Рішення № 19915014, 30.11.2011, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“ 29 ”листопада 2011 року Справа №5028/17/94/2011-5028/17/105/2011

За первісним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До Відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія”

17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37

Третя особа на стороні Позивача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа підприємець ОСОБА_2

АДРЕСА_2

Про стягнення 22000,00 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія”

17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37

До Відповідача зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про стягнення 25200,00 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача (Відповідача за зустрічним позовом): не з'явився.

Від Відповідача (Позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 представник, дов. від 07.10.11р.

ОСОБА_4, представник, довіреність б/н від 03.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" про стягнення 22000,00 грн. заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявки №71 від 15.03.2011р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.09.11р. за даним позовом порушено провадження у справі №5028/17/94/2011.

До початку судового засідання 10.10.11р. через канцелярію суду Відповідачем подано зустрічний позов, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25200,00 грн. штрафу за договором №10 від 24.01.11р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.10.2011 року прийнято зустрічний позов до розгляду та порушено провадження по справі № 5028/17/105/2011.

Ухвалою суду від 10.10.2011 року залучено в якості Третьої особи на стороні Позивача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, фізичну особу підприємця ОСОБА_2.

До початку судового засідання 28.09.11р. від Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) надійшла телеграма №1150 від 27.09.2011 р., що містить клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю явки уповноваженого представника у судове засідання.

До початку судового засідання 10.10.11р. від Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) надійшло письмове пояснення по справі та заява, в якій Позивач за первісним позовом просить слухання справи 10.10.11р. проводити без участі його представника, так як останній знаходиться на стаціонарному лікуванні, або відкласти слухання справи на інший день та час.

04.11.2011 року від Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 просить залишити зустрічний позов без розгляду та задовольнити первісний позов в повному обсязі.

До початку судового засідання 08.11.11р. від Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) надійшла телеграма від 07.11.2011 року, в якій останній просить слухання справи 08.11.11р. проводити без участі представника Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом), у звязку із хворобою представника.

Також до початку судового засідання 08.11.11р. від Позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач за первісним позовом просить стягнути 22399,80 грн., в тому числі 22000,00 грн. основної заборгованості за перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявки №71 від 15.03.2011р., 289,80 грн. річних та 110 грн. інфляційних за період з 01.06.11р.по 08.11.11р.

Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що збільшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, до початку судового засідання 08.11.11р. від Третьої особи на стороні Позивача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не приймав ніякої участі у виконанні умов заявок №41 від 08.02.2011 року та №71 від 15.03.2011 року, тому вважає, що залучення його до участі у справі в якості Третьої особи на стороні Позивача є безпідставним та просить звільнити його від відповідальності при розгляді справи.

Ухвалою суду від 08.11.11р. за клопотанням представника Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) строк розгляду спору продовжено до 29.11.11р.

Таким чином, Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) та Третя особа на стороні Позивача за первісним позовом у жодне з судових засідань не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

До початку судового засідання 29.11.11р. ніяких пояснень, заяв та клопотань від Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) та Третьої особи не надійшло.

Разом з тим, двомісячний строк розгляду справи, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, та продовжений відповідно до даної статті ухвалою суду від 08.11.11р. до 29.11.11р. повністю вичерпався.

Представник Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, а зустрічний підтримав.

Враховуючи, що Відповідач за зустрічним позовом не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань від Відповідача за зустрічним позовом до початку судового засідання 29.11.11р. суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача за зустрічним позовом.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом), суд,

В С Т А Н О В И В:

24.01.11р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Експедитор-Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" (Експедитор-Замовник) було укладено договір №10 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Експедитор-Замовник доручає, а Експедитор-Перевізник приймає на себе зобовязання здійснювати організацію перевезення та експедирування та виконання комплексу операцій, повязаних з перевезенням та експедируванням вантажів відповідно до умов, передбачених даним Договором, а також згідно нормативних актів України, Конвенції ООН 1975 року «Про міжнародне перевезення вантажів», Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) та Митної конвенції МДП (TIR).

Згідно п. 2.1. Договору Експедитор-Перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються Експедитором-Замовником за формою, встановленою в додатку №1 до цього Договору, підписаних уповноваженим представником Експедитора-Замовника, які являються складовою частиною цього Договору.

За умовами п.2.2. Договору фотокопія Договору та фотокопія Заявки, відправлені факсом мають юридичну силу оригінала.

Відповідно до п.2.3. Договору перевезення виконуються у відповідності з умовами цього Договору, а також положеннями законодавчих та нормативних актів України.

