Постанова № 199286, 24.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.06 р. Справа № 41/293

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області С.А. Гончаров ____

при секретарі судового засідання Медведєвій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Волноваському районі

до відповідача Суб”єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 420,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Волноваському районі, м. Волноваха, звернувся до суду з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 420,00 грн.

Позивачем надані уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути суму позову з відповідача на користь місцевого бюджету, на користь іншого одержувача платежу у банківських реквізитах - Анадольської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості по сплаті єдиного податку, яка утворилась внаслідок несплати у повному обсязі сум податку за період з червня по грудень 2005 року у розмірі 420 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості позивач вважає ст.. 2 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 2,10 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 1,3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва».

Позивачем у засіданні суду надані пояснення, відповідно до яких він зазначив, що СПД ОСОБА_1 подала до Державної податкової інспекції у Волноваському районі заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2005 рік з датою переходу на спрощену систему оподаткування з квітня 2005р. За період з червня по грудень 2005р. всього єдиного податку нараховано в сумі 420грн. Заборгованість не була сплачена підприємцем, у зв”язку з чим за ним залишився борг в сумі 420грн.

Як вбачається із повідомлень про вручення поштового відправлення, наявних у матеріалах справи, відповідачем ухвали суду та судові повістки про виклик до суду в адміністративні справі отримані відповідачем. Таким чином, відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але у судове засідання не з'явився, представника не направив та причини неприбуття у засідання не повідомив. Враховуючи викладене, а також те, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття постанови, суд вважає необхідним вирішити спір по суті.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий статус відповідача та статус позивача, як платника податків, заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; корінець свідоцтва, довідка про наявність податкового боргу, рішення про ставки єдиного податку, довідка Адресного бюро.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Волноваською районною державною адміністрацією, про що видане свідоцтво про держреєстрацію НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2. Перебуває на податковому обліку у ДПІ у Волноваському районі Донецької області, є платником єдиного податку (свідоцтво НОМЕР_3).

Згідно інформації Адресного бюро в Донецькій області, адресою проживання гр. ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

До податкового органу відповідачем подана письмова заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2005 рік, на підставі якої відповідачу видане свідоцтво НОМЕР_3, згідно із яким дата переходу на спрощену систему оподаткування підприємця є квітень 2005р. При цьому, відповідач зазначив вид діяльності: роздрібна торгівельно-закупочна діяльність у орендованій частині магазину

Для розгляду справи і вирішення спору по суті застосовуються закони України про оподаткування та Указ Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” №2063-ІІІ від 19 жовтня 2000 року.

В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом України “Про систему оподаткування” №1251-ХІІ від 25 червня 1991 року, і щодо сплати єдиного податку, передбаченого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва”.

Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.

Звичайна система запроваджена Законом України “Про систему оподаткування” та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі) (далі - податки), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14 названого Закону.

Спрощена система запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і закріплена в Законі України “Про державну підтримку малого підприємництва”, суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.

Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» виданий в межах повноважень Президента України, закріплених в пункті 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Названим Указом суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.

Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до статті 5 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку  та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Вищенаведеним пунктом Указу Президента України також передбачено, що орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Як зазначалось, позивачем пояснено, що відповідачу 15.04.05р. видане свідоцтво про право сплати єдиного податку. При цьому, відповідачем у заяві зазначений вид діяльності - роздрібна торгівельно-закупочна діяльність у орендованій частині магазину.

Рішенням Волноваської районної Ради народних депутатів НОМЕР_4 встановлено ставку єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельно-закупочну діяльність у орендованій частині магазину, в селі - в розмірі 60 грн.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» якщо суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

До складу позовних вимог увійшла сума, яка утворилася внаслідок несплати єдиного податку у розмірі 420грн. Як пояснюється позивачем та вбачається з матеріалів справи, вказана сума складається з несплати єдиного податку у періоди з червня 2005р. - по грудень 2005р. (7 х 60грн.) в сумі 420грн. Така сума відповідачем сплачена не була, у зв”язку з чим у відповідача наявний борг перед бюджетом в сумі 420грн.

Позивачем пояснено, що борг перед бюджетом відповідачем до цього часу не погашений, строки його добровільної сплати вийшли.

У відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податку можуть бути примусово стягнені в рахунок його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. Під примусовим стягненням відповідно до пункту 1.6 статті 1 вищенаведеного Закону слід розуміти звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Зазначеним законом встановлено два види узгодження податкових зобов'язань - самостійно платником податку - шляхом подання декларації (розрахунку) та апеляційне - шляхом визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

Законодавством, яке регулює правовідносини щодо порядку сплати єдиного податку суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами самостійне визначення платником податку податкових зобов'язань з єдиного податку шляхом подання декларації (розрахунку) не передбачено, прийняття щодо спірних сум позивачем, як контролюючим органом відповідного рішення та надіслання відповідачу відповідного податкового повідомлення з матеріалів справи не вбачається. Таким чином, суд вважає суму заборгованості відповідача з єдиного податку у розмірі 1767,91 грн., такою, що не узгоджена.

Неузгодженість цієї суми обумовлює виключно судовий порядок її погашення у відповідності з наведеним підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При прийнятті постанови суд враховує положення п. 1.7, 1.13 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у відповідності з якими до активів платника податків відносяться гривня, іноземна валюта, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать фізичній особі за правом власності та положення ст. 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикція судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва», Законом України “Про державну підтримку малого підприємництва”, п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.1.2, п.1.7 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.5.1 ст.5, ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, розд. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Волноваському районі до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 420,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 04.05.75 р.н. (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, рахунків не має) на користь місцевого бюджету (рахунок 34217379600187, код платежу - 16050200, одержувач - Анадольська сільська рада, код 24164858, банк УДК м. Донецьк, МФО 834016) суму заборгованості з єдиного податку у розмірі 420 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

Суддя Гончаров С.А.