Постанова № 19915528, 22.11.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2011 року Справа № 5013/1282/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників:

прокурора: не зявився;

позивача: не зявився;

відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 08.08.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Агропродуктсервіс»(Кіровоградська обл.) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011р. у справі № 5013/1282/11

за позовом: прокурора Онуфріївського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації (Кіровоградська область)

до: Селянського (фермерського) господарства «Агропродуктсервіс»(Кіровоградська обл.)

про: повернення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 53 га та стягнення шкоди в сумі 51 649,21 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2011 року Прокурор Онуфріївського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфріївської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Агропродуктсервіс»(далі СФГ «Агропродуктсервіс») про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 53 га та стягнення шкоди в сумі 51 649,21 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011 року (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 5013/1282/11 позов задоволено в повному обсязі. Суд зобовязав СФГ «Агропродуктсервіс»повернути Онуфріївської районної державної адміністрації шляхом звільнення самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 53 га згідно плану-схеми, які розташовані за межами населеного пункту с. Попівка Онуфріївського району Кіровоградської області. Також з СФГ «Агропродуктсервіс»стягнуто шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 53 га в сумі 51649,21 грн. на користь Онуфріївської районної державної адміністрації.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, СФГ «Агропродуктсервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011 року у справі № 5013/1282/11 щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 53 га та стягнення шкоди в сумі 51 649,21 грн.

Скаржник вважає, що вказане рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не прийнято до уваги всі обставини, які мають значення для справи, не надано належної оцінки діям як СФГ «Агропродуктсервіс», так і його членів щодо оформлення відповідного землекористування, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, що є підставою для його скасування. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на дійсну наявність факту передачі членом СФГ «Агропродуктсервіс»ОСОБА_2 належного йому права користування спірними земельними ділянками до складеного капіталу СФГ «Агропродуктсервіс», відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», що підтверджується довідкою Онуфріївського районного відділу земельних ресурсів від 31.01.2005 року, довідками про склад та нормативну грошову оцінку земель СФГ «Агропродуктсервіс»на 2009, 2010, та 2011 роки, виданими Відділом Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області, довідкою Попівської сільської ради № 2 від 18.01.2011 року. За час користування землею СФГ «Агропродуктсервіс»в повному обсязі сплатило орендну плату, що підтверджується довідкою Онуфріївського відділення Світловодської ОДПІ № 395/1500 від 16.06.2011 року.

Крім того, господарський суд Кіровоградської області не дав належної оцінки обставинам щодо неодноразових звернень СФГ «Агропродуктсервіс»та ОСОБА_2 до Попівської сільської ради, Онуфріївської районної ради та Онуфріївської районної державної адміністрації з приводу продовження строку дії договору оренди спірних земельних ділянок.

Також скражник зауважує, що прийняття Попівською сільською радою рішень № 171 від 10.12.2008 року та № 236 від 25.12.2009 року повязане не з розпорядженням спірними землями, а з фактом відсутності акту розмежування земель державної та комунальної власності в Онуфріївському районі Кіровоградської області, та з необхідністю встановлення належного їх розпорядника.

Одночасно вважає невірним тлумачення судом ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», оскільки з боку СФГ «Агропродуктсервіс»вбачається несвоєчасне повернення земельної ділянки у разі спливу строку дії договору оренди землі чи використання землі без правовстановлюючого документу, замість встановленого судом самовільного зайняття земельної ділянки.

Крім того, для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, відповідно до п. 4.2.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року № 04-06/15 слід встановити наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки, вини, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою та збитками. За час користування СФГ «Агропродуктсервіс»землею жодної шкоди позивачеві не нанесено. Будь-які заміри інспектором та іншими особами, що мають ліцензію на проведення землевпорядних та землеоцінюючих робіт, зайнятої площі спірних земельних ділянок не проводилося. Також будь-яких заперечень з боку Онуфріївської районної державної адміністрації чи Попівської сільської ради з 2008 року по 2011 рік щодо користування СФГ «Агропродуктсервіс»землею не було.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25.10.2011 року.

У судове засідання 25.10.2011 року не зявився прокурор та представник позивача, повідомлення про вручення їм ухвали про прийняття апеляційної скарги на адресу суду не повернулося, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.11.2011 року.

Прокурором та позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Прокурор та представник позивача у судове засідання не зявилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, при цьому позивач просив позов задовольнити.

Беручи до уваги, що неявка прокурора та представника позивача не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для її перегляду, справа переглядалася без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга СФГ «Агропродуктсервіс»задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

10.06.2011 року державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель відділу Держкомзему у Онуфрієвському районі обстежені земельні ділянки, які знаходяться за межами с. Попівка, Попівської сільської ради.

Перевіркою встановлена відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки загальною площею 53 га, якими користується СФГ «Агропродуктсервіс», про що складено відповідний акт № 5.

В той же день тим же державним інспектором відділу Держкомзему у Онуфрієвському районі за участю представника СФГ «Агропродуктсервіс»було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства СФГ «Агропродуктсервіс».

Перевіркою встановлено, що СФГ «Агропродуктсервіс»в особі голови ОСОБА_3 самовільно зайняло земельні ділянки загальною площею 53 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення (земель запасу) Попівської сільської ради за межами с. Попівка і використовує їх для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На час перевірки земельні ділянки засіяні кукурудзою та соняшником. Розпорядження про надання земельної ділянки в оренду СФГ «Агропродуктсервіс»головою РДА не приймалося. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні, що є порушенням ст. 125, ст. 126, ст. 211 Земельного кодексу України. За результатами перевірки складено відповідний акт.