За умовами п.3.1. Договору Експедитор-Перевізник зобовязаний:

3.1.3. При прийнятті вантажу перевірити правильність зроблених у перевізних документах записів щодо числа, вантажних місць, їхнього маркірування і нумерації, зовнішній стан вантажу і цілісність упакування, впевнитись та вимагати від відвантажувала відповідності складування та закріплення вантажу по кількості рядів, шарів стопок та таке інше згідно технічних умов, які застосовуються за вимогами виробника та відправника та які унеможливлюють пошкодження вантажу під час перевезення.

3.1.4. Використовувати транспортний засіб та клас покриття доріг, відповідний клас перевози мого вантажу, вчасно доставити довірений йому вантаж у пункт призначення і видати його співробітнику вантажоодержувача, зазначеному у товарно-транспортній накладній КДГП (СМR).

3.1.5. Інформувати Експедитора-Замовника про змушені затримки транспортного засобу в дорозі, аваріях та інших непередбачуваних обставинах, що перешкоджають своєчасній доставці вантажу.

Відповідно до п.3.2.4. Експедитор-Замовник зобовязаний своєчасно оплатити послуги Експедитора-Перевізника.

Згідно п.4.1. Договору розрахунок за виконання транспортних послуг виконується шляхом перерахунку коштів вантажовідправника на розрахунковий рахунок Експедитора-Замовника, після чого Експедитор-Замовник розраховується з експедитором-Перевізником шляхом перерахування частини цих коштів, за виключенням комісійних за експедиторських послуг на рахунок Експедитора-Перевізника. Кошти, які надходять від Замовника, включаючи комісійну винагороду є транзитні і служать для розрахунку з Експедитором-Перевізником.

Відповідно до п.4.2. Договору Експедитор-Замовник зобовязується проводити оплату в національній валюті України згідно рахунку за Договором протягом 15-ти банківських днів з моменту надання оригіналів документів (рахунку, договору, КДГП (СМR), акту виконаних робіт, податкової накладної та інших реєстраційних документів від юридичних та фізичних осіб). Розмір оплати послуг Експедитора-Перевізника обумовлюється в Заявці на кожне перевезення.

За умовами п.4.3. Договору розмір оплати і порядок розрахунків можуть бути змінені за взаємною домовленістю сторін у письмовому виді в залежності від конкретних умов перевезення, що обумовлюються в разовій Заявці.

Згідно п.п.6.1.-6.3. Договору не одна із сторін не несе повного чи часткового невиконання зобовязань по даному договору, якщо це явилось наслідком форс-мажору. Терміни виконання зобовязань по даному договору можуть бути відстрочені на період дії форс-мажорних обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгівельно-промисловою палатою України.

Відповідно до п.8.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами (обміну факсограмами). Кожна сторона вільна від зобовязань за цим договором і має право розірвати Договір, письмово повідомивши іншу сторону про свої наміри не пізніше, ніж за місяць до припинення договірних правовідносин.

Згідно п.8.2. Договору даний договір складений і підписаний у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу по одному екземпляру для кожної зі сторін.

За умовами п.8.3. Договору усі зміни і доповнення до даного Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані обома сторонами.

Як заявила ФОП ОСОБА_1, вищевказаний договір з нею не укладався. Вона ні разу не була у зустрічного Позивача, а також не направляла такого договору зустрічному Позивачу поштою. Відповідач за первісним позовом також ні разу не був у Позивача. На її думку цей договір є сфальсифікованим.

На вимогу суду, Позивачем за зустрічним позовом в судовому засіданні 29.11.11р. були надані наступні письмові пояснення з приводу укладення зазначеного Договору.

Договір №10 від 24 січня 2011 року укладався наступним чином: 24 січня 2011 року ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" по факсу був надісланий ФОП ОСОБА_1 проект договору, який отримавши ФОП ОСОБА_1 підписала, поставила печатку та повернула по факсу ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія", так як він необхідний був для перевезення вантажів, бо надається на митницю. В свою чергу ФОП ОСОБА_1 поштою надіслала ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" відправлений по факсу вищевказаний проект договору з мастичною печаткою і вчинивши свій підпис, який був Позивачем за зустрічним позовом отриманий рекомендованим листом з повідомленням про отримання за вхідним №151 від 18.02.2011 року, де було отримано рахунок №1 від 24.01.2011 року, акт виконаних робіт №1 віл 01.02.2011 року, рахунок №2 від 09.02.2011 року, акт виконаних робіт №2 від 09.02.2011 року, договір №10 від 24.01.2011р.

Так як умовою оплати всіх виконаних рейсів між ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" та Експедитором-Перевізником згідно заявок №41 від 08.02.11р. та №71 від 15.03.11р. по тексту заявок «для оплати необхідно надати оригінали документів: 4) договір Експедитора-Замовника відксерений та вірений мастичною печаткою Експедитора-Перевізника», тобто без надання вище вказаного договору ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" не була б здійснена оплата за попередні рейси та рейс згідно заявки №41 від 08.02.11р. Відсутність договору спричинила б несплату вказаних рахунків.

