Постанова № 19937141, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" листопада 2011 р. Справа № 5004/978/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.

суддівКочерової Н.О.

Саранюка В.І. –доповідача у справі

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Національного банку України в особі

Управління Національного банку України

у Волинській області на постанову

відРівненського апеляційного господарського суду

08.09.2011 р.

у справі

господарського суду№ 5004/978/11

Волинської області

за позовомНаціонального банку України в особі Управління Національного банку України у Волинській області

доПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

простягнення 10 722 687, 89 грн.

за участю представників сторін

від позивача Дучева Д.Д., Федорова О.М.

від відповідача Дячок С.М., Хомицька А.А. ВСТАНОВИВ:

Національний банк України в особі Управління Національного банку України у Волинській області звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення 10 722 687, 89 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2011 р. у справі № 5004/978/11 (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на користь Національного банку України в особі Управління Національного банку України у Волинській області 9 130 993, 45 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 18 432, 15 грн. пені, а всього 9 149 425, 60 грн.

У позові про стягнення пені в сумі 1 843 215, 45 грн. відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Маціщук А.В., суддів Петухова М.Г., Гулова А.Г.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Національного банку України в особі Управління Національного банку України у Волинській області, рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2011 р. у справі № 5004/978/11 залишено без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

У касаційній скарзі Національний банк України в особі Управління Національного банку України у Волинській області просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р. з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених у справі обставин та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

09.12.2008 р. Національним банком України в особі Управління Національного банку України у Волинській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк") було укладено кредитний договір № 13.

За умовами договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит на суму 34 500 000 грн. із строком користування до 03.12.2009 р. з оплатою 19, 0 процентів річних, а відповідач –повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним у визначений договором термін.

У п. 2.2.4 кредитного договору сторони погодили відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку відповідача через відсутність коштів.

Додатковими договорами від 06.01.2010 р. та від 22.04.2010 р. сторони погодили надання кредиту в сумі 34253750, 00 грн. на строк до 02.12.2010 р. з оплатою 20 процентів річних (з 22.04.2010 р. –12, 25 процентів річних), а також - відстрочення сплати відсотків до 01.03.2010 р.

Відповідно до п. 2 додаткового договору від 18.05.2010 р. відповідач сплачує проценти за користування кредитом, наданим строком до 02.12.2010 р., одночасно з кінцевим строком погашення боргу за кредитом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 34 500 000, 00 грн.

Відповідач суму кредиту повернув повністю.

Заборгованість по відсотках на час прийняття рішення у справі становила 9 130 993, 45 грн. і підтверджена обґрунтованим розрахунком позивача та актом звірки станом на 08.06.2011 р.

На підставі п. 2.2.4 договору і п. 2 додаткового договору до кредитного договору від 18.05.2010 р., керуючись п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 170 058, 75 грн. за прострочення повернення кредиту за період з 03.12.2010 р. по 26.05.2011 р. та 673 156, 7 грн. за прострочення сплати відсотків за період з 03.12.2010 р. по 31.05.2010 р.

Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по відсотках місцевий господарський суд керувався ст. ст. 193, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України та виходив з доведеності позовних вимог і обґрунтованості розрахунку заборгованості. В частині стягнення пені суд використав надане йому п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право на зменшення розміру нарахованої пені та прийняв рішення про стягнення пені в сумі 18 432, 15 грн. При цьому суд виходив з наявності виняткових, в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України, обставин, а саме: надання кредиту на фінансове оздоровлення банку, призначення з цією метою у банку тимчасової адміністрації за пропозицією саме управління Національного банку України у Волинській області та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у період з 13.02.2009 р. по 12.02.2010 р., погашення відповідачем тіла кредиту та часткове погашення заборгованості по відсотках, незначний термін прострочення, не доведення позивачем наявності збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду, в тому числі щодо наявності виняткових, в розумінні ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, обставин для зменшення розміру пені, яка підлягала стягненню з відповідача.

В обґрунтування касаційної скарги Управління Національного банку України у Волинській області посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме Законів України "Про національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність". Так, скаржник зазначає, що кредит рефінансування за кредитним договором № 13, який був наданий Публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк", надавався не на фінансове оздоровлення, а на підтримання його ліквідності у період нормальної роботи банку. Окрім того, судами не враховано, що строк зобов'язань відповідача закінчився ще 02.12.2010 р. і на момент апеляційного розгляду справи останні були не виконані, при цьому Національним банком України неодноразово відстрочувалось повернення відповідачем кредиту та відсотків за ним. На думку скаржника, судами безпідставно застосовано ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          При цьому розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

          Зазначена правова норма кореспондується з нормою п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитний договір № 13 від 09.12.2008 р. укладений сторонами з метою надання кредиту рефінансування відповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 р. № 378. Згідно з п. 1.1 цієї постанови Національний банк України приймає рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується основних вимог Національного банку до банків.

12.02.2009 р. Національним банком України прийнята постанова № 68 "Про призначення тимчасової адміністрації в Комерційному банку "Західінкомбанк", де зазначено, що тимчасова адміністрація призначена з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів КБ "Західінкомбанк" і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану з урахуванням пропозицій Управління Національного банку України у Волинській області.

Відповідно до цієї ж постанови Національний банк України з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Комерційного банку "Західінкомбанк" був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в подальшому був продовжений до 12.02.2010 р. (крім зобов’язань банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором і погоджених НБУ) - за постановою Правління НБУ від 05.08.2009 р. № 450.

Таким чином, як вірно зазначено в постанові апеляційного господарського суду, Національним банком України з часу надання кредиту рефінансування 09.12.2008 р. та протягом 2009-2010 р. р. вживались заходи, спрямовані на фінансове оздоровлення Комерційного банку "Західінкомбанк", відновлення його платоспроможності з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів банку і приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

Процедура тимчасової адміністрації була завершена лише 12.02.2010 р.

Матеріалами справи також підтверджено, що фінансове становище банку відповідача залишається складним, незважаючи на що банк продовжує виконувати свої зобов’язання як перед клієнтами, так і перед Національним банком України.

Так, відповідач повністю сплатив суму кредиту за договором рефінансування і відшкодовує заборгованість по відсотках за цим договором.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов’язань, продовжує добровільно виконувати платежі, а заборгованість обумовлена його складним фінансовим становищем, тоді як розмір пені є значним і не відповідає наслідкам порушення.

Наведені обставини суди цілком обґрунтовано взяли до уваги як виняткові в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а тому колегія суддів не вбачає порушень зазначених правових норм при прийнятті судових рішень у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами дано вірну юридичну оцінку встановленим у справі обставинам та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору, а відтак підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р. у даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 р. у справі № 5004/978/11 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                            І.А. Плюшко

Судді                                                                                          Н.О. Кочерова

В.І. Саранюк