Постанова № 19919349, 21.11.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р.Справа № 5024/921/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Андрєєва Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4153, від 24.12.10р.

від відповідача ОСОБА_2 по дов. № 061011 від 06.10.2011р.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Альфа”

на рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р.

у справі № 5024/921/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”

до Приватного підприємства „Альфа”

про стягнення 606788,72 грн.

Встановив:

В травні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (Далі - Товариство) звернулось господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Приватного підприємства „Альфа” (Далі - Підприємство) про стягнення 606788,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на договір фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080416-51/ФЛ-Ю-О, згідно якого Підприємство взяті на себе зобов'язання не виконує, а саме не сплачує лізингові платежі в повному обсязі, внаслідок чого станом на 04.05.2010р., заборгованість становить 484254,95 грн. Крім того, Позивач просить стягнути з Підприємства пеню - 39196,06 грн., 3% річних - 18032,60 грн., збитки понесені в зв'язку із знеціненням грошових коштів - 56 200,31 грн., суму штрафу в розмірі - 9104,80 грн., що разом складає 606788, 72 грн.

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що умовами договору та додатками до нього вартість предмету лізингу та лізингові платежі, якими є відшкодування частини вартості предмета лізингу та платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно, визначені у національній валюті України - гривні, тобто лізингові платежі є грошовими зобов'язаннями, вираженими у гривнях без визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, а тому визначення лізингових платежів з урахуванням курсової різниці між гривнею та іноземною валютою є помилковим, оскільки обов'язковою умовою для застосування норм вищезазначеної статті є встановлення у зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті. Графіком сплати лізингових платежів сторони визначили конкретні фіксовані розміри лізингових платежів (як відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу, так і винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий предмет лізингу) виключно у гривнях. Курсова різниця між національною грошовою одиницею, за якою визначене грошове зобов'язання, на день укладення договору та на день виконання зобов'язання, не є платою за вчинення дій.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р., винесеним суддею Клепай З.В. - позов задоволено частково. Суд стягнув з Підприємства 484254,95грн. - основного боргу, 18032,62грн. - 3% річних; 56200,31 грн. - збитків від інфляції; 5584,87 грн. витрат по держмиту та 217,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні суми 48300,86 грн. - відмовлено, а саме в частині стягнення пені за прострочення платежу та штрафу.

Не погоджуючись із даним рішенням, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р. по справі №5024/921/2011 змінити, стягнути з Підприємства на користь Товариства 194461,40 грн., з яких 159336,93 грн. - заборгованості зі сплати лізингових платежів, 26749,56 грн. - збитків від інфляції, 8374,91 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Підприємство зазначає, що у зв'язку з неможливістю своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором, що в свою чергу призвело до розірвання Лізингодавцем договору лізингу, Підприємство повернуло взяте у лізинг майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 22.09.2009р. Враховуючи зазначене, Підприємство, вважає, що стягнення залишкової вартості лізингового майна не відповідає умовам договору, звичаям ділового обороту та порушує вимоги розумності та справедливості.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством та Підприємством був укладений договір фінансового лізингу від 16.04.08р. № 080416-51/ФЛ-Ю-О. (а.с.14-17)

Відповідно до умов Договору, Товариство зобов'язалось передати Підприємству в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Товариством належним чином виконані умови Договору, предмет лізингу був переданий в користування Підприємству, на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі майна.

Відповідач повинен виплачувати Позивачу лізингові платежі відповідно до п. 3.1. Договору та Графіку сплати лізингових платежів до Договору.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підприємство в порушення умов договору лізингові платежі сплачувало не у повному обсязі та у зв'язку з неможливістю своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором, що в свою чергу призвело до розірвання Лізингодавцем договору лізингу.

Підприємство повернуло взяте у лізинг майно, що підтверджується актом прийому - передачі майна від 22 вересня 2009 року. (а.с.122)

Як встановлено місцевим господарським судом, з 22.09.2009р. договір лізингу вважається припиненим і у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем по сплаті лізингових платежів за період після розірвання договору лізингу, та позивач має право відповідно до умов договору відшкодувати за рахунок відповідача збитки, понесені ним у зв'язку з припиненням договору фінансового лізингу.

Згідно п. 3.4.1. договору, встановлено, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору(а.с.18) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

В додатку №1 до договору зазначено, що Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу), при цьому визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті за Договором здійснюється з урахуванням положень п.3.4.1-3.4.5 цього Договору.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що платежі за договором здійснюють в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у порядку, визначеному пунктом 3.4.1 договору, який встановлює, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу) та даний пункт договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

Відповідно до п 3.4.2. договору порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банківська установа, по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5). Згідно п. 3.9 договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Відповідно до п.14.8 Договору в разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату будь-якого лізингового платежу за цим Договором на строк понад 30 днів, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача дострокової сплати усієї несплаченої на момент направлення відповідної письмової вимоги частини загальної вартості майна, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити її протягом 10 днів з моменту направлення йому лізингодавцем відповідної вимоги. З моменту направлення лізингодавцем вимоги строк погашення усієї несплаченої суми лізингоодержувачем вважається таким, що настав Позивач направив відповідачу таку вимогу 18.09.09р., але відповідач суму боргу не перерахував.

Згідно статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Щодо посилання скаржника не те, що коригування лізингових платежів суперечить нормам діючого законодавства та п.3.4.5 Договору фінансового лізингу від 16.04.2008р. №080416-51/ФЛ-Ю-О, судова колегія зазначає, що пунктом 3.1 було встановлено розмір, строки та порядок сплати лізингових платежів згідно п.п. 3.4.1-3.4.5 Договору та Графіку сплати лізингових платежів. При цьому лізингові платежі включали в себе: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду(комісію). Пунктом 3.3 Договору, передбачено, що саме сума винагороди (комісії) може бути збільшена з урахуванням п.п. 3.4.1-3.4.5 Договору.

В пункті 3.4.5 Договору вказано, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів-комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Дане положення міститься в додатку №1 до Договору та Графіку сплати лізингових платежів, що є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи зазначене, твердження скаржника спростовуються положеннями умов Договору фінансового лізингу, оскільки вказаними умовами Договору вартість майна не змінювалась, а підлягали коригуванню лише винагорода (комісія) Лізингодавця за отримане в лізинг майно.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в мотивувальній частині рішення міститься описка в частині заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних збитків. Проте в резолютивній частині рішення від 09.08.2011р. цілком вірно і обґрунтовано зазначені розміри штрафних санкцій.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом, були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування або зміни рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Альфа” - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.08.2011р. по справі №5024/921/2011 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Андрєєва Е.І.

Суддя Мацюра П.Ф.