Як вбачається з книги реєстрації вхідної кореспонденції за 2011 рік ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія", 18.02.2011 року за вхідним №151 зареєстровано, що від ПП ОСОБА_1 рекомендованим листом надійшли: рахунок №1 від 24.01.2011 року, акт виконаних робіт №1 віл 01.02.2011 року, рахунок №2 від 09.02.2011 року, акт виконаних робіт №2 від 09.02.2011 року, договір №10 від 24.01.2011р.

В судовому засіданні 08.11.11р. судом оглядався оригінал даного Договору, з якого вбачається, що його текст дійсно є факсограмою, проте містить підпис ОСОБА_1 та мокрий відтиск її печатки.

Витребуваних ухвалами суду від 08.11.11р. та 22.11.11р. доказів фальсифікації Відповідачем за зустрічним позовом вищевказаного договору ФОП ОСОБА_1 не надано.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вищевказаний договір є чинним і обов`язковим до виконання сторонами.

08 лютого 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" було оформлено заявку №41 від 08.02.11р., підписану обома сторонами, в якій прямо зазначено, що вона є додатком №1 до договору №10 від 24.11.11р.

У вищевказаній заявці було зазначено:

- маршрут м. Львів (Україна) м. Уфа (Росія).

- найменування вантажу скляна трубка.

- обєм 86 м куб., вага 20 т, довжина 13,6 м.

- кількість автомобілів 1 тент.

- дата завантаження 17.02.2011р. на 08 год. 00 хв.

- термін доставки 23.02.2011р. на 8 год. 00 хв.

- адреса навантаження м. Львів, ВАТ Іскра», вул. Вулецька, 14.

- адреса розвантаження м. Уфа, вул. Ювілейна, б.1, ТОВ «Новий світ».

- місце митного оформлення м. Уфа, митний пост Уфимський, Індустріальне шосе 3771.

- сума фрахту і форма оплати 19000 грн. в безготівковому розрахунку.

Також в даній заявці вказано, що для оплати необхідно надати, зокрема, акт виконаних робіт.

Перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа, а саме СМR №0180546, згідно якого перевізником був СПД ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1).

Згідно вищевказаної заявки зазначений в ній автомобіль Ман НОМЕР_2, н/п НОМЕР_4 прибув на завантаження 17 лютого 2011 року, як і зазначено в заявці.

Відповідно до відміток в СМR №0180546 автомобіль був завантажений та відпущений з митного терміналу 17 лютого 2011 року.

Згідно вищевказаної заявки нормативний час на завантаження та митне оформлення, вивантаження та митне оформлення складає 96 годин (не включаючи вихідні та святкові дні), тобто на завантаження та митне оформлення надається на території України 48 годин, так і на вивантаження та митне оформлення на території Росії 48 годин.

Як зазначено вище, термін доставки обумовлений з перевізником 23 лютого 2011 року о 08.00 год.

Разом з тим, автомобіль прибув на митний термінал м. Уфа (Росія, Башкорстан) 24 лютого 2011 року о 13 год. 20 хв., про що є відмітка в СМR.

Дата одержання вантажу у перевізному документі не вказана.

Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, фактично автомобіль був вивантажений 25.02.11р.

Акт №3 здачі приймання робіт (надання послуг) між сторонами підписаний саме 25 лютого 2011 року.

Враховуючи викладене, а саме дати прибуття на митний термінал м. Уфа та складання акту здачі приймання робіт (надання послуг), суд вважає, що Позивачем за зустрічним позовом доведено, що фактично автомобіль був вивантажений 25.02.11р.

Витребуваних ухвалами суду від 10.10.11р., 08.11.11р. та 22.11.11р. доказів зворотного ФОП ОСОБА_1 не надано.

У вищевказаній заявці вказано, що водій зобовязаний дотримуватися терміну доставки вантажу вказаного в заявці, в іншому випадку штраф згідно договору, про що Перевізник був проінформований та погодився з умовами, підписавши заявку.

Відповідно до п.5.5. Договору №10 від 24.01.11р. в разі спізнення на завантаження (вивантаження) більше трьох годин Експедитор-Перевізник сплачує Експедитору-Замовнику штраф у розмірі 10% від суми фрахту, спізнення більше однієї доби та за кожну наступну добу штраф в розмірі 20% від суми фрахту.

Так як автомобіль повинен був прибути на митницю в м. Уфа 23 лютого о 08.00год., а прибув 24 лютого о 13 год. 20 хв., то штрафна санкція за розрахунком Позивача становить 19000,00 грн. х 20% х 2 доби = 7600,00 грн.

15 березня 2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" було оформлено заявку №71 підписану обома сторонами, в якій прямо зазначено, що вона є додатком №1 до договору №10 від 24.11.11р.

