Постанова № 19922937, 24.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 18/1982/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 2 від 10.08.2011 р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4227П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2011 року по справі № 18/1982/11

за позовом ТОВ "Корнер Сервіс", м. Запоріжжя

до ТОВ "Лубенський КБМ", с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область

про стягнення грошових коштів

встановила:

В липні 2011 року ТОВ "Корнер Сервіс" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Лубенський КБМ" 52465,07 грн. заборгованості, з яких 52409,00 грн. безпідставно отриманих коштів та 56,07 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.09.2011 р. по справі № 18/1982/11 (суддя Білоусов С.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Лубенський КБМ" на користь ТОВ "Корнер Сервіс" 52409,00 грн. основного боргу, 56,07 грн. 3% річних, 524,65 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених в рішенні обставинам справи. А саме апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів того, що ним було предявлено відповідачеві вимогу щодо виконання зобовязання за договором в частині передачі товару, в звязку з цим у відповідача не виникло обовязку щодо виконання зобовязання по передачі товару у певний строк. Крім того, як зазначає відповідач, йому невідомо, на яку адресу поставляти позивачеві товар.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2011 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 14.10.2011 р. було надано за вх. № 10009 відзив, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у звязку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача вимоги ухвали суду щодо надання письмових пояснень не виконав, в судове засідання, призначене на 17.10.2011 р., не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином і своєчасно, натомість 17.10.2011 р. за вх. № 10053 від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду скарги, у звязку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зважаючи на те, що для всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи необхідні додаткові обґрунтовані письмові докази та пояснення сторін, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 р. розгляд справи було відкладено на 23.11.2011 р.

21.11.2011 р. за вх. № 11365 позивачем були надані доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 23.11.2011 року не зявився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань відповідачем (в т.ч. і про відкладення розгляду справи не заявлено).

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань і небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності належних представника відповідача та за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Полтавської області підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.05.2010 р. на підставі рахунків № ЛК- 0000139 від 31.05.2010 на суму 9020,00 грн. та № ЛК- 0000140 від 31.05.2010 на суму 43389,00 грн. (копії рахунків надані в матеріали справи ТОВ "Корнер Сервіс" перерахувало ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" 52409,00 грн. в якості оплати за майбутню поставку бетону.

Вищезазначені рахунки включали вартість товару, який повинен бути поставлено, товарного бетону М-100 в кількості 13 куб м та товарного бетону М-250 в кількості 55 куб. м, і вартість його доставки машинами КАМАЗ, КРАЗ різної вантажопідйомності.

Оплата проведена платіжним дорученням № 4577 від 31.05.2010р. (залучене до матеріалів справи), загальна сума оплати за рахунками склала 52409,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Позивач вказує, що відповідач не здійснив поставку товарного бетону позивачу та його доставку, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 52409,00 грн. як безпідставно отримані кошти. 14.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача телеграми з вимогою повернення коштів в сумі 52409,00 грн., які були була вручені відповідачу 15.06.2011 року, про що свідчить повідомлення ВАТ «Укртелеком»про вручення.

На день вирішення спору бетон відповідачем не поставлений.

Суд першої інстанції, посилаючись на те, що позивач має всі правові підстави вимагати від відповідача повернення суми перерахованих позивачем коштів за непоставлені відповідачем товари в розмірі 52409,00 грн., дійшов висновку про те, що відповідач в силу приписів ст. 1212 ЦК України є таким, що набув спірні кошти без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх позивачу.

З огляду на вищенаведене, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки висновок місцевого суду про безпідставність отримання грошових коштів не ґрунтується на законі.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Разом з тим, згідно частини 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Опираючись на наведені правові норми, колегія суддів доходить до висновку про те, що між сторонами укладено договір купівлі - продажу товару у спрощений спосіб, з передоплатою вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що до висновку про договірний характер відносин сторін спору прийшов і позивач, який, однак, зазначив, що договір сторін не був укладений, оскільки сторони не домовилися щодо суттєвих умов договору (строк та місце поставки).

З цим твердженням колегія суддів погодитися не може.

Так, кваліфікація договору як неукладеного опирається на приписи ч. 8 ст. 181 ГК України, де зазначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З гіпотези цитованої норми випливає, що кваліфікація договору як неукладеного можлива тільки на стадії укладання договору, і тільки у тому випадку, коли він не виконувався сторонами (не відбувся).

Визнання договору неукладеним після його часткового виконання стороною не відповідає закону.

Така позиція колегії суддів відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 27.07.2010 р. №3/101 та позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові ВСУ від 10.02.2009 у справі N 10/33/08.

Таким чином, у справі відсутні підстави кваліфікувати договір сторін як неукладений.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи договір у спрощений спосіб, сторони не визначили строк виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі товару покупцю.

Позивачем не надано суду доказів того, що він пред'явив відповідачу вимогу щодо виконання зобов'язання за договором в частині передачі товару, а отже, у відповідача не виникло обов'язку щодо виконання зобов'язання по передачі товару у певний строк.

Залучена до матеріалів справи копія телеграми, вручена відповідачеві 15.06.2011 р., свідчить про те, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення грошових коштів, а ні щодо виконання зобов'язання за договором в частині передачі товару.

З огляду на відсутність доказів вручення вимоги про виконання зобовязання, колегія суддів приходить до висновку про невизначеність терміну виконання даного зобовязання.

Тому, за відсутності доказів вручення вимоги в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення 52409,00 грн. попередньої оплати задоволенню не підлягають, як наслідок вимоги позивача щодо стягнення на його користь 56,07 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно зясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ "Лубенський КБМ" на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2011 року по справі № 18/1982/11 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2011 року по справі № 18/1982/11скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ "Корнер Сервіс" (вул. Східна, 9, м. Запоріжжя, 69083, р/р 26002055896895 в ЗРУ КБ "Приватбанк", МФО 313399, ЄДРПОУ 32715864) на користь ТОВ "Лубенський КБМ" (вул. Комсомольська, 63, с. Засилля, Лубенський район, Полтавська область, 37552, р/р 26006100044613 в ПОД "Райффайзен банк "Аваль" м. Полтава, МФО 331605, ЄДРПОУ 05455053) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 265,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено та підписано 24.11.2011 року