Постанова № 19922837, 22.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 5023/5493/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 11.05.11 р.

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю № 19/09 від 19.09.11 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4367Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2011 року у справі № 5023/5493/11

за позовом ТОВ "ВП "Схід-сервіс", м. Харків

до ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води", с. Березівка

про стягнення 14507,39 грн.

встановила:

В липні 2011 року ТОВ "ВП "Схід-сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення 14507,39 грн. з ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води". В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 25/01 від 25.01.2010 року, з урахуванням чого просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 12734,00 грн., індекс інфляції в розмірі 1479,24 грн. та 3 % річних в розмірі 294,15 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2011 року залучено до участі у справі правонаступника ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" - ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" (КОД: 00383030). Визнано відповідачем у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" (КОД: 00383030).

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2011 р. у справі № 5023/5493/11 (суддя Жиляєв Є.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" на користь ТОВ "ВП "Схід-сервіс" 12734,00 грн. основного боргу, 1370,19 грн. індексу інфляції, 293,05 грн. річних, 144,89 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні в цій частині позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що визнає поставку товару за видатковою накладною № 45 від 15.04.2010 року на загальну суму 5355,00 грн., проте видаткову накладну № 41 від 14.07.2010 року на загальну суму 10335,00 грн. не визнає та заперечує факт приймання товару, відповідно, заперечує обов'язок сплатити позивачеві грошову суму в розмірі 10335,00 грн. Також відповідач посилається на те, що в порушення ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, у видатковій накладній № 41 від 14.07.2010 року у графі "Отримав(ла)" відсутні посада і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, не зазначено номер та дату довіреності, виданої уповноваженій особі на отримання товарно-матеріальних цінностей, крім того, відповідач вказує про відсутність посилання у спірній видатковій накладній на номер та дату договору, за яким проводиться господарська операція.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.11.2011 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу відповідача за вх. № 11237 від 17.11.2011 р., в якому позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та заперечень на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2011 р. у справі № 5023/5493/11 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 25/01, відповідно до умов якого позивач зобовязується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити товар згідно специфікації та на умовах даного договору.

Відповідно п. 2.2 спірного договору від 25 січня 2010 року, відповідач зобовязаний провести оплату за отриманий товар в термін 15 банківських днів з моменту поставки товару відповідачу та отримання рахунку від продавця.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобовязання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковими накладними за період з 25.01.2010 року по 14.07.2010 року всього на загальну суму 40514,00 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 2.2 спірного договору від 25.01. 2010 року не провів, лише сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 27780,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Заборгованість відповідача становить 12734,00 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 45 від 15.04.2010 року на загальну суму 5355,00 грн. (була здійснена часткова сплата товару в сумі 2956,00 грн.) - не сплачена заборгованість в розмірі 2399,00 грн.

- за видатковою накладною № 41 від 14.07.2010 року не сплачена заборгованість в розмірі 10335,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 12734,00 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 509, 526, 530, 612, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 12734,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1370,19 грн. та 3% річних у сумі 293,05 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони в цій частині здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, положень договору (в т.ч. ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України) та фактичних обставин справи, в частині стягнення з відповідача 109,05 грн. інфляційних та 1,1 грн. 3% річних судом першої інстанції було вірно відмовлено в задоволенні, оскільки вони були нараховані не вірно.

Щодо тверджень відповідача про те, що видаткова накладна № 41 від 14.07.2010р., на яку позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, оформлена з порушенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, не містить таких необхідних реквізитів, як прізвище та посада особи, відповідальної за ведення господарської операції, колегія суддів зазначає, що ці заперечення не ґрунтуються на законі.

Так, відповідно до ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ-це документ, який містить в собі інформацію щодо господарської інформації та підтверджує її здійснення. Так, до первинних документів відносяться, зокрема, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), метою яких є підтвердження здійснення господарської операції і які є підставою для здійснення бухгалтерських записів.

Проте норми ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять вимог щодо доказів поставки товарів. Згідно преамбули вказаного Закону ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому, ст.9 Закону, на яку посилається відповідач, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій - первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів. Отже, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів певними доказами - документами з визначеними ст. 9 Закону реквізитами. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних за ведення бухгалтерського обліку винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача щодо не отримання ним товару за видатковою накладною № 41 від 14.07.2010 року, оскільки відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, а доводи відповідача спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи наявна податкова накладна № 76 від 14.07.2010 року (а.с. 97) з посиланням на спірний договір № 25/01 від 25.01.2010 р., а також на видаткову накладну № 41 від 14.07.2010 року на загальну суму 10335,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води", с. Березівка на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2011 року у справі № 5023/5493/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2011 року у справі № 5023/5493/11 залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2011 року