Постанова № 19937342, 30.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. Справа № 22/5025/662/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПрокопанич Г.К.

суддівНовікової Р.Г.,

Попікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

на рішення

та постановугосподарського суду Хмельницької області від 15.06.2011р.

Рівненського апеляційного господарського суду

від 04.10.2011 р.

у справі№ 22/5025/662/11 господарського суду Хмельницької області

за позовомПриватного підприємства "Кочубіївське"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

простягнення 409225 грн.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_5 дов. від 28.11.2011р.

від відповідача:ОСОБА_6 дов. від 01.01.2011 р.

від ПАТ "Вікторійське хлібоприймальне підприємство"ОСОБА_7 дов. від 01.06.2011 р. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 року у справі № 22/5025/662/11 (суддя Заверуха С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 4.10.2011р. позов приватного підприємства "Кочубіївське" задоволено частково, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на користь приватного підприємства "Кочубіївське" - 308851,30 грн. заборгованості, 3088,99 грн. державного мита, 178,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить згадані судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог приватного підприємства "Кочубіївське", та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, відповідач наголошував на тому, що суди в порушення вимог статті 530 Цивільного кодексу України розцінивши претензію про сплату боргу як вимогу про сплату боргу, дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Проте, залишили без уваги та не врахували часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 300000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також не надав належної оцінки взаємовідносинам між ПП "Кочубіївське", ТзОВ "Суффле Агро Україна" та ВАТ "Вікторійське ХПП", припустивши при цьому порушення вимог статті 601 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України.

Також, відповідач наголошує на порушенні судами норм процесуального права, а саме: статті 27 Господарського процесуального кодексу України щодо залучення в якості третьої особи ВАТ "Вікторійське ХПП", та статті 32 та 43 Господарського процесуального кодексу України не залучення в якості доказів рішення господарських судів.

Від Приватного акціонерного товариства "Вікторійське ХПП" в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України надійшла касаційна скарга, у якій товариство, наголошуючи на тому, що його не було залучено до участі у даній справі у якості третьої особи на стороні відповідача, та не визнавши зустрічні однорідні вимоги, які виникли у звязку із відступленням ним відповідачеві права вимоги згідно договору від 23.05.2011р., суд припустився порушення норм ГПК України, і відповідно оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа скеруванню на новий розгляд до суду І інстанції.

Позивач - приватне підприємство "Кочубіївське" надав відзив на касаційну скаргу ТОВ "Суффле Агро Україна", у якій просить касаційну інстанцію залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, з мотивів у них викладених.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Як було встановлено під час розгляду в суді першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, відповідно до накладної № 83 від 28.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 56,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., Себастьян, кл. Б) на загальну суму 121614,30 грн. на підставі довіреності № 0734 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_8 (на отримання 80 т ячменю пивоварного).

Відповідно до накладної № 84 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 98,130 т ячменю (3 клас) на загальну суму 166821,00 грн. на підставі довіреності № 0737 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_9 (на отримання 98,130 т ячменю 3 класу).

Відповідно до накладної № 85 від 29.10.2010 р. позивач відвантажив, а відповідач прийняв 9,280 т ячменю пивоварного (урожаю 2010 р., Себастьян, кл.Б) на загальну суму 20416,00 грн. на підставі довіреності № 0738 від 25.102010 р., виданій на ім'я ОСОБА_9 (на отримання 9,280 т ячменю пивоварного).

Листом від 25.05.2011 р. №2589/10/23 державна податкова інспекція у Чемеровецькому районні повідомила про підтвердження факту реалізації ПП "Кочубіївське" (іден. код 31949131) ячменю ТОВ "Суффле Агро Україна" (іден. код 34863309). Крім того, згідно даного листа у жовтні 2010 року ПП "Кочубіївське" відображено податкові зобов'язання в сумі 51475,21 грн., ТОВ "Суффле Агро Україна" відображено податковий кредит в сумі 51475,21 грн.

На підтвердження факту поставки відповідачу зазначеного в накладних №83 від 28.10.2010 р., №84 від 29.10.2010 р., №85 від 29.10.2010 р. пивоварного ячменю врожаю 2010 року в кількості 163,69 т. (163690 кг) надано в матеріали справи : товарно-транспортні накладні №22 від 03.09.2010 р. про поставку вантажу масою 18140 кг. ячміню "Себастян", №43 від 10.09.2010 р. - 17490 кг., №1 від 13.09.2010 р. - 19280 кг., №2 від 13.09.2010 р. - 18860 кг., №141 від 14.09.2010 р. - 9280 кг., №1 від 15.09.2010 р. - 20760 кг., №2 від 15.09.2010 р. - 19230 кг., №3 від 17.09.2010 р. - 20980 кг., №4 від 17.09.2010 р. - 19670 кг.

У вказаних товарно-транспортних накладних зазначено замовника ТОВ "Суффле Агро Україна", останні підписані і скріплені ВАТ "Вікторійське ХПП" та ПАТ "Славутський солодовий завод".

Згідно акта звірки взаєморозрахунків № 1478 від 30.11.2010 р., підписаного представниками позивача та відповідача та скріпленому печатками, встановлено наявність станом на 30.11.2010 р. заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 308851,30 грн. При цьому у вказаному акті є посилання на зазначені вище видаткові накладні.

29.03.2011 р. позивачем направлено, а відповідачем отримано претензію (про що свідчить поштовий штамп), в якій позивач просить відповідача погасити заборгованість з оплати поставленого ячменю пивовареного і до 01.04.2011 р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборговані 308851,30 грн. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно накладних № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р.

