Постанова № 19920669, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 5016/2167/2011(11/17)

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Лашина В.В. Судді Єрмілова Г.А. Воронюка О.Л. При секретарі:Хом'як О.С.

за участю представників учасників процесу:

від ТОВ „Трейдінг Агро”: не зявився

від ТОВ „Шер К”: ліквідатором банкрута Томашевський О.О.

від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва: не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

на ухвалу господарського суду Миколаївської області про припинення провадження у справі

від 18.10.2011 р.

по справі № 5016/2167/2011(11/17)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейдінг Агро”

до Товариства з обмеженою відповідальніст „Шер К”

про банкрутство

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04 липня 2011 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Агро»(далі ТОВ «Трейдінг Агро») було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Шер К»(в подальшому ТОВ «Шер К») за ознаками ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом Закон про банкрутство) у звязку з відсутністю керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 26.07.2011 р. визнані грошові вимоги ТОВ «Трейдінг Агро»в розмірі 35114,13 грн.; ТОВ «Шер К»визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Томашевського О.О. (ліцензія серії НОМЕР_1 від 14.09.2006 р.), якого зобовязано здійснити ліквідацію банкрута відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.10.2011 р. (суддя Василяка К.Л.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «Шер К»ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі просить її скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки провадження у справі порушено передчасно, без належних доказів відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, а також через те, що аналіз положень ст. 52 Закону про банкрутство дозволяє дійти до висновку про те, що кредитор може звернутися з відповідною заявою лише при наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності, а не лише однієї з них. Боржник у 2010 році звітував про свою діяльність з показниками фінансово-господарської діяльності понад 108146,074 млн. грн., що спростовує нездійснення ним підприємницької діяльності.

В відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ «Шер К»Томашевський О.О. вважає, що ухвалу суду від 18.10.2011 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва без задоволення.

Усі учасники цього процесу були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, однак деякі сторони своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції не направили.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього ліквідатора банкрута, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з п. 104 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»наявність усіх передбачених підстав, визначених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, не вимагається, що спростовує твердження апелянта про необхідність наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 93 ЦК України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 вказаного Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5 цієї статті).

За приписами частин 1, 3 ст. 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

З витягу з Єдиного державного реєстру станом на 17.06.2011 р. вбачається про внесення запису про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Про відсутність боржника свідчить й акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 22.08.2011 р. № 2771/23-200/33436701.

Отже, твердження апелянта про передчасність порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Шер К»спростовується матеріалами справи.

До того ж, частиною 3 статті 6 Закону про банкрутство встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому, ч. 3 ст. 6 згаданого Закону є загальною, а стаття 52 Закону про банкрутство передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

У звязку з цим, питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону про банкрутство, в площині безспірності грошових вимог, а саме - справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство , у тому числі вимоги до складу вимог ініціюючого кредитора, регулюються загальними нормами Закону. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постанові від 21.12.2010 р. у справі № 01/1074.

Застосовуючи зазначені положення Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону, зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття «безспірні вимоги кредиторів». Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону).

Таким чином, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у ч. 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ТОВ «Трейдінг Агро»підтверджуються рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.04.2011 р. по справі № 5016/585/2011 (1/43), що набрало законної сили, наказом господарського суду Миколаївської області від 21.04.2011 р. по цій справі, а також постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 01.07.2011 р.

Таким чином, ініціюючим кредитором були надані усі необхідні документи про відсутність ТОВ «Шер К»за юридичною адресою та докази безспірності своїх вимог до боржника.

Питання правомірності визнання боржника банкрутом та вищезазначені обставини досліджувалися Одеським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 27.09.2011 р., що не була скасована, та згідно до ст. 35 ГПК України не потребують нового доведення.

Частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство унормовано, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно до ч. 1 ст. 26 цього Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону про банкрутство якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута (ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство).

05.10.2011 р. ліквідатором подано до господарського суду звіт й ліквідаційний баланс ТОВ «Шер К»на затвердження.

З матеріалів справи вбачається направлення ліквідатором банкрута запитів на отримання інформації щодо наявності коштів на рахунках ТОВ «Шер К»та іншого майна, а також отримання інформації з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна та з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Відсутність майнових активів у банкрута підтверджується: відповіддю УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 15.08.2011 р. за № 9/7305 про відсутність зареєстрованих транспортних засобів; відповіддю Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин і обладнання від 10.08.2011 р. про відсутність сільськогосподарської техніки та транспортних засобів; довідкою КП «Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації»від 18.08.2011 р. за № 7276 про відсутність зареєстрованого нерухомого майна за ТОВ «Шер К»; відповіддю Управління земельних ресурсів Миколаївського міськвиконкому від 03.08.2011 р. за № 02-06/2190 щодо відсутності у банкрута земельних ділянок; перелік відкритих рахунків банкрута у банківських установах встановлено на підставі інформації ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва - згідно довідки МФ ПАТ «Укрінбанк»від 09.10.2011 р. за № 05/113Б грошові кошти на рахунку банкрута складають 01 грн.55 коп., а за відповіддю ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»від 06.10.2011 р. за № 88-0-0-00/10-2638 станом на 07.10.2011 р. залишки грошових коштів на рахунках ТОВ «Шер К»відсутні.

Таким чином, твердження ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про безпідставність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.10.2011 р. по справі № 5016/2167/2011 (11/17) без змін.

Головуючий суддяВ.В. Лашин

СуддяГ.А. Єрмілов

СуддяО.Л. Воронюк

Повна постанова складена 07.12.2011 р.