Постанова № 19916062, 01.08.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.07.2011 р. справа №11/30/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Зубченко І.В.

Будко Н.В., Приходько І.В.

за участю представників від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №135/10 від 23.12.2010р. від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від02.06.2011р. (повний текст підписано 06.06.2011р.)

у справі№11/30/2011 (Москаленко М.О.)

за позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

доЛуганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

простягнення основного боргу за договором №06/09-986-ТЕ-20 від 23.09.2009р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в сумі 64153788,18грн., пені в сумі 5003655,84грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6839185,38грн., 3% річних у розмірі 2254331,39грн. та боргу за виконання робіт з примусового припинення газопостачання в сумі 4216,48грн. В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ про стягнення основного боргу за договором №06/09-986-ТЕ-20 від 23.09.2009р. поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання в сумі 64153788,18грн., пені в сумі 5003655,84грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6839185,38грн., 3% річних у розмірі 2254331,39грн. та боргу за виконання робіт з примусового припинення газопостачання в сумі 4216,48грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.06.2011р. (повний текст підписано 06.06.2011р.) у справі №11/30/2011 задоволені позовні вимоги, стягнуто з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» заборгованість в сумі 64153788,18грн., пеню в сумі 5003655,84грн., інфляційні нарахування у розмірі 6839185,38грн., 3% річних у розмірі 2254331,39грн., борг за виконання робіт з примусового припинення газопостачання в сумі 4216,48грн., вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вказане рішення суду мотивовано тим, що факт поставки позивачем відповідачеві природного газу в обумовлених договором обсягах підтверджений матеріалами справи, однак оплата за поставлений позивачем газ здійснювалася відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, тому заборгованість за поставлений газ відповідно до наданого позивачем розрахунку склала 64153788,18грн.; факт зарахування зустрічних однорідних вимог є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ніяким чином не впливають на розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №986 ТЕ-20 від 23.09.2009р.; розмір пені в сумі 5003655,84грн., інфляційних нарахувань у розмірі 6839185,38грн., 3% річних у розмірі 2254331,39грн. підтверджено наданим суду розрахунком, який перевірений судом першої інстанції та є обґрунтованим; вимога позивача про стягнення боргу за виконання робіт з примусового припинення газопостачання в сумі 4216,48грн. є обґрунтованою та такою, що відповідає умовам укладеного сторонами договору та фактичним обставинам справи; відповідачем не доведено наявність обставин, що могли бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2011р. у справі №11/30/2011 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 19252992,77грн., пені у сумі 2863279,25грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним зясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилався на те, що сума основної заборгованості становить 44905011,89грн. та судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19248776,29грн. Разом з тим, скаржник вважає, що відсутність відшкодування з боку держави різниці в тарифах з теплопостачання є важливою обставиною, яка має бути взята до уваги судом при визначенні розміру штрафних санкцій, які підлягають до стягнення, втім судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача з цього приводу.

У відзиві на апеляційну скаргу Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ з доводами скаржника не погодилась та зазначила, що відповідач направив заяву про зарахування зустрічної позовної вимоги на суму 19848776,29грн. по якій сплинув строк позовної давності, у звязку з чим позивач списав кредиторську заборгованість та врахував останню в склад своїх доходів. Також позивач зазначив, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність виняткових обставин для зменшення заявленої до стягнення пені, наявності важкого фінансового становища, між тим слід враховувати збитковість ДК «Газ України»та ступінь виконання грошового зобовязання відповідачем.

26 липня 2011 року від відповідача надійшло клопотання щодо відкладення розгляду справи на іншу дату у звязку з тимчасовою відсутністю керівництва підприємства та юристів, які ведуть дану справу.

У судовому засіданні 27.07.2011р. представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином,

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, а також те, що до клопотання про відкладення розгляду не було додано доказів його обґрунтованості, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

23 вересня 2009 року між сторонами був укладений договір №986ТЕ-20 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач (постачальник) зобовязався передати у власність відповідача (покупця) природний газ за наявності його обсягів, а відповідач зобовязався прийняти від позивача та оплатити природний газ в обсязі, передбаченому договором.

