Постанова № 19922819, 22.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року           Справа № 5023/7192/11

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., Пушай В.І., Плужника О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –Бубенко С.О.

відповідача – не з’явився

СДПІ –Жданової О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (вх. № 4565Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.11 року у справі № 5023/7192/11

за позовом - ТОВ "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі

до - ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров"я", м. Харків

про - відшкодування шкоди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

та за зустрічним позовом ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я", м. Харків

до ТОВ "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі

про визнання договору дійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року ТОВ "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної йому відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я".

Позов обґрунтований порушенням вимог передбачених ст.ст. 203, 215, 216, 638, 655 ЦК України.

29 серпня 2011 року позивач надав до канцелярії суду уточнення до позовної заяви, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору №5Іг\І-03/10 від 18.03.2010р., укладеного між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір є нікчемним у зв'язку з тим, що він суперечить закону, та порушує господарський правопорядок. Крім того, просить суд стягнути з відповідача суму у розмірі 15000,00 грн.

30 серпня 2011 року до господарського суду від ТОВ Фармацевтична "Здоров'я" надійшла зустрічна позовна заява, в якій позивач заз зустрічним позовом просить суд визнати дійсним договір № ЗІМ-03/10 від 18.03.2010 р., укладений між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.11 року у справі № 5023/7192/11 (суддя Погорелова О.В.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволений повністю. Визнано дійсним договір №5ІМ-03/10 від 18.03.2010р., укладений між ТОВ "Компанія "Сінтафарм" та ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я". Стягнуто з ТОВ "Компанія "Сінтафарм" на користь ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я" - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові з рішенням суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05.09.11 року у справі № 5023/7192/11 скасувати та прийняти нове, яким визнати недійсним правочин у вигляді договору №8ГМ-03/10 від 18.03.2010 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що вона відповідно до податкового законодавства здійснює покладені на органи ДПС функції щодо контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Як зазначає СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, нею був отриманий від Дергачівською міжрайонної ДПІ акт «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сінтафарм».

Перевіркою було встановлено, що правочини, вчинені ТОВ «Компанія «Сінтафарм»з підприємствами-покупцями, при подальшій реалізації товарно-матеріальних цінностей є нікчемними.

Згідно отриманого акту, ТОВ «Компанія «Сінтафарм»в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, ст. 4, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»№168/97-ВР до складу податкових зобов'язань безпідставно віднесено суми ПДВ за нікчемними правочинами по реалізації ТМЦ.

Тобто, на думку апелянта, перевіркою встановлені факти, що свідчать про нікчемність правочину, який мав місце між ТОВ «Компанія «Сінтафарм»та ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», оскільки вони порушували публічний порядок.

Як зазначає апелянт, відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, згідно із ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.23 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ);

Відповідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Визначені Податковим кодексом України податки та збори є майном держави (оскільки забезпечують економічне функціонування держави) та головним джерелом доходів держави.

Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Отже, якщо підприємством перераховуються кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, такі його дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Як зазначає апелянт, ним було отримано рішення Господарського суду Харківської області по справі №5023/7192/11 яким було визнано правочин у вигляді договору дійсними з моменту його укладення. При цьому, у судовому рішенні зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право-дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені всі необхідні умови, що характерні для договорів купівлі-продажу.

Однак, на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, судом було досліджено лише наявність документообігу між ТОВ «Компанія «Сінтафарм»та ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», що не являється безумовною підставою для формування податкового обліку з ПДВ та податку на прибуток. Адже не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Тобто, при наявності всіх необхідних первинних документів не встановлено фактичне виконання умов вищезазначених Договорів.

В той же час, в наявності існують обставини, які викладені в акті виїзної планової перевірки ТОВ «Компанія «Сінтафарм»№147/23-114/36922342, якою було встановлено, що ТОВ «Компанія «Сінтафарм»виступає підприємством «транзитером», та встановлено нікчемні правочини між зазначеним підприємством та контрагентами-покупцями, в тому числі між ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я». Фахівцями ОДПС під час перевірки була встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Компанія «Сінтафарм», а також ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у зв'язку з відсутністю адміністративно-господарських можливостей виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутністю фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у створенні правових наслідків.

ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я", м. Харків (відповідач) свого представника в судове засідання не направило, хоча належним чином було повідомлено про час і місце розгляду справи.

ТОВ "Компанія "Сінтафарм" (позивач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції винесено без порушень норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в обґрунтування свого права на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року по справі № 5023/7192/11, посилається на висновки, що викладені в отриманому від Дергачівської міжрайонної ДПІ, Акті «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.01.2010 року по 31.12.2010 року»№ 147/23-104/36922342 від 24.03.2011 року.

Однак, на думку позивача, ці посилання є необґрунтованими, оскільки фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харків в тексті апеляційної скарги не наводиться жодного посилання на документальне підтвердження висновків та вимог, зазначених в апеляційній скарзі (відсутні посилання на первинні бухгалтерські та податкові документи).

Тобто, фахівці Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в тексті апеляційної скарги ґрунтуються лише на власних необґрунтованих, документально не підтверджених припущеннях.

Також, позивач зазначає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в тексті апеляційної скарги навмисно надає інформацію, яка не відповідає дійсності і є неправдивою, оскільки акт перевірки Дергачівської міжрайонної ДПІ - взагалі не містить висновків, щодо правочинів між ТОВ "Компанія "Сінтафарм" та ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я" протирічить висновкам проведених зустрічних перевірок, на підставі яких документально підтверджені реальність господарських операцій та взаємовідносин між ТОВ "Компанія "Сінтафарм" та ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я", посилаючись на довідки з перевірки за період травень 2010 року від 02.03.2011 року та довідку за грудень 2010 року - від 20.04.2011 року (копії довідок надані до справи).

Акт виїзної, планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" № 147/23-104/36922342 від 24.03.2011 року, було оскаржено платником податку в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Державної податкової адміністрації № 2656/10/25-103 від 20.06.2011 року, на підставі ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та п.п. «а»і «в»п. 14 Положення про подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого Наказом ДПА України № 1001 від 23.12.2010 року (затверджено в Міністерстві юстиції України №10/18748 від 06.01.2011) були скасовані податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 15.04.2011 року №0000222310/0 (зобов'язання з податку на прибуток 372 497,00 грн.) та №0000232310/0 (зобов'язання з ПДВ 215 498,00 грн.), і залишено без змін податкове-повідомлення № 0000122211 (пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 2 104,95 грн.).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області № 147/23-104/36922342 від 24.03.2011 року, були частково скасовані висновки Дергачівської міжрайонної ДПІ, викладені в акті виїзної, планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" за 2010 рік, що свідчить про їх помилковість та необґрунтованість.

Тому, на думку на позивача, посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харків на висновки акту перевірки ТОВ ТОВ "Компанія "Сінтафарм" як на достатню підставу для скасування Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року по справі № 5023/7192/11 - є також помилковими та необґрунтованими.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що 18.03.2010 р. між позивачем за первісним позовом (продавець) та відповідачем за первісним позовом (покупець) був укладений договір №SIN-03/10.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість сировини, допоміжних та пакувальних матеріалів (товар) у номенклатурі, кількості і за цінами, зазначеними у специфікаціях та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору у продовж терміну дії даного договору продавець здійснює поставку товару партіями, на підставі попередніх письмових заявок покупця.

Згідно п.2.4 договору днем виконання продавцем зобов'язань щодо поставки товару вважається дата фактичної передачі товару, засвідчена підписом особи, уповноваженої у встановленому порядку покупцем на його отримання.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах, вказаних у специфікаціях або висунутого рахунку. Умови оплати -100% передплата або інші умови, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

На виконання умов договору №SIN-03/10 від 18.03.2010 р. сторони підписали відповідні специфікації із зазначенням порядку та строків постачання та оплати отриманого товару.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі вищевказаних специфікацій позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 12 123 670,33 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Подавши до суду першої інстанції позов, позивач за первісним позовом вважав, що при укладенні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди за всіма суттєвими умовами цього договору, в зв'язку з чим сторонами були порушені вимоги чинного законодавства, а отже договір №SIN-03/10 від 18.03.2010р., на думку ТОВ "Компанія "Сінтафарм", є нікчемним, у зв'язку з чим просив суд застосувати до правовідносин, які виникли за згаданим договором, наслідки недійсності нікчемних правочинів на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та стягнути з відповідача за первісним позовом 15000,00 грн. в якості відшкодування шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність; договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, договір сторонами виконувався згідно з його умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право-дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договору позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Крім того, позивачем за первісним позовом, не надано відповідних доказів яким чином відповідач за первісним позовом своїми діями завдав йому певні збитки, та причинний зв'язок дій первісного відповідача щодо завданих збитків.

