Постанова № 19921300, 13.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р.Справа № 5016/2778/2011(1/180)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є.О.,

за участю представників:

Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (за дорученням)

КП „Комунсервіс” не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.10.2011 р. у справі №5016/2778/2011(1/180) за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Комунсервіс” про стягнення 329951,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

19.08.2011р.у господарському суді Миколаївської області фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) предявлено позов до Комунального підприємства „Комунсервіс” (далі - відповідач) про стягнення 329951,41 грн. ( в т.ч. числі : основного боргу в розмірі 323555,65грн. ( з яких 279555,45 грн. боргу + 44000,20грн. доплата ); 3% річних у розмірі 1037,15 грн.; пені у розмірі 5358,61 грн.) та судових витрат. Свої вимоги позивач мотивував тим, що на виконання умов договорів купівлі продажу нафтопродуктів №10/04/07 від 07.04.2010р. та №04/15 від 01.04.2011р. він продав відповідачу паливно-мастильні матеріали, що підтверджується видатковими накладними ,а відповідач не розрахувався за них і має заборгованість у сумі279555,45 грн.

На вказану заборгованість позивач нарахував додаткову доплату в розмірі 44000,20грн. передбачену п. 3.3. вказаних договорів, а також пеню та 3 % річних.(а.с.1).

Відповідач надав суду письмові заяви у яких визнав позов у повному обсягу, просив його задовольнити, а також розглянути справу без його участі.(а.с.24,26).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.10.2011р. ( повний текст якого складено суддею Л.І. Васильєвою - 18.10.2011р.) позов задоволено частково (а.с.75).

Суд стягнув з відповідача заборгованість у сумі 252790,95грн., з якої по договору №10/04/07 від 07.04.2010р. ( по двом видатковим накладним ) 41951грн. та по договору №04/15 від 01.04.2011р. (по одинадцяти видатковим накладним) 210839,95грн. визнавши цю вимогу обґрунтованою та доведеною, відмовивши при цьому в стягненні решти зазначеної позивачем суми заборгованості визнавши її недоведеною.

Суд також відмовив у стягненні додаткової доплати в розмірі 44000,20грн., передбаченої п 3.3. вказаних договорів з посиланням на те, що позивач не довів правомірність підвищення цін на паливно - мастильні матеріали. Суд також частково задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних та пені враховуючи зменшення суми основного боргу, періоди стягнення, а також ту обставину, що договором №04/15 від 01.04.2011р. стягнення пені не передбачено.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позов в повному обсягу.

Скаржник вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, що ним до стягнення заявлені суми по двом договорам, тоді як він просив стягнути заборгованість за договором №10/04/07 від 07.04.2010р., дія якого продовжена додатковою угодою, на що суд не звернув увагу, а договір №04/15 від 01.04.2011р він (позивач) зазначив у позові для доказу наявності господарських відносин, а відтак пеню необхідно було нараховувати на всю заборгованість згідно умов договору№10/04/07 від 07.04.2010р. Скаржник також вважає, що суд необґрунтовано відмовив йому у стягненні решти суми боргу та додаткової доплати в розмірі 44000,20грн., передбаченої п 3.3 договору, оскільки відповідач повністю визнав цю суму заборгованості і це підтверджується матеріалами справи та наявними у ній доказами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2011 р., о 16:00, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були повідомлені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 24.11.2011 у позивача витребувані додаткові докази ( належним чином завірені копії : видаткової накладної № СН 0000369 від 11.04.2011р. на суму 26764,50 грн. , а також доручень та рахунків по яким відпускався та отримувався товар зазначений у позові).

Фіксація судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Відповідач у судове засідання не зявився, але від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи вказані обставини судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

На виконання ухвали суду від 24.11.2011р. позивач надав суду витребувані документи і суд оглянувши та вивчивши їх залучив до справи.

Представники скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримали скаргу і просили задовольнити її в повному обсягу.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників скаржника, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 7 квітня 2010року було укладено Договір купівлі продажу нафтопродуктів №10/04/07 від 07.04.2010р., згідно до умов якого продавець зобовязувався передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали (далі - товар), а покупець прийняти і оплатити його.

Згідно п.1.2 цього договору кількість, асортимент та ціна отриманого товару зазначається в рахунках та видаткових накладних і останні є невідємною частиною договору. Пунктом 3.2. цього договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється згідно виставлено рахунку. Сторони також передбачили, що у разі зміни економічних умов, які привели до підвищення цін на товар продавець залишає за собою право змінити ціну на відвантажений, але неоплачений товар, повідомивши про це покупця (п.3.3). Крім того, умовами цього договору сторони передбачили можливість стягнення пені за прострочку сплати товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за заборгованості за кожний день прострочення платежу.(п.3.4.) Пунктом 8.1 цього договору сторони також передбачили, що він діє до 01.04.2011р. або до повного виконання сторонами обовязків по взаєморозрахункам.