Обсяги газу, що повинен був поставляти позивач, та ціна поставленого газу визначені пунктами 2.1. та 5.1. договору, а також умовами укладених сторонами у справі додаткових угод №1 від 21.12.2009р., №2 від 09.04.2010р., №3 від 30.04.2010р., № 4 від 05.08.2010р. до договору.

Пунтом 3.8 договору передбачено, що відповідач зобовязаний компенсувати витрати, повязані з відключенням/відновленням газопостачання за рахунок позивача протягом трьох банківських днів з моменту отримання платіжної вимоги доручення.

Відповідно до умов пункту 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на п.ідставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 6.2. договору при невиконання відповідачем умов пункту 6.1. договору позивач має право обмежити постачання газу відповідачеві або припинити постачання газу з підстав, визначених у пункті 3.9 договору.

Відповідно до пункту 7.2. договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у договорі, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Протягом жовтня грудня 2009 року та січня вересня 2010 року позивач поставляв відповідачеві газ в обумовлених договором обсягах, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, відповідними актами прийманняпередачі газу, підписаними повноважними представниками обох сторін, на загальну суму 95435,29грн.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків. Таким чином, відповідно до умов договору №986ТЕ-20 від 23.09.2009р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобовязання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобовязань за договором щодо поставки газу. Разом з цим, відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого газу не виконав, в звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 64153788,18грн.

Відповідно до Акту №39/28 від 02.08.2010р. позивачем виконані роботи з припинення газопостачання споживачам, які заборгували за спожитий природний газ та послуги з його транспортування. Вартість робіт згідно вказаного акту склала 4216,48грн. Однак, платіжну вимогу-доручення на суму 4216,48грн. відповідач не оплатив.

До матеріалів справи відповідачем надано заяву №15/42-4-938 від 05.04.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19248776,29грн. та письмове повідомлення позивача №31/49-5189 від 21.04.2011р. про те, що кредиторська заборгованість ДП «Газ-Тепло»в сумі 19248776,29грн. списана з обліку та врахована в складі доходів Компанії відповідно до вимог чинного законодавства. У зарахуванні зустрічних однорідних вимог позивачем відповідачеві було відмовлено.

Відповідно Акту на списання кредиторської та дебіторської заборгованості від 05.05.2010р. з обл.іку ДП «Газ-Тепло»списано суми кредиторської заборгованості, по яких минули терміни позовної давності та ДП «Газ_Тепло» не отримувало позовних заяв кредиторів щодо стягнення цього боргу, який виникла у позивача в 2005 році.

Відповідно до приписів ст.601 ЦК, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Разом з цим ст.602 ЦК України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у разі спливу позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, борг позивача перед відповідачем виник у 2005 році, а заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем на адресу позивача надіслано 05.04.2011р., в той час як 05.05.2010р. відповідним актом вказану заборгованість вже було списано внаслідок спливу строку позовної давності.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Документів, що підтверджують безспірність боргу позивача перед відповідачем саме у розмірі 19248776,29грн. відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

З урахуванням викладеного, судова колегіє погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про факт зарахування зустрічних однорідних вимог є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та ніяким чином не впливають на розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 986 ТЕ-20 від 23.09.2009р.

За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача вказаної суми боргу у розмірі 64158004,66грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені в сумі 5003655,84грн., інфляційних нарахувань в сумі 6839185,38грн., 3% річних в сумі 2254331,39грн., суд першої інстанції правомірно врахував пункт 7.2. договору, а також положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, та обґрунтовано задовольнив позовні в цій частині.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, всупереч статям 33, 34 ГПК України відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобовязання з вчасної оплати отриманого газу, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2011р. (повний текст підписано 06.06.2011р.) у справі №11/30/2011, ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2011р. (повний текст підписано 06.06.2011р.) у справі №11/30/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 02.06.2011р. (повний текст підписано 06.06.2011р.) у справі №11/30/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Будко

І.В. Приходько

Надруковано 5 примірників: 1позивачу; 1 відповідачу; 1 до справи; 1ДАГС, 1 ГС