Апелянт - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, також вважає рішення суду першої незаконним, посилаючись на те, що судом було досліджено лише наявність документообігу між ТОВ «Компанія «Сінтафарм»та ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я», що не являється безумовною підставою для формування податкового обліку з ПДВ та податку на прибуток. Адже, на думку апелянта, не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування. При цьому, апелянт в обґрунтування своєї скарги надав до матеріалів справи отриманий від Дергачівською міжрайонної ДПІ акт «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сінтафарм», згідно якого на думку апелянта, було встановлено, що правочини, вчинені ТОВ «Компанія «Сінтафарм»з підприємствами-покупцями, при подальшій реалізації товарно-матеріальних цінностей є нікчемними.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме апелянт - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, (маючи у своєму підпорядкуванні податкову поліцію) повинен був довести суду та надати відповідні докази, що правочини вчинені ТОВ «Компанія «Сінтафарм»та ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров'я»є нікчемними і, що вони порушували публічний порядок відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України. Однак,апелянтом таких доказів не надано.

На запитання судової колегії представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, також не надав відповідних пояснень та доказів в обґрунтування апеляційної скарги.

Як правомірно зазначив позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, акт перевірки Дергачівської міжрайонної ДПІ - взагалі не містить висновків, щодо правочинів між ТОВ "Компанія "Сінтафарм" та ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я" і протирічить висновкам проведених зустрічних перевірок, на підставі яких документально підтверджені реальність господарських операцій та взаємовідносин між ТОВ "Компанія "Сінтафарм" та ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров*я", що підтверджено наданими довідками з перевірки за період травень 2010 року від 02.03.2011 року та за грудень 2010 року - від 20.04.2011 року (копії довідок надані до справи).

Як пояснив представник позивача акт виїзної планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" № 147/23-104/36922342 від 24.03.2011 року, на котрий посилається апелянт, було оскаржено платником податку в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням Державної податкової адміністрації № 2656/10/25-103 від 20.06.2011 року, на підставі ст. 12 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та п.п. «а»і «в»п. 14 Положення про подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби»затвердженого Наказом ДПА України № 1001 від 23.12.2010 року (затверджено в Міністерстві юстиції України №10/18748 від 06.01.2011) були скасовані податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 15.04.2011 року №0000222310/0 (зобов'язання з податку на прибуток 372 497,00 грн.) та №0000232310/0 (зобов'язання з ПДВ 215 498,00 грн.), і залишено без змін податкове-повідомлення № 0000122211 (пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД 2 104,95 грн.).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області № 147/23-104/36922342 від 24.03.2011 року, були частково скасовані висновки Дергачівської міжрайонної ДПІ, викладені в акті виїзної, планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" за 2010 рік, що свідчить про їх помилковість та необґрунтованість.

Тому, посилання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харків на висновки акту перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" як на достатню підставу для скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2011 року по справі № 5023/7192/11 - є помилковими та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічного позову судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив зустрічний позов з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач вважав, що зазначений договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при їх укладенні не узгоджені істотні умови, що є підтвердженням того, що вказані договори не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, вважає вказані договори нікчемними, в зв’язку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України.

Відповідно до ч.2 п.2 ст.215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правомірно відмовивши в задоволенні первісного позову про визнання укладеного сторонами договору недійсним, суд першої інстанції безпідставно задовольнив зустрічний позов про визнання зазначеного договору дійсним.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, 215, 216, 218, 220, 228 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2011 р. у справі № 5023/7192/11 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та в задоволенні зустрічного позову відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 21.11.2011 р.