Постанова № 19923031, 25.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р. Справа № 5023/4615/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № 4 від 31.01.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", м. Київ (вх. № 3819 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2011року у справі № 5023/4615/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Грант” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" про стягнення з відповідача 304313,20 грн., з яких: 250938,45 грн. основного боргу по оплаті поставленого відповідачу на підставі договору поставки газетного паперу від 30.04.2010 р. № 003-10, а також нараховані на цю заборгованість за період з 17.08.2010 р. по 31.04.2011 р. 3% річних в сумі 5300,65 грн., пеня в сумі 14733,07 грн., інфляційні втрати в сумі 23341,03 грн. та 10000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі № 5023/4615/11 (суддя Мамалуй О.О.) в позові відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, і всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надіслав клопотання, в якому просить справу розглядати без участі його представника.

Враховуючи належне повідомлення позивача, його заяву про розгляд справи без участі представника Товариства, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 25.10.2011 року розгляд справи відкладався для витребування у сторін додаткових доказів, справа розглядається за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 15 листопада 2011 року до 12 години 30 хвилин 17 листопада 2011 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог ТОВ “Грант” посилається на те, що 30 квітня між ним та відповідачем у справі укладено договір № 003-10 на поставку газетного паперу, а в період з травня по серпень 2010 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 655710,64 грн. згідно з видатковими накладними РН-0000017 від 06.05.2010 р. на суму 98784,10 грн.; РН-0000018 від 11.05.2010 р. на суму 50888,32 грн.; РН-0000019 від 11.05.2010 р. на суму 59830,22 грн.; РН-0000020 від 17.05.2010 р. на суму 99067,30 грн.; РН-0000028 від 28.05.2010 р. на суму 96202,25 грн.; РН-0000053 від 06.06.10р. на суму 101003,55 грн.; РН-0000082 від 28.06.10р. на суму 50622,60 грн.; РН-0000108 від 06.08.10р. на суму 99312,30 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи. Ці накладні містять підпис уповноваженої особи відповідача ОСОБА_2 Товар відвантажувався відповідачу на підставі наданих ним довіреностей №№ 437 від 06.05.2010р., 442 від 11.05.2010р., 461 від 17.05.2010р., 508 від 28.05.2010р., 623 від 06.06.2010р., 691 від 28.06.2010р., 729 від 06.08.2010р.

За період з травня по липень 2010 року відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 404772,19 грн., про що свідчать наявні у справі копії банківських виписок (а.с. 32-51), у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість по оплаті поставленого товару за наведеними видатковими накладними на суму 250938,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію про сплату цієї заборгованості, яка отримана останнім 17.02.2011 р., однак залишена без задоволення.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

На зазначену заборгованість позивачем за період з 17.08.2010р. по 31.04.2011р. нараховано пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення на підставі ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України, ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 5300,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 23341,03 грн.

Крім цього, позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути і моральну шкоду, завдану невиконанням зобовязання з оплати поставленого товару, яку він оцінює на суму 10000,00 грн.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач послався на те, що договір поставки з позивачем ним не укладався, натомість товар поставлявся згідно з видатковими накладними, які до того ж не містять жодних посилань на договір №003-10 від 30.04.2010 р. Також відповідач зазначив, що оскільки надіслана відповідачем на його адресу претензія про сплату поставленого за видатковими накладними товару не відповідає вимогам статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме в ній відсутні реквізити заявника та підпис уповноваженої особи, тому строк виконання зобовязання з оплати поставленого за цими накладними товару не настав, в звязку з чим права позивача жодним чином не були порушені.