У вищевказаній заявці було зазначено:

- маршрут місто Новоград-Волинський (Україна) с. Авдон (Росія).

- найменування вантажу обладнання.

- обєм 86 м куб., вага 20 т, довжина 13,6 м.

- кількість автомобілів 1 тент.

- дата завантаження 21.03.2011р. на 08 год. 00 хв.

- дата доставки вантажу на митний термінал Росія 24.03.2011р. на 8 год. 00 хв.

- дата доставки вантажу в пункт розвантаження 28.03.2011р. на 8 год. 00 хв.

- адреса навантаження Житомирська область місто Новоград-Волинський (Україна), вул. Пушкіна, 48.

- адреса розвантаження республіка Башкорстан, Уфимський р-н, с. Авдон, вул. Башкирська, 104.

- місце митного оформлення Московська обласна митниця, Мамонтовський митний пост, Московська область, Пушкінський район, село Тарасівка, вул. Б. Тарасівська, володіння 1.

- сума фрахту і форма оплати 22000 грн. в безготівковому розрахунку.

Також в даній заявці вказано, що для оплати необхідно надати, зокрема, акт виконаних робіт.

Перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа, а саме СМR №0180548, згідно якого перевізником був СПД ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1).

Згідно вищевказаної заявки зазначений в ній автомобіль Ман НОМЕР_2, н/п НОМЕР_4 прибув на завантаження 21 березня 2011 року, як і зазначено в заявці.

Відповідно до відміток в СМR №0180548 автомобіль був відпущений з митного терміналу 22 лютого 2011 року.

Згідно вищевказаної заявки нормативний час на завантаження та митне оформлення, вивантаження та митне оформлення складає 96 годин (не включаючи вихідні та святкові дні), тобто на завантаження та митне оформлення надається на території України 48 годин, так і на вивантаження та митне оформлення на території Росії 48 годин.

Згідно вищевказаної на митний термінал в м. Москва автомобіль повинен був прибути 24 березня 2011 року о 8.00 год., а прибув відповідно до відміток в СМR №0180548 25 березня 2011 року о 11.00 год.

Як зазначено вище, термін доставки обумовлений з перевізником 28 березня 2011 року на 08.00 год.

Дата одержання вантажу у перевізному документі не вказана.

Акт №5 здачі приймання робіт (надання послуг) між сторонами підписаний 31 березня 2011 року.

Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, фактично автомобіль прибув на вивантаження в с. Авдон (Росія) 08 квітня 2011 року.

У вищевказаній заявці вказано, що водій зобовязаний дотримуватися терміну доставки вантажу вказаного в заявці, в іншому випадку штраф згідно договору, про що Перевізник був проінформований та погодився з умовами, підписавши заявку.

Відповідно до п.5.5. Договору №10 від 24.01.11р. в разі спізнення на завантаження (вивантаження) більше трьох годин Експедитор-Перевізник сплачує Експедитору-Замовнику штраф у розмірі 10% від суми фрахту, спізнення більше однієї доби та за кожну наступну добу штраф в розмірі 20% від суми фрахту.

По вищевказаній заявці штрафна санкція становить 22000,00 грн. х 20% х 11 діб = 48400,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 31 березня 2011 року спізнення становить 4 доби, тобто 24.03.11р., з 28.03.11р. по 30.03.11р. Тоді штрафна санкція становить 22000,00 грн. х 20% х 4 доби = 17600,00 грн.

Як зазначено в письмових поясненнях директора ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія", наданих в судовому засіданні 22.11.11р., згідно договору №10 від 24.01.11р на транспортно-експедиційне обслуговування та заявки №71 від 15.03.11р. штрафна санкція за спізнення автомобіля становила 48400,00 грн., де дата вивантаження автомобіля 08 квітня 2011 року. Так як акт виконаних робіт був наданий перевізником до незавершеного виконання перевезення, тобто 31.03.2011 року ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" було зроблено розрахунок нарахування штрафної санкції згідно наданого акту виконаних робіт на суму 17600,00 грн.

Враховуючи обсяг перевезення та загальну вартість наданої послуги, не бажаючи поставити ФОП ОСОБА_1 у вкрай невигідне економічне становище за попередньою усною домовленістю ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" визначила необхідність обрахування штрафних санкцій по 30 березня 2011 року, хоча фактично вантаж був доставлений Замовнику 08.04.11р.

У визначенні штрафу по зазначеному перевезенню саме по 30.03.11р., а не по 08.04.11р. сприяло те, що ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" усно домовилась з Замовником перевезення ТОВ "ВО "Техна" про зменшення штрафних санкцій, хоча одержувачу вантажу були нанесені значні матеріальні збитки у вигляді неустойки на значну суму близько 700 тисяч російських рублів еквівалентною 180 тисяч гривень.

