Постанова № 19920655, 06.12.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.Справа № 5024/1451/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від ПАТ "Нова лінія": ОСОБА_2. за дорученням

від ТОВ "Завод будівельних матеріалів № 1": ОСОБА_1. за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 06 жовтня 2011 року

у справі № 5024/1451/2011

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нова лінія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

про стягнення 311.299 грн. 96 коп.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1"

до Приватного акціонерного товариства "Нова лінія"

про стягнення 227.088 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИЛА:

27.07.2011 р. Приватне акціонерне товариство "Нова лінія" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (далі відповідач, Завод) про стягнення грошових коштів в сумі 311299 грн. 96 коп. посилаючись на те, що останній не виконав свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором № 2799/221210 від 22.12.2010 р. щодо поставки газобетонних блоків за замовленнями ПАТ: № ОБ-0012765 від 09.06.2011 р. на суму 237.823 грн. 20 коп., № ОБ-0012756 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012753 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012752 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012751 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012776 від 09.06.2011 р. на суму 234.274 грн. № ОБ-0012775 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012774 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012773 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012772 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012771 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012770 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012769 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012749 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 3.112.999 грн. 60 коп., а тому на підставі п. 8.5 договору повинний сплатити позивачеві 311.299 грн. 96 коп. штрафу в розмірі 10% від суми партії товару визначеної у вищезазначених замовленнях.

Завод позов ПАТ не визнав посилаючись на те, що не отримував від останнього вищевказані замовлення та 23.08.2011 р. звернувся до місцевого суду із зустрічним позовом до ПАТ про стягнення 227088 грн. 27 коп. заборгованості за поставлений товар за договором № 2799/221210 від 22.12.2010 р.

У відзиві на зустрічний позов ПАТ позовні вимоги Заводу вважав необґрунтованими, оскільки в нього відсутня заборгованість за договором перед останнім.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.10.2011 року (суддя Немченко Л.М.) первісний позов ПАТ задоволений у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги Заводу залишені без розгляду.

Рішення суду мотивовано тим, що Завод не виконав свої зобовязання за укладеним між сторонами у справі договором № 2799/221210 від 22.12.2010 р. щодо поставки газобетонних блоків за замовленнями ПАТ: № ОБ-0012765 від 09.06.2011 р. на суму 237.823 грн. 20 коп., № ОБ-0012756 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012753 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012752 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012751 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012776 від 09.06.2011 р. на суму 234.274 грн. № ОБ-0012775 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012774 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012773 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012772 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012771 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012770 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012769 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012749 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 3.112.999 грн. 60 коп.

Вищевказані замовлення були отримані Заводом та прийняті до виконання 21.06.2011 р., що вбачається з повідомлення про отримання поштового відправлення. Обґрунтованого письмового повідомлення про мотиви нездійснення поставки, у строки визначені договором, Завод не надав, у звязку з чим на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України та п. 8.5 Договору повинний сплатити ПАТ 311.299 грн. 96 коп. штрафу в розмірі 10% від суми партії товару визначеної у вищезазначених замовленнях, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 3113 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки, Завод витребувані судовою ухвалою від 13.09.2011 р. додаткові матеріали, необхідні для вирішення спору не надав та його представник в судове засідання 06.10.2011 р. не зявився, то місцевий суд зустрічні позовні вимоги Заводу залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Одночасно, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом першої інстанції як необґрунтоване та безпідставне.

В апеляційній скарзі Завод просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні первісного позову ПАТ у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, по-перше, місцевим судом не обґрунтовано відхилено клопотання Заводу про відкладення розгляду справи, а по-друге, до 14-ти замовлень на поставку продукції ПАТ не додано доказів їх фактичного направлення Заводу, оскільки відсутній внутрішній опис вкладення у цінний лист та чек про оплату поштових послуг. Крім того, в матеріалах справи відсутні повідомлення та поштові чеки про вручення кожного окремого замовлення згідно списку рекомендаційних листів.

В судовому засіданні представник Заводу доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Заводу без задоволення. В судовому засіданні представник ПАТ доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

До апеляційної скарги скаржником надані додаткові докази, а саме: копія рішення місцевого суду від 06.10.2011 р., копія роздруківки з офіційного сайту Укрпошти, копія договору № 5799/221210 від 22.12.2010 р., реєстр видаткових накладних, оборотна відомість, копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2011 р., копія претензії, копія клопотання про відкладення розгляду справи від 06.10.2011 р., копії квитанцій та телеграми.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи розгляд справи відбувався судом першої інстанції з 28.07.2011 р. по 06.10.2011 р., тобто на протязі 2 місяців та 8 днів (строк розгляду справи був продовжений відповідно до клопотання позивача).

