Постанова № 19936526, 30.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. Справа № 5015/4353/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищак І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Українсько-кіпрського спільного підприємства з

іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою

відповідальністю "Українська хвиля"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р.

у справі господарського суду Львівської області №5015/4353/11

за позовом Компанії "Хетвейв Хелленік Емерікен Телекомм'юнікейшенз Вейв

Лімітед" (Hatwave Hellenic American Telecommunications Wave Limited)

до 1) Українсько-кіпрського спільного підприємства з іноземними

інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю

"Українська хвиля"

2) Компанії "Ліфпрем Компані Лтд"

про визнання права власності та витребування частки у статутному фонді,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність у справі,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Хетвейв Хелленік Емерікен Телекомм'юнікейшенз Вейв Лімітед" (Hatwave Hellenic American Telecommunications Wave Limited) звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Українсько-кіпрського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хвиля" і Компанії "Ліфпрем Компані Лтд" про визнання права власності та витребування частки у статутному капіталі.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2011р. (суддя Пазичев В.М.) позовну заяву повернуто без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. (головуючий, суддя Галушко Н.А., судді Краєвська М.В., Орищин Г.В.) скасовано ухвалу господарського суду Львівської області від 29.07.2011р., справу направлено на розгляд у господарський суд Львівської області.

Вказана постанова мотивована безпідставним поверненням судом першої інстанції позовної заяви, оскільки позивачем було додано до позовної заяви належний доказ сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 1 - Українсько-кіпрське спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хвиля", звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом апеляційного перегляду у Львівському апеляційному господарському суді була ухвала господарського суду Львівської області від 29.07.2011р. про повернення без розгляду позовної заяви Компанія "Хетвейв Хелленік Емерікен Телекомм'юнікейшенз Вейв Лімітед" (Hatwave Hellenic American Telecommunications Wave Limited) до Українсько-кіпрського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хвиля" і Компанії "Ліфпрем Компані Лтд" про визнання права власності та витребування частки у статутному капіталі, у зв'язку з неподанням позивачем належного доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, загальний порядок подання позову визначений розділом VIII ГПК України. Зокрема, пунктом 31 ч.1 статті 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Недодержання вказаної норми права при поданні позовної заяви є підставою для її повернення без розгляду на підставі пункту 10 ч.1 ст.63 ГПК України.

Між тим, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, до позовної заяви позивачем було додане платіжне доручення №11859 від 22.07.2011р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за належними реквізитами, що свідчить про додержання ним вимог процесуального закону, встановлених ст.57 ГПК України. У зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено на розгляд у господарський суд Львівської області.

У касаційній скарзі скаржник (перший відповідач) посилається на те, що неповідомлення судом апеляційної інстанції другого відповідача належним чином про час і місце засідання суду із застосуванням правил Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах позбавило останнього права на захист його прав і охоронюваних законом інтересів, що у будь-якому випадку є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Проте таке твердження скаржника у даному випадку є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, та застосовуються правила міжнародного договору.

19.10.2000р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Згідно ст.1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

В силу застережень, викладених у Законі України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та ст.15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що:

документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території;

документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;

з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;

не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Згідно п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вимоги вказаної Конвенції щодо виклику до суду відповідача мають застосовуватися судом зі стадії розгляду справи по суті заявлених позовних вимог на засадах рівності та змагальності, за результатом якого й ухвалюється судове рішення, обов'язкове до виконання. Теж саме стосується й суду апеляційної інстанції, який переглядає рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті заявлених вимог, оскільки в силу ст.ст.99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанцій та апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оскільки справа за заявленим позовом ще не розглядалася судом першої інстанції по суті заявлених вимог, а вирішувалося лише питання доступу позивача до правосуддя, то колегія суддів вважає правильним незастосування судом апеляційної інстанції положень Конвенції, оскільки ще не існує у цьому потреба.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для її зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Українсько-кіпрського спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Українська хвиля" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2011р. у справі №5015/4353/11 без змін.

Головуючий, суддяКузьменко М.В.

СуддяВасищак І.М.

СуддяПалій В.М.