Як зазначила в своїх письмових поясненнях ФОП ОСОБА_1 доставка вантажу по місцю призначення була проведена із запізненням у зв'язку із пізнім завантаженням та митним оформленням вантажу та поломкою автомобіля в дорозі.

При цьому, Позивачем за первісним позовом зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" (тобто з вини Відповідача за первісним позовом) автомобіль був завантажений 22.03.11р., а не в строк 21.03.11р., обумовлений заявкою №71 від 15.03.11р., і доставлений та вивантажений в селі Авдон (Росія) 07.04.11р.

Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, фактично автомобіль був завантажений 21.03.11р., тобто вчасно, а прибув на вивантаження в с. Авдон (Росія) 08 квітня 2011 року.

З цього приводу, суд відмічає наступне.

03.05.2007р. між ФОП ОСОБА_2 (Сторона-1) та ФОП ОСОБА_1 (Сторона-2) було укладено договір про сумісну діяльність, відповідно до п.1 якого сторони взяли на себе зобов'язання шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти в сфері послуг по перевезенню вантажів.

За умовами п.2.1. вказаного договору для скорішого досягнення цілей за договором сторони зобовязуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до угод, що укладаються, виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.

Згідно п.3. даного договору Сторона-1 зобов'язується здійснювати у випадку необхідності додаткову подачу внесків на сумісну діяльність шляхом перерахування грошей на поточний рахунок, або готівковим внеском Стороні-2, або шляхом оплати її витрат з сумісної діяльності, надавати Стороні-2 автомобільний транспорт для здійснення своєї господарської діяльності, надавати Стороні-2 відповідні документи щодо забезпечення виконання даних послуг (шляхові листи, тощо); забезпечувати Сторону-2 паливно - мастильними матеріалами; забезпечувати технічний ремонт та справність автотранспорту.

Відповідно до п.4. зазначеного договору Сторона-2 зобов'язується після підписання договору негайно приступити до здійснення комерційних проектів, профінансованих Стороною-1; вжити заходів по виконанню робіт за договором; надавати Стороні-1 інформацію про перебіг виконання спільних проектів; забезпечувати збереження майна, яке використовується у спільній діяльності.

Згідно п.9.1. договору строк його дії складає з моменту підписання до 31 грудня 2012 року.

Ухвалами суду від 10.10.11р., 08.11.11р. та 22.11.11р. від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 витребовувалися:

·належні, допустимі, достатні докази, які підтверджують:

1.коли фактично було завантажено товар згідно заявки №71 від 15.03.2011 року (21 чи 22 березня 2011 року);

2.конкретну дату доставки вантажу в пункт призначення;

·письмове пояснення з наданням відповідних належних, допустимих та достатніх доказів: на скільки днів прострочено доставки вантажу на митні термінали та в пункти розвантаження із зазначенням конкретних дат та з обґрунтуванням кожного дня прострочення по заявках №41 від 08.02.2011 року та №71 від 15.03.2011 року (зокрема причин запізнення по другій заявці вже на момент поломки).

До початку судового засідання 08.11.11р. від Третьої особи на стороні Позивача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не приймав ніякої участі у виконанні умов заявок №41 від 08.02.2011 року та №71 від 15.03.2011 року, тому вважає, що залучення його до участі у справі в якості Третьої особи на стороні Позивача є безпідставним та просить звільнити його від відповідальності при розгляді справи.

До початку судового засідання 22.11.11р. від Третьої особи на стороні Позивача за первісним позовом надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 здійснюється на підставі договору про сумісну діяльність від 03.05.09р. Правовідношення і відповідальність за несвоєчасну доставку вантажу виникли на підставі заявок №41 та №71, з яких вбачається, що сторонами даного спору мають бути ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія". Зі слів ФОП ОСОБА_1 конкретна дата доставки вантажу в кінцевий пункт призначення є 07.04.11р. Письмового пояснення з причин прострочки доставки вантажу по заявках №41 та №71 ФОП ОСОБА_2 надати не може оскільки ці заявки не підписував та не виконував їх умов.

Разом з тим, зазначені пояснення ФОП ОСОБА_2 спростовуються як відмітками в перевізних документах СМR №0180546 та СМR №0180548, що перевізником був саме він, так і представленими Позивачем за зустрічним позовом листами, підписаними ФОП ОСОБА_2, та скріпленими його печатками, до Асоціації міжнародних перевізників щодо обставин затримання автомобіля поліцією Росії.

При цьому, ФОП ОСОБА_2 вищевказаних витребуваних судом документів не надав.