За умовами ч. 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Касаційна інстанція погоджується з висновком суду І та апеляційної інстанції стосовно того, що правовідносини між сторонами у справі з поставки товару мають ознаки, які характеризують цивільні відносини, що виникають із договору купівлі-продажу. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними передав товар, а відповідач прийняв та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки договору купівлі-продажу в письмовій формі між сторонами укладено не було, а видаткові накладні не містили строку оплати переданого товару, позивач направив на адресу відповідача претензію № 378 від 29.03.2011 року з вимогою погасити заборгованість в сумі 308851,30 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Як вказувалось вище, відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Суди дійшли вірного висновку, що направлення позивачем претензії являється виконанням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно того, що претензія не являється вимогою про сплату коштів визнаються касаційною інстанцією безпідставними, оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначається окремо встановлена форма для вимоги про сплату боргу, а зміст згаданої претензії містить власне вимогу сплатити заборгованість.

При цьому, касаційна інстанція погоджується з доводами, викладеними у постанові апеляційного суду стосовно необґрунтованості посилань відповідача на відсутність у претензії банківських реквізитів (рахунків) позивача, що унеможливило для останнього здійснити перерахування коштів, оскільки зазначені реквізити містяться у накладних на відпуск товару та при необхідності відповідач міг їх уточнити у свого контрагента.

За умови встановлення судами факту отримання відповідачем товару на загальну суму 308851,30 грн., що підтверджується відповідними доказами, а саме: накладними № 83 від 28.10.2010 р., № 84 від 29.10.2010 р., № 85 від 28.10.2010 р., довіреностями № 0734, № 0737, № 0738 від 25.10.2010 р., товарно-транспортними накладними, податкові накладними, листом Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районні, актом звірки взаєморозрахунків, за відсутності доказів претензії з приводу неотримання товару з боку ТОВ "Суффле Агро Україна" та доказів оплати з боку останнього отриманого від ПП "Кочубіївське" товару, суди дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача саме 308851,30 грн. заборгованості, та правомірно відмовили у стягненні суми 100374,00 грн. як такої, що є необгрунтованою та безпідставною та непідтвердженою належними доказами.

Доводи заявника касаційної скарги щодо безпідставного неврахування судами часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 300000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, і як наслідок відсутність правових підстав для стягнення з відповідача цієї суми, касаційна інстанція визнає таки доводи помилковими з огляду на наступне:

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідач у заяві № 1/з від 25.05.2011 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог зазначав, що на момент подання цієї заяви заборгованість ПП "Кочубіївське" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" становить 300000,00 грн., а заборгованість ТОВ "Суффле Агро Україна" перед ПП "Кочубіївське" становить 308851,30 грн. Відтак, зарахуванню підлягає взаємна заборгованість в розмірі 300000,00 грн.

При цьому, судами було встановлено, що вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна" до ПП "Кочубіївське" в сумі 300000,00 грн. випливають з договору № 1/05 від 23.05.2011 року про відступлення права вимоги, за яким ВАТ "Вікторійське ХПП" відступило ТзОВ "Суффле Агро Україна" вимогу до ПП "Кочубіївське" про сплату збитків за неналежне виконання договору складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010 р. При цьому, за цим договором новий кредитор (ТОВ "Суффле Агро Україна") набуває право вимагати від Боржника - ПП "Кочубіївське" оплату збитків за неналежне виконання з боку останнього договору складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010р. на суму 300000 грн. (що підтверджується договором складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010р., листуванням між первісним кредитором та Боржником, договором складського зберігання зерна № 676 від 1.07.2010р. та листуванням між первісним кредитором та новим кредитором).

Доводи скаржника про відсутність заборгованості у зв'язку із припиненням зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог відхиляються з таких підстав.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Із зазначеної норми випливає, що необхідними умовами для проведення взаємозаліку є однорідність та зустрічність вимог. Зокрема, зустрічність вимог означає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобовязаннях, і при цьому кредитор в одному зобовязанні є боржником в іншому зобовязанні.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Для зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 1/з від 25.05.2011 р. була відсутня така умова як однорідність, як вірно і зазначив апеляційний суд, оскільки за своєю правовою природою відступлена вимога на суму 300000,00 грн. є збитками, в той час як борг відповідача перед позивачем в сумі 308851,30 грн. являється заборгованістю за поставлений товар. Юридично неоднорідними є цивільно-правові вимоги про оплату поставленого товару, з одного боку і зустрічні вимоги, зміст яких складає цивільно-правова відповідальність - відшкодування збитків, сплата інфляційних втрат, річних відповідно, неустойки.

Окрім цього, за вимогами ч. 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказуються кредитором, а тому вимога про сплату 300000,00 грн. збитків не може вважатися беззаперечною.

Як вбачається з матеріалів справи сума 300000 грн. на яку відповідач намагався провести залік взаємних однорідних вимог складається саме із суми збитків за неналежне виконання з боку ПП "Кочубіївське" договору складського зберігання зерна № 21 від 23.09.2010р., укладеного між ним та ВАТ "Вікторійське ХПП". Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про неоднорідність вимог, а відтак, безпідставність посилань відповідача на проведення зарахування.

При цьому, касаційна інстанція визнає безпідставними доводи заявників касаційної скарги щодо порушення судами вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, а саме: незалучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ПрАТ "Вікторійське ХПП", оскільки предмет спору у даній справі становить вимога приватного підприємства "Кочубіївське" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 308851,30 грн. заборгованості за поставлений товар, і відповідно рішення з цього спору не впливає на права та обов'язки ПрАТ "Вікторійське ХПП".

Згідно приписів 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги не ґрунтуються на правильному застосуванні норми статті 601 Цивільного кодексу України і тому не доводять неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення у справі відсутні.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 статті1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку статей43, 101, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення статей32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, і відповідно не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Вікторійське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 р. у справі №22/5025/662/11 господарського суду Хмельницької області без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Р.Г. Новікова

О.В. Попікова