10.06.2011 року голові СФГ «Агропродуктсервіс»був внесений припис № 0047 про усунення порушень, складений протокол про адміністративне правопорушення № 0014 та винесено постанову про закриття справи, так як при розгляді справи зроблено висновок, що в порушенні є ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Онуфрієвського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Онуфрієвської районної державної адміністрації про стягнення з СФГ «Агропродуктсервіс»шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 51649 грн. 21 коп. та звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з пунктом “б” ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19.06.2003 року № 963-IV, з наступними змінами і доповненнями, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідачем не надано передбачених чинним законодавством документів, які б підтверджували його право користування спірними земельними ділянками.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За даними відділу Держкомзему у Онуфріївському районі від 27.07.2011 року № 470, розмежування земель державної та комунальної власності на території Попівської сільської ради не проводилось; земельні ділянки загальною площею 53 га знаходяться за межами населеного пункту та відносяться до земель сільського господарського призначення.

Таким чином, повноваження власника (особи, що розпоряджається землею) спірних земельних ділянок здійснюється Онуфріївською районною державною адміністрацією, а не Попівською сільською радою.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що рішення Попівської сільської ради № 139 від 24.01.2008 року «Про продовження терміну дії договору оренди земельних ділянок», № 171 від 10.12.2008 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою та продовження терміну дії договору оренди», № 236 від 25.12.2009 року «Про погодження надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду»прийняті в порушення вищенаведених норм Конституції України, з перевищенням Попівською сільською радою повноважень, наданих законами України, Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В силу ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З огляду на викладене, колегія суддів не застосовує вищенаведені рішення Попівської сільської ради Онуфрієвського району Кіровоградської області.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство»як на підставу для користування спірною земельною ділянкою.

Дійсно, відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство», до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 2 статті 20 вказаного закону встановлено, що майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.

Майно, що передається членами фермерського господарства, до його складеного капіталу, має відповідати певним вимогам, зокрема бути власністю члена фермерського господарства. Статут селянського (фермерського) господарства «Агропродуктсервіс»не передбачає можливість передачі майнових прав до складеного капіталу господарства та не визначний термін, на який такі права можуть передаватися.

Розділом 5 Статуту до майна господарства не віднесені права користування землею.

У громадянина ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.02.2002 року, укладеного між Попівською сільською радою та громадянином ОСОБА_2, знаходилася у строковому користуванні земельна ділянка загальною площею100 га на землях резервного фонду Попівської сільської ради. Строк дії договору закінчився 11.04.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Посилання відповідача на неодноразові звернення до Онуфріївської районної ради, Онуфріївської районної державної адміністрації та Попівської сільської ради як доказ відсутності протиправної поведінки в діях відповідача також є безпідставними.

Так, заява ОСОБА_2 до Онуфріївської районної ради від 13.01.2009 року (том 1, а.с. 93), реєстраційний лист надходження заяв Онуфріївської районної ради від 15.01.2009 року № 11-1 (том 1 а.с. 94), реєстраційний лист надходження заяв Онуфріївської районної ради від 13.02.2009 року № Д-7 (том 1 а.с. 95), довідка Онуфріївської районної державної адміністрації від 22.07.2011 року № 9-205/2 свідчать про те, що відповідач і ОСОБА_2 звертались до зазначених органів лише в першій половині 2009 року.

Поряд з тим, СФГ «Агропродуктсервіс»продовжувало використовувати земельні ділянки і у 2010 та 2011 роках без належним чином оформлених правовстановлюючих документів, а бездіяльність, на думку відповідача, цих органів ним не оспорювалась.

Не надано також жодного доказу, який би підтверджував звернення відповідача до вказаних органів за наданням інформації стосовно розгляду його звернень.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(далі постанова Пленуму ВГСУ № 6), відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно врахувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Враховуючи викладене вище, норми Земельного кодексу України щодо можливості використання землі лише за наявності правовстановлюючих документів на неї, в даному випадку договору оренди, відсутність доказів, які свідчили б про вжиття відповідачем заходів до оформлення права на спірні земельні ділянки після 2009 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обовязок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Як зазначено у пункті 3.6 постанови Пленуму ВГСУ № 6 у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.

Саме цією Методикою і керувався інспектор під час розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за межами населеного пункту с. Попівка, про що також зазначено прокурором у наданих письмових поясненнях (том 1 а.с. 105).

Розрахунок проведено окремо по кожній земельній ділянці. Так, розмір шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки площею 2,0 га складає 1949,03 грн, земельної ділянки площею 9,0 га - 8770,62 грн, земельної ділянки площею 8,0 га - 7796,11 грн, земельної ділянки площею 3,0 га - 2923,54 грн, земельної ділянки площею 24,0 га 23388,32 грн., земельної ділянки площею 7,0 га - 6821,59 грн, всього земельної ділянки загальною площею 53,0 га на суму 51649,21 грн.

У пункті 3.8 постанови Пленуму ВГСУ № 6 зазначено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

На час прийняття судового рішення, що оскаржується, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок не був визнаний незаконним, в звязку з чим колегія суддів не приймає посилання відповідача на постанову Онуфрієвського районного суду від 24.10.2011 року у справі № 2-а-1814/2011р.-1199.

З урахуванням викладеного, рішення прийнято господарським судом Кіровоградської області за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, в звязку з чим відсутні підстави для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Агропродуктсервіс»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011р. у справі № 5013/1282/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька

Судді: Р.М. Бахмат

О.С. Євстигнеєв