Постанова № 19919627, 22.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р.Справа № 16/220/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 687 від 16.11.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Ю. Аленіна)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 27.12.2010 року)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 19.08.2011 року);

ОСОБА_3 (довіреність б/н від 09.03.2011 року)

за участю експерта: Тарасової Ю.А. (свідоцтво № НОМЕР_1 видане 26.03.2010 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

на рішення господарського суду Миколаївської області від „16” лютого 2011 року

по справі № 16/220/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

про стягнення 208577,74 грн.

В С Т А Н О В И В :

27.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (далі по тексту відповідач) про стягнення 208577,74 грн. боргу, який склався у період з квітня по грудень 2010 року у звязку із несплатою лізингових платежів за договором № L2937-09/08 від 05.09.2008 року. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита (2085,78 грн.) та витрати на ІТЗ судового процесу (236 грн.).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 року по справі № 16/220/10 (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ „Агроальянс” на користь ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” 208577,74 грн. заборгованості, 2085,78 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Такий висновок суду мотивований тим, що ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” довело належними доказами факт передачі ТОВ „Агроальянс” у тимчасове користування предмету лізингу та несплату ТОВ „Агроальянс” лізингових платежів у період з квітня по грудень 2010 року, у зв'язку з тим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На виконання даного рішення господарським судом Миколаївської області 28.02.2011 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Агроальянс” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржене рішення в частині стягнення частково сплачених ним лізингових платежів на суму 48 690,94 грн., а також змінених в односторонньому порядку лізингових платежів на суму 71 960,94 грн., а всього на загальну суму 120 651,91 грн. Згідно доповнення до апеляційної скарги, ТОВ „Агроальянс” просило скасувати повністю рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 року по справі № 16/220/10 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог, доводів та заперечень, скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

ТОВ „Агроальянс” посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення не прийняв до уваги, що умовами договору фінансового лізингу не встановлено порядок і строки оплати змінених в односторонньому порядку лізингових платежів. Рахунки за період з червня по грудень 2010 року. відповідачем не отримані, позивач відповідно із ст.530 ЦК України не звертався із вимогою про сплату змінених в односторонньому порядку лізингових платежів, а тому строк їх оплати ще не настав. Позивачем не підтверджено відповідними доказами розмір заборгованості змінений в односторонньому порядку.

Крім того, скаржник зазначає на те, що в квітні 2010 року за платіжними дорученнями №394 від 13.04.2010 року на суму 17 405 грн., №427 від 29.04.2010 року на суму 11 903,61 грн. він сплатив у повному обсязі частину вартості предмету лізингу, яка була зазначена у рахунку позивача від 01.04.2010 року в сумі 29 308,61 грн.

Скаржник також зазначає, що за платіжними дорученнями № 425 від 29.04.2010 року на суму 8 588,35 грн., № 426 від 29.04.2010 року на суму 18 303,35 грн., № 447 від 21.05.2010 року на суму 8 874,63 грн., №453 від 25.05.2010 року на суму 17 361,82 грн. згідно із рахунками позивача сплатив комісію лізингодавця за квітень, травень 2010 року на загальну суму 53 128,15 грн.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в якому він та його представники в судових засіданнях просили апеляційну скаргу ТОВ „Агроальянс” залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін та експерта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 05.09.2008 року за № L2937-09/08 між ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” як лізингодавцем та ТОВ „Агроальянс” як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) № Р2937-06/08 від 05.09.2008 року зобовязався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у Специфікації, а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів, та не може бути менше одного року.

Згідно з умовами п.3.1 договору, вартість предмету лізингу становить 509715,00 грн.

На виконання умов договору лізингу позивач придбав предмет лізингу (диско лапова борона Gregoire-Besson DXRV-HD 666-32, 4,2м., 2007-2008 р. в. новий) за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 17.10.2008 року.

Умовами розділу 4 договору сторони визначили лізингові платежі та порядок розрахунків.

Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію лізингодавця (п.4.1 договору).

Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (п.4.2 договору).

До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та повязані з ним (п.4.6 договору).

Оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п.4.7 договору).

Строки та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили у додатку № 4 до договору фінансового лізингу „Загальні умови фінансового лізингу” та передбачили, що лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладання договору. Рахунок на оплату авансових платежів надається лізингодавцем при укладанні договору.

Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно ч.2 п.4.6 договору.

Лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звязку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобовязаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобовязаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

У період за квітень-грудень 2010 р. позивач виставив відповідачу до сплати рахунки-фактури на загальну суму 208 577,74 грн., а саме № L2937-09/08/18 від 01.04.2010 року, № L2937-09/08/19 від 05.05.2010 року, № L2937-09/08/20-002 від 01.06.2010 року, № L2937-09/08/21-004 від 01.07.2010 року, № L2937-09/08/22-005 від 02.08.2010 року, № L2937-09/08/23-007 від 01.09.2010 року, № L2937-09/08/24-008 від 01.10.2010 року, № L2937-09/08/25-010 від 01.11.2010 року, № L2937-09/08/26-012 від 01.12.2010 року.

Як вважає ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль”, ТОВ „Агроальянс” не розрахувалося по лізинговим платежам за період квітень-грудень 2010 року на суму 208 577,74 грн.

Судова колегія не погоджується з позовними вимогами ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” і висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Агроальянс” підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцюза отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч.2 ст.16 Закону).

У відповідності до п.3 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” та п.п.5.1, 8.4.4 Загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач зобовязаним своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Розділом 4 договору фінансового лізингу від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 встановлені лізингові платежі та порядок їх розрахунків. Так, згідно з п.4.1 договору, лізингові платежі складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п.4.2. договору фінансового лізингу), який є додатком №1 до договору фінансового лізингу. Відповідно до п.4.5 комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Розділом 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4 до договору фінансового лізингу, встановлений порядок зміни лізингових платежів, відповідно до п.6.1 якого лізингодавцю надано право на односторонню зміну сум лізингових платежів за умов, наведених у цьому розділі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається із самої позовної заяви ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та із документів доданих до неї, відповідний розрахунок стягуваних з ТОВ „Агроальянс” сум за договором фінансового лізингу (із чого вони/суми/ складаються) відсутній.

В той же час, до позовної заяви ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” додані рахунки-фактури, які, як стверджує позивач, є несплаченими відповідачем, що й послугувало підставою для звернення із даним позовом.

Між тим, ні з рішення місцевого господарського суду, ні з матеріалів справи не вбачається факту дослідження рахунків-фактур на предмет відповідності зазначених в них сум комісій лізингодавця, сумам комісій лізингодавця, що встановлені сторонами у графіку платежів, який є додатком №1 до договору оренди (фінансового лізингу) від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 та не встановлено правової природи походження сум комісій, зазначених у наданих позивачем рахунках-фактурах, а саме: чи є вказані в рахунках-фактурах суми комісій реалізацією позивачем права, визначеного у розділі 6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком №4, на односторонню зміну розміру лізингових платежів за умов, визначених у цьому ж розділі Загальних умов, чи можливо вони мають інше правове походження.

Крім того, при узгодженості сторонами договору фінансового лізингу права лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів, але за невизначеності умовами договору формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, фактичне здійснення лізингодавцем такого перерахунку свідчить про зміну в односторонньому порядку умов договору фінансового лізингу без дотримання передбаченого у ст.188 ГК України порядку внесення змін до договору.

Однак, із матеріалів справи не вбачається ні порядку, ні підстав зміни лізингодавцем розміру лізингових платежів (комісії), ні наявності узгодженої сторонами договору фінансового лізингу відповідної формули, за якою може відбуватися в односторонньому порядку зміна розміру лізингових платежів, зокрема, комісії.

Такої ж правової позиції додержується Вищий господарський суд України, що викладена у постанові від 19.10.2011 року по справі № 16/221/10 та Верховний Суд України, що викладена у постанові від 12.09.2011 року по справі № 66/311-10.

Крім того, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції представник ТОВ „Агроальянс” в судовому засіданні 19.04.2011 року заявив клопотання про призначення судової бухгалтерської економічної експертизи по матеріалам даної справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року по даній справі - № 16/220/10 призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено питання: відповідають, а чи ні розрахунки позивача щодо суми заборгованості відповідача з лізингових платежів за період з квітня по грудень 2010 року за договором № L2937-09/08 від 05.09.2008 року з урахуванням умов цього договору, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток №4), а також бухгалтерського обліку позивача. Якщо розрахунок позивача не відповідає умовам договору та бухгалтерському обліку, то навести правильний розрахунок заборгованості за вказаний період.