ФОП ОСОБА_1 вищевказаних:

·доказів, які підтверджують

1.коли фактично було завантажено товар згідно заявки №71 від 15.03.2011 року (21 чи 22 березня 2011 року);

2.конкретну дату доставки вантажу в пункт призначення;

·письмового пояснення з наданням відповідних належних, допустимих та достатніх доказів: на скільки днів прострочено доставки вантажу на митні термінали та в пункти розвантаження із зазначенням конкретних дат та з обґрунтуванням кожного дня прострочення по заявках №41 від 08.02.2011 року та №71 від 15.03.2011 року,

також надано не було.

В свою чергу, на вимогу суду Позивачем за зустрічним позовом з цього приводу були надані наступні письмові пояснення та докази.

Згідно договору №10 від 24 січня 2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування та заявки №71 від 15 березня 2011 року на автомобіль Ман НОМЕР_2 н/п НОМЕР_4 був завантажений та прибув митницю в м. Новоград-Волинський 21.03.2011 року, про що є відмітка в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) графа 4 (місце та дата завантаження вантажу), графа 21 (дата складання).

Автомобіль був замитнений та вибув з митниці 22.03.11 року згідно мастичної печатки Житомирської митниці в CMR між графами 10 та 11. Тобто, на завантаження та митне оформлення вантажу було надано 48 годин та розмитнення і вивантаження 48 годин, що разом складає 96 годин. Порушення терміну на завантаження/вивантаження на митне оформлення не було, що чітко відображено в товарно-транспортній накладній (CMR) №0180548, яка була складена і подається брокером на митницю при прибутті транспортного засобу на митний термінал.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Техна" (яке згідно СМR №0180548 є відправником вантажу) за №285/1 від 29.03.2011р., автомобіль Ман НОМЕР_2 н/причіп НОМЕР_4 водій ОСОБА_6 станом на 18-00 год. не прибув на місце розвантаження в с. Авдон (Росія, Республіка Башкорстан) згідно заявки №59 від 15 березня 2011 року, про що буде накладено штраф згідно договору, так як ненадання вантажу призводить до значних збитків на підприємстві.

Листом №807/1 від 12.10.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче обєднання "Техна" підтверджує, що згідно заявки №59 до договору на транспортне обслуговування перевезення вантажів в автомобільному сполученні №1-15032011 від 15.03.2011 року ОСОБА_6 прибув на розвантаження та був вивантажений в с. Авдон (Росія, Республіка Башкорстан) 08 квітня 2011 року.

Листом ТОВ «ОВОТЕК»(яке згідно СМR №0180548 є одержувачем вантажу) вих. №165 від 15.11.2011р. підтверджується, що автомобіль Ман НОМЕР_2 н/п НОМЕР_4 водій ОСОБА_6 прибув на розвантаження та був вивантажений в с. Авдон (Росія, Республіка Башкорстан) 08 квітня 2011 року.

Крім того, про те, що вантаж не було доставлено в пункт призначення до 08.04.11р. свідчить лист ФОП ОСОБА_2 від 07.04.11р. з підписом та печаткою до Асоціації міжнародних перевізників щодо обставин затримання автомобіля поліцією Росії.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Відповідачем за зустрічним позовом не спростовано доводи Позивача за зустрічним позовом, а останнім доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що фактично автомобіль по заявці №71 від 15.03.11р. був завантажений 21.03.11р., тобто вчасно, а прибув на вивантаження в с.Авдон (Росія) саме 08 квітня 2011 року.

Посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що часткова затримка доставки вантажу по цій заявці мала місце по причині поломки автомобіля, що відноситься до форс-мажорних обставин, судом не може бути прийнята з наступних підстав.

По-перше, згідно акту прийому-передачі (заявки договору) заказ наряду №691 автомобіль знаходився на ремонті в ТОВ «Нью Сервіс»з 29.03.11р. по 05.04.11р., тобто згідно даного акту поломка сталася 29.03.11р.

Разом з тим, вантаж мав бути доставлений в пункт призначення ще 28.03.11р. о 08-00 год., тобто на момент поломки вже мало місце прострочення доставки вантажу.

По-друге, згідно п.п.6.1.-6.3. Договору не одна із сторін не несе повного чи часткового невиконання зобовязань по даному договору, якщо це явилось наслідком форс-мажору. Терміни виконання зобовязань по даному договору можуть бути відстрочені на період дії форс-мажорних обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є акт, виданий Торгівельно-промисловою палатою України.

Витребуваного судом акту, виданого Торгівельно-промисловою палатою України, що був би підтвердженням наявності в даному випадку форс-мажорних обставин, первісним Позивачем судом не представлено, як і доказів відстрочення сторонами зобовязань по даному Договору на період дії форс-мажорних обставин.

По-третє, згідно розділу 3 Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державіаслужби14.03.2006р. N186, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 червня 2006р. за N705/12579:

«Форс-мажорні обставини - незвичайні і непередбачувані обставини поза контролем перевізника та вантажовідправника (вантажоодержувача), наслідків яких не можна було уникнути навіть при докладанні найбільших зусиль.»