Матеріали справи свідчать, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 279555,45грн., в тому числі за наступними видатковими накладними:

1) № СН 0000299 від 28.03.2011р. на суму 24634,75 грн.

2) № СН 0000326 від 31.03.2011р. на суму 17316,25 грн.

3) № СН 0000347 від 04.04.2011р. на суму 9495,50 грн.

4) № СН 0000369 від 11.04.2011р. на суму 26764,50 грн.

5) № СН 0000398 від 18.04.2011р. на суму 24181,95 грн.

6) № СН 0000428 від 26.04.2011р. на суму 28646,25 грн.

7) № СН 0000455 від 30.04.2011р. на суму 28581,00 грн.

8) № СН 0000484 від 10.05.2011р. на суму 27600,00 грн.

9) № СН 0000513 від 16.05.2011р. на суму 20136,00 грн.

10) № СН 0000537 від 23.05.2011р. на суму 22716,00 грн.

11)№ СН 0000571 від 30.05.2011р. на суму 23637,50 грн.

12)№ СН 0000588 від 31.05.2011р. на суму 7630,00 грн.

13)№ СН 0000606 від 06.06.2011р. на суму 4297,50 грн.

14)№ СН 0000608 від 06.06.2011р. на суму 13918,25 грн.

Позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався з ним за цей товар і просив стягнути цю заборгованість.

Місцевий суд частково задовольняючи вимогу про стягнення вказаної заборгованості, відмовив у стягненні 26764,50 грн. по видатковій накладній № СН0000369 від 11.04.2011р. послався на недоведеність позивачем факту здійснення поставки цієї партії товару, оскільки в матеріалах справи така накладна відсутня.

Проте, з цим висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Так, у позові в обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості позивач серед інших видаткових накладних, які підтверджують поставку відповідачу товару, також послався на видаткову накладну № СН 0000369 від 11.04.2011р. на суму 26764,50 грн., але не додав її до позовних матеріалів в якості доказу.

При таких обставинах місцевий суд повинен був витребувати у позивача зазначену накладну і лише у разі якщо позивач не надав її відмовляти в задоволенні цієї вимоги.

Однак, як свідчать матеріали справи місцевий суд не витребував у позивача цю накладну і дійшов передчасного висновку, щодо недоведеності цієї вимоги.

Позивач на вимогу суду апеляційної інстанції надав цю накладну, що підтверджує здійснення ним поставки товару на суму 26764,50 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не довів будь-якими доказами, що він здійснив оплату всього поставленого позивачем товару в т.ч. по видатковій накладній № СН0000369 від 11.04.2011р. на суму 26764,50грн. і навпаки матеріали справи свідчать, що відповідач визнав факт нездійснення такої оплати, то заборгованість по оплаті товару поставленого по вказаній накладній також підлягає стягненню з відповідача, тобто рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні шляхом стишення з відповідача на користь позивача усієї зазначеної у позові заборгованості в сумі 279555,45грн.

Слід зазначити, що факт поставки товару по всім зазначеним у позові видатковим накладним на визначену у позові грошову суму, крім самих накладних підписаних та засвідчених печаткою відповідача, також підтверджується і наданими позивачем суду апеляційної інстанції (на вимогу суду) копіями доручень відповідача на отримання товару та рахунками-фактурами.

Аналізуючи висновок місцевого суду щодо віднесення двох поставок товару (по двом видатковим накладним на суму 41951грн.) до договору№10/04/07 від 07.04.2010р., а решти по договору №04/15 від 01.04.2011р., що має важливе значення для вирішення питання щодо стягнення пені, оскільки пеня умовами договору №04/15 від 01.04.2011р. не передбачена, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий суд, зробивши цей висновок виходив з того, що дія договору №10/04/07 від 07.04.2010р. згідно п.8.1 цього договору закінчилась 01.04.2011р. і в період (в межах) його дії позивач здійснив відповідачу лише дві з вказаних у позові поставок, а саме по видатковим накладним № СН 0000299 від 28.03.2011р. на суму 24634,75 грн. та № СН 0000326 від 31.03.2011р. на суму 17316,25 грн. на загальну суму 41951грн.