При цьому, Завод тричі був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом, а саме: 23.08.2011 р., 13.09.2011 р. та 06.10.2011 р., але жодного разу його представник в судове засідання не зявився та витребуванні додаткові докази суду не надав, внаслідок чого останній підставне, без будь-яких порушень процесуальних прав Заводу розглянув справу за його відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При викладених обставинах колегія суддів строк у 2 місяця та 8 днів визнає розумним та достатнім для можливості надання суду першої інстанції всіх додаткових доказів та вважає, що скаржником подані до апеляційної скарги вищезазначені додаткові докази не були надані місцевому суду не з причин, що не залежали від нього, а внаслідок особистої недбалості, у звязку з чим підстави для їх залучення до матеріалів справи відсутні на підставі ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Крім того, залучати до матеріалів справи додаткові документи такі як: копія рішення місцевого суду від 06.10.2011 р., копія договору № 5799/221210 від 22.12.2010 р., копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2011 р., копія претензії, копія клопотання про відкладення від 06.10.2011 р., копії телеграми є недоцільним та недоречним, оскільки останні вже містяться в матеріалах справи, а дублювання матеріалів справи є неприпустимим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Доводи скаржника щодо порушення місцевим судом його процесуального права у звязку з відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 13.09.2011 р. суд задовольнив клопотання Заводу про відкладення розгляду справи на іншу дану у звязку з неможливістю направлення представника останнього у судове засідання та відклав розгляд справи на 06.10.2011 р. З поштового повідомлення про вручення ухвали суду від 13.09.2011 р. вбачається, що ця ухвала отримана Заводом 16.09.2011 р., тобто за 20 днів до засідання суду, внаслідок чого останній мав змогу вчасно підготувати та надати суду усі необхідні, на його думку, документи та прийняти міри для забезпечення явки його представника в судове засідання.

Крім того, сторонами в даному спорі є юридичні особи, а не їх посадові особи, у звязку з чим вказана скаржником у клопотанні причина про перенесення судового засідання підставне визнана судом першої інстанції недостатньою, оскільки представництво інтересів Заводу могло здійснюватись також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, не було, внаслідок чого місцевий суд правомірно, без будь-яких порушень процесуальних прав Заводу розглянув справу за відсутністю його представника в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки, Завод витребувані судовою ухвалою від 13.09.2011 р. додаткові матеріали, необхідні для вирішення спору не надав та його представник в судове засідання 06.10.2011 р. не зявився, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на законних підставах, відповідно до вимог п. 5 ст. 81 ГПК України, залишив зустрічні позовні вимоги Заводу без розгляду, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржене жодним із учасників судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 22.12.2010 р. між сторонами у справі укладено договір № 5799/221210 (далі Договір), за умовами якого Завод зобовязувався поставити та передати у власність ПАТ, в період дії договору, товари разом із усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті і кількості, які визначені у замовленні останнього, та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а ПАТ зобов'язувався прийняти товари і оплатити їх вартість на умовах договору.

У п. 12.1 договору сторонами передбачено, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Згідно з п. 1.6. договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, та оплачує товари згідно з даним замовленням та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Пункт 2.2. договору визначає, що постачальник зобов'язаний поставити товари за цінами, які зазначені у специфікаціях, підписаних сторонами договору.

Специфікація є єдиним документом, який визначає ціни на товари, що постачаються та є невід'ємним додатком до договору (п. 1.1. договору).

У п. 1.6.1 договору сторонами визначено, що замовлення є окремим документом, який визначає асортимент, кількість товару, необхідного для здійснення поставки.

В матеріалах справи місяться підписані та скріплені печатками обох сторін специфікації № 27 від 08.06.2011 р., № 28 від 08.06.2011 р., № 30 від 08.06.2011 р., № 31 від 08.06.2011 р., № 32 від 08.06.2011 р., № 33 від 08.06.2011 р., № 35 від 08.06.2011 р.

Згідно п. 4.1 договору товар поставляється Заводом протягом 7 календарних днів з моменту отримання замовлення покупця, силами та засобами постачальника до відповідного торговельного центру покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належній якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням. У разі відсутності на складі постачальника товару та/або неможливості поставки товару (частини товару), визначеного у замовлені покупця, постачальник повинен протягом одного робочого дня, з моменту отримання замовлення, письмово повідомити покупця про неможливість повного (часткового) виконання цього замовлення. У випадку не надання зазначеного повідомлення у вказаний термін, замовлення покупця вважається прийнятим постачальником до виконання.

У п. 4.2 договору сторонами погоджено, що замовлення покупця є обов'язковими для постачальника та можуть надаватись останньому у письмовій формі засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для покупця.

Згідно п. 4.6 договору постачальник вважається таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товар до торгівельного центру покупця, зазначеного у замовленні покупця, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та договору.