На виконання зазначеної вище ухвали суду Одеським НДІСЕ проведено судово-економічну експертизу по матеріалам господарської справи № 16/220/10, про що складено відповідний висновок № 6414/6415 від 29.07.2011 року, яким встановлено наступне:

- розрахунки позивача щодо суми заборгованості відповідача з лізингових платежів за договором від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 відповідно умовам вказаного договору, у тому числі розділу 6 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) за період з квітня по грудень 2010 року складає 140601,63 грн.;

- встановити відповідність частини розрахунку позивача щодо заборгованості відповідача за договором від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 за період з квітня по грудень 2010 року у розмірі 77590,58 грн., з урахуванням умов п.3.2 вказаного договору та умов п. 6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), не надається за можливе у зв'язку з тим, що вимоги п.6.1.4 Загальних умов фінансового лізингу не відповідають вимогам п.3.2 Договору фінансового лізингу;

- встановити відповідність частини розрахунку позивача щодо заборгованості відповідача за договором від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 за період з квітня по грудень 2010 року у розмір 991,18 не надається за можливе у зв'язку з тим, що на дослідження не надані документи щодо підтвердження витрат позивача у відповідності до п.4.6 договору;

- розрахунки позивача щодо суми заборгованості відповідача з лізингових платежів за договором від 05.09.2008 року за № L2937-09/08 за період з квітня по грудень 2010 року у розмірі 13761,29 грн. не відповідають умовам договору, а саме: п.7.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) в частині врахування у складі комісії Лізингодавця витрат на страхування предмету лізингу у сумі 1567,35 грн.; п.6.1.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) в частині нарахування ПДВ на перевищення розміру комісії Лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України у сумі 12193,94 грн.;

- встановити відповідність розрахунку позивача щодо нарахування та сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 05.09.2008 року за №L2937-09/08 протягом періоду з квітня 2010 року по грудень 2010 року даним регістрів аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку Лізингодавця за наданими матеріалами справи не надається за можливе.

ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” звернулося до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи та просило доручити її Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Експерт Тарасова Ю.А., яка проводила експертне дослідження (судово-економічну експертизу), була запрошена в судове засідання 22.11.2011 року суду апеляційної інстанції для дачі пояснень по проведеній експертизі та надання відповідей на питання, що виникли у суду та сторін у даній справі.

В судовому засіданні 22.11.201 року експертом Тарасовою Ю.А. було надано відповідні пояснення по проведеній експертизі та розгорнуті, обґрунтовані і повні відповіді на всі питання, що були задані судом та представниками сторін.

Судова колегія вважає, що клопотання ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” про призначення повторної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, проведеною Одеським НДІСЕ експертизою встановлені усі необхідні факти щодо суті даного спору та отримано відповідні необхідні відповіді зі спірних питань, по-друге, експерт, який проводив дану експертизу, у судовому засіданні відповів на усі необхідні та важливі питання суду та сторін.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” належним чином та відповідними доказами не довело порушення ТОВ „Агроальянс” умов договору фінансового лізингу від 05.09.2008 року за №L2937-09/08, а тому ТОВ „Агроальянс” і не повинно розраховуватися з ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” за заборгованість, що виникла та існує на думку позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність і необґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” та невірність і помилковість висновків місцевого господарського суду про їх задоволення.

ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.2011 року по справі № 16/220/10 не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ „Агроальянс” задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, усі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Миколаївської області від „16” лютого 2011 року по справі № 16/220/10 скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (04073, м. Київ, просп.Московський,9, корп.5, код ЄДРПОУ 34480657, п/р 2600514928 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” (56000, Миколаївська область, смт.Казанка, вул. Мира,58, код ЄДРПОУ 31935438, п/р 26003301147989 у ЦМВ Промінвестбанку, м. Кривий ріг, МФО 305493) витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скаргу в сумі 1042,90 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 10805,76 грн.

4. Видачу наказу за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Миколаївської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови

складено „25” листопада 2011 року.