Проте, з цим висновком погодитись не можна з огляду на те, що з наявної у матеріалах справи додаткової угоди №10/04/07-1 від 01.10.2010р. до договору №10/04/07 від 07.04.2010р.(а.с.29), якій місцевий суд взагалі не надав будь-якої оцінки, вбачається, що сторони цього договору продовжили термін його дії до 01.10.2011р., тобто всі зазначені позивачем у позові поставки були здійснені ним у період (в межах) дії договору №10/04/07 від 07.04.2010р.

Приймаючи до уваги, що Позивач наполягає на тому, що він здійснив всі поставки саме за договором №10/04/07 від 07.04.2010р. та враховуючи, що дія цього договору була продовжена, а відповідач не спростував зазначене ствердження позивача (не довів, що поставки здійснювались за іншим договором) колегія суддів дійшла висновку, що всі зазначені у позові поставки здійснювались за вказаним договором.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого суду про відмову в стягненні частини пені, а відтак, пеня нарахована позивачем згідно п.3.4 договору №10/04/07 від 07.04.2010р. за яким, як встановлено вище, здійснювались всі зазначені у позові поставки, підлягає стягненню в повному обсягу.

Слід зазначити, що цей висновок апеляційної інстанції ґрунтується також на аналізі інших наявних у справі доказів та позиції відповідача з цього питання.

Так, відповідач відзиві на позов та заяві про визнання позову (а.с.24,26), у якому (позові) позивачем були вказані вимоги про стягнення пені, визнав цю вимогу, тобто фактично погодився, з тим, що по-перше, всі поставки здійснювалась за договором №10/04/07 від 07.04.2010р., оскільки іншім договором пеня не передбачена, а, по-друге, що пеня нарахована обґрунтовано.

Крім того, з підписаних сторонами документів взаєморозрахунків з контрагентами вбачається, що сторони визнавали, що всі поставки здійснювались за договором №10/04/07 від 07.04.2010р. і що відповідач визнав нараховану позивачем пеню. (а.с.13,15)

Колегія суддів також не погоджується з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення доплати передбаченої п.3.3 договору, оскільки, як зазначив місцевий суд, позивач не надав економічного обґрунтування підвищення ціни на ПММ, з огляду на таке.

Так, п.3.3. договору №10/04/07 від 07.04.2010р. передбачено, що у випадку зміни економічних умов, які призвели до підвищення цін на ПММ, продавець залишає за собою право змінити ціну на відвантажений, але неоплачений товар повідомивши про це покупця.

Слід зазначити, що можливість включення такої умови до договору передбачена чинним законодавством, а саме ч.3 ст. 632 ЦК України та ч.3 ст. 691 ЦК України.

Посилання місцевого суду щодо ненадання позивачем економічного обґрунтування підвищення ціни на товар було б слушним у разі незгоди відповідача з таким підвищення і незважаючи на це зявлення позивачем такої вимоги.

Однак, матеріали справи, а саме підписані сторонами документи взаєморозрахунки з контрагентами (а.с.13,15) свідчать, що сторони узгоджували це підвищення.

Крім того, як зазначалось вище, відповідач відзиві на позов та заяві про визнання позову (а.с.24,26), у якому ( позові) позивачем були заявлені вимоги про стягнення цієї доплати, визнав цю вимогу, тобто фактично погодився, з тим, що вказана зміна ціни товару є економічно обґрунтованою.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у місцевого суду не було правових підстав відмовляти в задоволенні цієї вимоги, а тому рішення місцевого суду і в цієї частині підлягає зміні шляхом задоволення позову про стягнення вказаної доплати.

Приймаючи до уваги, що апеляційна інстанція змінює (збільшує) розмір заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача, то відповідно змінюється в сторону збільшення і розмір нарахованої на неї похідної вимоги про стягнення 3% річних.

Враховуючи викладене, рішення місцевого суду підлягає зміні, а позов задоволенню в повному обсягу.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задовольняються в повному обсягу з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати при поданні позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.10.2011 р. у справі №5016/2778/2011(1/180) - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Комунсервіс” задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Комунсервіс” (55207, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. 13-го Партз'їзду, 42, код ЄДРПОУ 31728060) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 323555 (триста двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 65коп.. боргу ( з яких 279555,45 грн. основного боргу та 44000,20 грн. доплата );

-3% річних у розмірі 1037 (тисяча тридцять сім) грн.15 коп..;

- пеню у розмірі 5358 (п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 61коп.;

- 3299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп. витрат по сплаті державного мита при поданні позову;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3) Стягнути з Комунального підприємства „Комунсервіс” ( 55207, Миколаївська область, м.Первомайськ, вул. 13-го Партз'їзду, 42, код ЄДРПОУ 31728060) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1649 (тисяча шістсот сорок дев'ять) грн. 75 коп. - витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

4) Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 14.12.2011 р.