Місцевий господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі послався на те, що надана позивачем до матеріалів справи ксерокопія договору № У-003/10 від 30.04.2010 р. не може вважатися належним доказом у справі, оскільки перший аркуш цього договору є ксерокопією тексту, виконаного на принтері, а другий аркуш є копією тексту, переданого по факсу. При цьому оригінал договору позивач суду не представив. При цьому, судом в якості підстав для відмови у позові взято до уваги доводи відповідача про те, що договір № У-003/10 від 30.04.2010 р. між сторонами не укладався, а отже відсутні підстави вважати, що товар, який поставлявся позивачем відповідачу за видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, поставлявся саме на підставі умов договору № У-003/10. Зважаючи на це місцевий господарський суд дійшов висновку, що товар, поставлений за накладними, підлягає оплаті впродовж семи днів з дня предявлення відповідної вимоги про оплату згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, тоді як позивачем не надано доказів надіслання відповідачеві такої вимоги. Також суд надаючи правову оцінку наданій до позовної заяви копії претензії від 11.02.2011р. також визначився, що вона не може вважатися доказом направлення відповідної вимоги в порядку вищезазначеної норми, оскільки в ній позивач вимагає оплату боргу за договором № 003-10 на поставку газетного паперу від 30.04.2010р., але докази укладання такого договору до матеріалів справи позивачем не надані.

З цих обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ст.ст. 4-7, 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку доказам у справі в їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись до господарського суду із даним позовом ТОВ "Грант" на підтвердження своїх вимог надав не лише копію договору № У-003/10 від 30.04.2010р., а й накладні, за якими відповідач отримав товар на суму 655710,64 грн. та сплатив його вартість частково на суму 404772,19 грн. і це ним не заперечується.

Колегія суддів, як і господарський суд першої інстанції, також вважає, що даний договір не є належним доказом у справі у розумінні ст.ст. 32-36 ГПК України, а також з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності не може свідчити про поставку позивачем товару за спірними накладними саме в його межах.

Натомість слід зазначити, що цивільні права і обовязки можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В даному випадку факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем є підставою вважати укладеним між сторонами правочину, що містить ознаки купівлі продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи міститься претензія № б/н від 11.02.2011р. з вимогою про сплату боргу в сумі 250938,45 грн. із зазначенням періоду поставки товару (травень - серпень 2010р.) та підставами виникнення заборгованості, зокрема поставкою товару за накладними, перелік яких і заявлено у позові.

Враховуючи те, що поставка товару фактично була позадоговірною, а претензія № б/н від 11.02.2011р. фактично і є вимогою про сплату вартості товару за спірними накладними у розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в сумі 250938,45 грн. підлягають задоволенню, а прийняте судом рішення - скасуванню.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що дана вимога про оплату боргу була отримана відповідачем 17.02.2011р., однак в семиденний термін, тобто в строк до 24.02.2011р. останнім не виконана, колегія суддів вважає, що нараховані позивачем на цю заборгованість інфляційні та річні підлягають відшкодуванню на користь позивача лише за період з 24.02.2011р. по 31.04.2011р. в сумі 12270,11 грн. та 2475,00 грн. відповідно, як то передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а позов в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог про стягнення 11070,92 грн. інфляційних та 2825,65 грн. 3 % річних за період з 17.08.2010 р. по 23.02.2011р. повинно бути відмовлено з огляду на безпідставність їх нарахування.

Оскільки, як було наведено вище, між сторонами у справі існували позадоговірні відносини і договір поставки у формі єдиного документа із умовами, які б встановлювали розмір пені за прострочення виконання зобовязання, не укладався, тому правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 14733,07 грн. пені - відсутні.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки позивачем взагалі не наведено в позовній заяві в чому саме полягає ця шкода.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2011р. по справі № 5023/4615/11 слід скасувати, в зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, а у справі прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 250938,45 грн., 12270,11 грн. інфляційних втрат та 2475,00 грн. 3% річних задовольнити. В частині стягнення 14733,07 грн. пені, 11070,92 грн. інфляційних, 2825,65 грн. 3 % річних та 10000,00 грн. моральної шкоди у позові слід відмовити.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги позивача колегія суддів також вирішила здійснити розподіл судових витрат по справі пропорційно задоволеним вимогам у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Грант”, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 червня 2011року у справі № 5023/4615/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка" (61024, м. Харків, вул. Ольмінського, 17, кв. 2, код 24136939, р/р 2600306160253 в АКБ «Правекс-Банк»м. Київ, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (03036, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 92, код 31301790, р/р 26009000533670 в ПАТ «Універсал банк», МФО 322001) 250938,45 грн. основного боргу, 12270,11 інфляційних втрат та 2475,00 грн. - 3% річних, 3985,26 грн. держмита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 22.11.2011 р.