У п. 8.5 договору сторонами передбачено, що за порушення: строків поставки товару, які обумовлені у п. 4.1 даного договору, інших зобов'язань постачальника за даним договором, стосовно асортименту та/або кількості товару, який підлягає поставці, постачальник зобов'язується сплатити на користь покупця штраф, у розмірі 10% від суми партії товару, визначеної у замовленні покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ГПК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, у звязку з чим колегія суддів вважає, що у п. 8.5 договору сторонами передбачена сплата неустойки у вигляді штрафу за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи 15.06.2011 р. ПАТ надіслав на адресу Заводу у відповідності з п. 4.2 договору замовлення на поставку газобетонних блоків: № ОБ-0012765 від 09.06.2011 р. на суму 237.823 грн. 20 коп., № ОБ-0012756 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012753 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012752 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., № ОБ-0012751 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012776 від 09.06.2011 р. на суму 234.274 грн. № ОБ-0012775 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012774 від 09.06.2011 р. на суму 234.273 грн. 60 коп., № ОБ-0012773 від 09.06.2011 р. на суму 227.174 грн. 40 коп., № ОБ-0012772 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012771 від 09.06.2011 р. на суму 195.228 грн., № ОБ-0012770 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012769 від 09.06.2011 р. на суму 230.724 грн., № ОБ-0012749 від 09.06.2011 р. на суму 216.525 грн. 60 коп., а всього на загальну суму 3.112.999 грн. 60 коп.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В підтвердження своїх позовних вимог позивачем наданий список відправки рекомендованих та цінних листів поштою на якому міститься відбиток календарного штемпеля органу звязку і підпис уповноваженої особи останнього, з якого вбачається, що 15.06.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлені всі 14 вищевказаних замовлень, а також повідомлення про вручення зазначеного поштового відправлення Заводу 21.06.2011 року (а.с. 41, 42 т. 1).

Спростовуючи вищенаведені письмові докази Завод голослівно стверджує, що позивачем не надано доказів фактичного направлення йому спірних замовлень на поставку газобетону, оскільки в матеріалах справи відсутні квитанції про оплату поштових послуг та опис внутрішнього вкладення відправлення.

Однак, зазначені ствердження Заводу підставне не прийняті до уваги місцевим судом з огляду на те, що відповідно до наказу Державного комітету звязку України № 173 від 17.12.1998 р. „Про затвердження Інструкції з обліку поштових відправлень на підприємстві поштового зв'язку, в його філіях і структурних підрозділах та спеціалізованих форм первинного обліку”, що зареєстрований в Мінюсті України 04.01.1999 р. за № 2/3295 (далі Інструкція) та Постанови Кабінету міністрів України № 799 від 28.07.1997 р. „Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій” послуги, що надаються підприємствами поштового зв'язку, оплачуються за встановленими тарифами. Плата за пересилку поштових відправлень справляється під час їх приймання, що унеможливлює взагалі прийняття та направлення Заводу спірної поштової кореспонденції органами звязку, без внесення плати за пересилку цих відправлень під час їх приймання.

Крім того, згідно названої Інструкції повідомлення про вручення поштових відправлень, що надсилаються відправникам після вручення поштових відправлень підлягають обліку та під час приймання поштових відправлень працівник поштового зв'язку: обов'язково перевіряє правильність написання адреси одержувача і відправника на поштовому відправленні та повідомленні про вручення, а також оформлення опису вкладення поштового відправлення; звіряє вкладення з описом, підписує опис та робить на ньому відбиток календарного штемпеля. При цьому, один примірник опису працівник органу звязку вкладає в поштове відправлення, другий повертає відправникові, запаковує, зважує, визначає вартість, проставляє на повідомленні про вручення необхідні реквізити та видає відправникові квитанцію, тому ненадання позивачем до матеріалів справи відповідної поштової квитанції не може вплинути на правильність вирішення спору, так як Завод, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів того, що список відправки кореспонденції та повідомлення про її вручення є сфальсифікованими позивачем за участю представників органів звязку, а тому вищезазначені доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вищевказані спірні замовлення були отримані Заводом 21.06.2011 р. Але, останній обґрунтованого письмового повідомлення про мотиви нездійснення поставки, у строки визначені договором, позивачеві не надав та у 7-денний строк не здійснив поставку товару, чим порушив свої зобовязання за договором, у звязку з чим на підставі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України та п. 8.5 Договору повинний сплатити позивачеві 311.299 грн. 96 коп. штрафу в розмірі 10% від суми партії товару визначеної у вищезазначених замовленнях, тобто 10% від 3.112.999 грн. 60 коп., а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 3113 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з тим, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно це питання врегульовано і ст. 233 ГК України.

Отже, якщо порушення зобовязання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого субєкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував вищенаведене та не зясував питання щодо можливості зменшення суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як однозначно та безумовно свідчать матеріали справи порушення зобовязання відповідачем не потягло за собою взагалі ніяких збитків для позивача та не заподіяло йому будь-яких негативних наслідків, не вплинуло на ступінь виконання зобовязань сторонами договору та на їх правовідносини з іншими контрагентами, а також враховуючи майновий стан сторін та інтереси, що заслуговують на увагу, виходячи з принципу розумності та справедливості колегія суддів вважає зазначені обставини справи винятковими, а тому визнає за можливе та доцільне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 50000 грн. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та змінити рішення суду першої інстанції в цій частині.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ст. ст. 99, 101105 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" задовольнити частково та в пункті другому резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 06.10.2011 року у справі № 5024/1451/2011 суму „311.299 грн. 96 коп.” змінити на суму „50.000 грн.”, а в решті частині зазначене судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Шевченко В.В.

Судді:Бєляновський В.В.

Мирошниченко М.А.