Дана норма застосовується судом на підставі ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України за аналогією закону, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р. N363, не містять відповідного визначення.

При цьому, фактично судом використовується саме визначення, тобто термін «форс-мажорні обставини», а не особливості здійснення перевезень певним видом транспорту.

З наведеного визначення вбачається, що форс-мажорними обставинами можуть бути визнані лише ті незвичайні і непередбачувані обставини:

1.які сталися поза контролем перевізника;

2.та наслідків яких не можна було уникнути навіть при докладанні найбільших зусиль.»

Разом з тим, згідно ч.6 ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року N2344-III (далі Закон №2344):

«Конструкція та технічний стан транспортних засобів, які використовуються при виконанні міжнародних перевезень, мають відповідати вимогам законодавства України та іноземної держави, дозвіл на проїзд територією якої одержав власник транспортного засобу.»

Відповідно до абз.3 ч.1, ч.3 ст.23 Закону У№2344:

«Контроль технічного стану транспортних засобів включає:

·перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

У період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.»

Згідно до абз.3,4 ч.1 ст.34 Закону У№2344:

«Автомобільний перевізник повинен:

·утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

·забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут.»

Таким чином, контроль технічного стану транспортних засобів, особливо перед виїздом на маршрут, з метою усунення несправностей і запобігання, в тому числі, поломкам та аваріям під час дорожнього руху та перевезення вантажу є прямим обов`язком перевізника.

Згідно акту прийому-передачі (заявки договору) заказ наряду №691 було здійснено ремонт редуктора.

Доказів, що дана поломка сталася не з вини неналежного контролю перевізника за технічним станом автомобіля, а з іншої підстави (аварія через неналежний стан дороги або з вини іншого водія тощо, внаслідок чого сталася поломка) ФОП ОСОБА_1 суду не надано.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що вищевказана поломка не є форс-мажорною обставиною.

По-четверте, обома сторонами представлені акт про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень по загальній масі та (або) навантаженні на вісь від 06.04.11р., протокол про адміністративне правопорушення №724028 від 06.04.11р., протокол про затримання транспортного засобу від 06.04.11р. та постанову від 06.04.11р. мирового судді судової дільниці №22 м. Набережні Челни Республіки Татарстан Росія.

З даних документів вбачається, що водієм було скоєно на території Росії два адміністративні правопорушення, а саме перевантаження на вісь та відмова виконати законну вимогу працівника поліції, що стало підставою затримання транспортного засобу та додатковою причиною затримки доставки вантажу, що цілком є виною перевізника.

Посилання ОСОБА_1, що ні Вантажоотримувачі, ні Позивач за зустрічним позовом згідно актів здачі приймання робіт (надання послуг) №3 від 25 лютого 2011 року та №5 від 31 березня 2011 року не мали претензій щодо доставки вантажу, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, дане зазначення не спростовує факту безпідставного прострочення доставки вантажу перевізником по обох заявках, а також змісту п.5.5. Договору, а отже не позбавляє Позивача за зустрічним позовом права звернутися до суду з позовом про стягнення штрафу за таке прострочення.

При тому, що як зазначив у своїх письмових поясненнях Позивач за зустрічним позовом, ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія" усно домовилась з Замовником перевезення ТОВ "ВО "Техна" про зменшення штрафних санкцій, хоча одержувачу вантажу були нанесені значні матеріальні збитки у вигляді неустойки на значну суму близько 700 тисяч російських рублів еквівалентною 180 тисяч гривень.

Згідно ст.929 Цивільного кодексу України:

«1. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

3. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.»

Відповідно до ч.1 ст.930 Цивільного кодексу України:

«Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.»

Згідно ст.931 Цивільного кодексу України:

«Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.»

Відповідно до ст.932 Цивільного кодексу України:

«1. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

2. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.»

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Відповідно до ст.934 Цивільного кодексу України:

«За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.»

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України:

«У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.»

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України:

“За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.”

Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України:

«Перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.»

Згідно ст.923 Цивільного кодексу України:

«У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).»

Відповідно до п.5.5. Договору №10 від 24.01.11р. в разі спізнення на завантаження (вивантаження) більше трьох годин Експедитор-Перевізник сплачує Експедитору-Замовнику штраф у розмірі 10% від суми фрахту, спізнення більше однієї доби та за кожну наступну добу штраф в розмірі 20% від суми фрахту.

Таким чином, Договором встановлено відповідальність експедитора-перевізника за прострочення доставки вантажу саме у вигляді штрафу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

«Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.»

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.»

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Відповідачем за зустрічним позовом не спростовано доводи Позивача за зустрічним позовом щодо дат фактичних завантаження і доставки вантажу Перевізником та кількості днів саме безпідставного прострочення останнім строків доставки вантажу по обох заявках.

