В порушення вимог ч. 3 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою касаційна скарга підписується особою, яка подала касаційну скаргу або її уповноваженим представником, касаційну скаргу підписано представником відповідача ОСОБА_5, повноваження якого не підтверджено. До матеріалів касаційної скарги додана копія довіреності від 29.06.2011 р. б/н, видана ОСОБА_5, яка не засвідчена в установленому законом порядку, а саме в порядку, передбаченому п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпо рядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарт України від 07.04.2003 №55.

Враховуючи, що відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, додана до матеріалів касаційної скарги незасвідчена належним чином копія довіреності не може вважатись доказом підтвердження повноважень ОСОБА_5 на підписання касаційної скарги.

Слід зазначити, що 01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір", статтею 4 якого визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду тощо.

Зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (пп. 1, 2, 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли до набрання Законом чинності чи після цього подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в касаційному порядку.

Заявником у касаційному порядку в повному обсязі оскаржується постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. у справі №10/211, прийнята після перегляду рішення господарського суду першої інстанції, яким розглянуто позовну заяву, яка носить як майновий, так і немайновий характер.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таких доказів до касаційної скарги не додано, оскільки наявні в матеріалах касаційної скарги квитанції від 02.11.2011р. №6203085, №6203107 свідчать про сплату скаржником відповідно 324,16 грн. та 59,50 грн. державного мита в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито" в редакції, чинній до прийняття вказаного вище Закону України "Про судовий збір".

Крім того, листом Головного управління Державного казначейства України у м.Києві від 26.10.2011 р. №06-04/5617-29388 Вищому господарсь кому суду України повідомлено реквізити рахунку, відкритого з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору по коду класифікації доходів бюджету 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символом звітності 254:

Одержувач коштів: УДК у Печерському районі;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26077922;

Рахунок отримувача: 31211254700007;

Банк отримувача: ГУ ДКУ у м.Києві;

Код банку отримувача: 820019;

Код класифікації доходів бюджету: 22030004.

Додані до касаційної скарги квитанції від 02.11.2011р. №6203085, №6203107 не можуть вважатись належним доказом сплати судового збору, оскільки не відповідають наведеним вимогам невірно вказані реквізити рахунку, відкритого з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору, а саме:

Одержувач коштів: УДК у Печерському районі;

Код отримувача: 26077922;

Банк одержувача: ГУДК України у м.Києві;

Код банку отримувача: 820019;

Розрахунковий рахунок: 31113095700007.

Крім того, в порушення п. 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (згідно з якою касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, яка подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права), скаржник обмежився посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, не зазначивши при цьому, в чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права.

Зміст касаційної скарги зводиться до викладення та аналізу фактичних обставин справи, посилань на неповне встановлення обставин справи, неправильну оцінку господарським судом апеляційної інстанції наявних у справі доказів, однак у касаційній скарзі не обґрунтовано та не вказано в чому саме полягає суть допущеного судом порушення норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає повер ненню відповідно до п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, зазначених у п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга може бути подана повторно.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2010 р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 р. у справі №10/211.

ГоловуючийТ.Козир Судді:Л.Гольцова Л.Іванова