Ухвала суду № 19936697, 30.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"30" листопада 2011 р. Справа № 5016/1398/2011(16/108) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е.,

Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянувши клопотання

про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" (правонаступник ПАТ "УСК "Дженералі Гарант")

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011

у справі№5016/1398/2011(16/108)

за позовомПАТ "УСК "Дженералі Гарант"

до

(третя особаДП Спеціалізований морський порт "Октябрськ"

-ПП "ЮГ-Імпорт")

провідшкодування шкоди в розмірі 45319,6 грн.

встановив:

В своєму клопотанні скаржник просить відновити пропущений двадцятиденний процесуальний строк, посилаючись на направлення апеляційним судом оскаржуваної постанови з порушенням ст.105 ГПК України та отримання її лише 01.10.2011р., що підтверджується роздруківкою з сайту ДП "Укрпошта".

Відповідно до ст.110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Застосування цього двадцятиденного строку є обов’язковим для всіх учасників судового процесу, в тому числі для господарського суду.

Постанову прийнято Одеським апеляційним господарським судом 22.09.2011р. та надіслано учасникам судового процесу 27.09.2011р., тобто з незначним пропуском строку, передбаченого ч.4 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується відміткою суду на звороті останньої сторінки постанови (а.с.51 том 2).

Однак, належно оформлену касаційну скаргу подано заявником лише 17.10.2011р., тобто з пропуском встановленого процесуального строку.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, вважає, що клопотання про відновлення пропущеного строку не підлягає задоволенню, а справа –касаційному провадженню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.105,110 ГПК України перебіг двадцятиденного процесуального строку розпочинається з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції, а не з моменту її отримання сторонами, тобто, не залежить від часу поштового обігу відповідної кореспонденції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, заявником не надано доказів щодо наявності поважних причин пропуску процесуального строку.

Колегія відхиляє недоречні посилання заявника на додану до скарги роздруківку з сайту ДП "Укрпошта", оскільки згідно зі ст.34 та ч.2 ст.36 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Натомість до касаційної скарги заявником не додано оригінал поштового конверту чи засвідчену установою зв'язку копію поштового конверту, який би з достовірністю підтверджував запізніле надсилання скаржнику постанови апеляційним судом.

Наявна ж додана до скарги ксерокопія поштового конверту не може бути прийнята в якості належного доказу запізнілого надсилання судом постанови сторонам та її відповідного отримання адресатом тільки 01.10.2011 року, оскільки з огляду на візуальну відсутність дати на штемпелі установи зв'язку не вбачається можливим чітко встановити дійсний момент відправки судом постанови від 22.09.2011.

Якщо ж навіть припустити запізніле отримання заявником оскаржуваної постанови лише 01.10.2011р., то вказані обставини не дають жодних підстав заявнику на власний розсуд обчислювати процесуальний строк з моменту одержання оскаржуваної постанови, оскільки такі дії не відповідають вимогам ст.ст.52,110 ГПК України. Адже, незначне прострочення судом трьохденного терміну надсилання сторонам постанови (на один день), встановленого ч.4 ст.105 Господарського процесуального кодексу України, жодним чином не впливає на перебіг двадцятиденного строку та не може вважатися достатньою підставою для його відновлення, оскільки навіть з моменту фактичного отримання постанови (01.10.2011р.) у товариства було більш ніж достатньо часу (12 днів) для своєчасного подання належно оформленої касаційної скарги у встановленому порядку.

Разом з тим, слід зазначити, що згідно з Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011р., статті 45-471 ГПК України виключено.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України (в редакції від 01.11.2011р.) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Випадки повернення касаційної скарги врегульовано в ч.1 ст.1113 ГПК України. Зокрема, відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або клопотання про відновлення цього строку відхилено.

За таких обставин, сплачена сума державного мита підлягає поверненню заявнику.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.44,53,86,110,1113 ГПК України, п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 у справі №5016/1398/2011(16/108).

Касаційну скаргу ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" повернути заявнику.

Повернути на користь ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" з Державного бюджету України, рахунок 31211254700007, УДК у Печерському районі м.Києва, код 26077922, МФО 820019, банк отримувача ГУ ДКУ у м.Києві, 226,6 грн. державного мита, сплаченого за платіжним дорученням №856 від 14.10.2011.

Судді:           В.Овечкін

          Є.Чернов

          В.Цвігун