При цьому, суд враховує, що безпідставне прострочення доставки вантажу по заявці №71 від 15.03.2011 року становить 11 діб, проте Позивач за зустрічним позовом штраф нарахував лише за 4 доби з мотивів не бажання поставити ФОП ОСОБА_1 у вкрай невигідне економічне становище.

З урахування вищенаведеного, суд доходить висновку, що зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25200,00 грн. штрафу є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання Позивача за первісним позовом, що Позивачем за зустрічним позовом порушені вимоги ст.925 ЦК України, а саме не направлена претензія про сплату штрафів, тому позовні вимоги мають бути залишені без розгляду, суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1,2 ст.925 Цивільного кодексу України

«1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).

2. Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.»

Таким чином, ч.1 зазначеної статті визначено, що пред'явлення претензії до подачі позову є можливим, а не обов'язковим, і частина 2 цієї статті не спростовує положень частини 1.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі N1-2/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

При цьому, в пункті 3 описової частини даного рішення зазначено наступне:

«Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.»

Таким чином, подання в даному випадку Позивачем за зустрічним позовом претензії Відповідачу за зустрічним позовом до пред`явлення позову є, відповідно до вищенаведених положень ч.1 ст.925 Цивільного кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі N1-2/2002, правом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія", а не обов'язком, а отже неподання такої претензії не може бути підставою для залишення позову без розгляду або відмови у позові.

Разом з тим, враховуючи, що Договором встановлено відповідальність експедитора-перевізника за прострочення доставки вантажу саме у вигляді штрафу, а не відмови в оплаті здійсненого перевезення, та що вищенаведеним законодавством, що регулює правовідносини перевезення, також не передбачено право замовника відмовитися від оплати перевезення з підстав прострочення доставки вантажу, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" про стягнення 22000,00 грн. заборгованості за перевезення вантажу є також обґрунтованими.

07.05.2011 року Позивачем за первісним позовом на адресу Відповідача за первісним позовом була направлена вимога про оплату заборгованості за перевезення вантажу на суму 22000,00 грн., яка була отримані останнім 10.05.11р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивач за первісним позовом також обґрунтовано просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія" 289,80 грн. річних та 110 грн. інфляційних за період з 01.06.11р.по 08.11.11р.

Таким чином, первісний позов також підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені на Відповідачів.

Також Позивач за первісним позовом просить стягнути з Відповідача за первісним позовом 2200 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування даних витрат Позивачем надані Договір про надання юридичної допомоги по цивільній справі від 16.06.11р., копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №260 від 03.04.99р., виданого ОСОБА_7, та квитанція №000302 від 01.08.11р., з яких вбачається, що Позивачем були понесені витрати на оплату послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 2200 грн.

Дану суму суд вважає співрозмірною з загальною обґрунтованою позовною вимогою, пред`явленою в позові, в розмірі 22399,80 грн., оскільки відсоток витрат на оплату адвоката від неї складає 9,82%.

Суд вважає дані витрати судовими витратами, передбаченими ст.44 Господарського процесуального кодексу України, які підлягають відшкодування Позивачу в повному обсязі.

В свою чергу, Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з Відповідача за зустрічним позовом витрати у розмірі 2688 грн., повязані з наданням юридичної допомоги адвокатом.

В обґрунтування даних витрат Позивачем надані угода про надання правової допомоги від 26.09.11р., додаток №1 до угоди про надання правової допомоги від 26.09.11р., розрахунок витрат робочого часу адвоката, свідоцтво №298 про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.06.06р., видатковий касовий ордер від 07.10.11р. на суму 2688,00 грн., з яких вбачається, що Позивачем були понесені витрати на оплату юридичних послуг, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 2688 грн.

Згідно розрахунку витрат робочого часу адвоката, кількість витраченого час на дану справу складає 7 годин. Суд вважає співрозмірним затрачений час з обсягом та складністю даної справи.

Для розрахунку витрат на правову допомогу адвокатом застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, згідно якої для цивільних справ граничний розмір допомоги не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на оплату юридичних послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 2688 грн.

Керуючись ст. ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія” (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37, код ЄДРПОУ 31849246) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_3) 22000 грн. основного боргу, 289 грн. 80 коп. 3% річних, 110 грн. інфляційних, 2200 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 224 грн. на відшкодування державного мита та 236грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Зустрічний позов задовольнити повністю.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія” (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Костянтинівська, 122, к.37, код ЄДРПОУ 31849246) 25200 грн. штрафу, 2688 грн. витрат, повязаних з наданням юридичної допомоги адвокатом, 252 грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

Повний текст рішення складено 30 листопада 2011 року.

Суддя І.В. Кушнір

30.11.11