Рішення № 19914766, 01.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року                                        Справа № 04/5026/2025/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представника відповідача - Касьяненка О.В. - керівник, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім", м. Запоріжжя до приватного підприємства "Рось- Агропродукт", м. Черкаси про стягнення 16866,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Рось- Агропродукт" про стягнення 16866,85 грн., у тому числі: 14846,52 грн. основного боргу, 1460,83 грн. пені, 559,50 грн. три проценти річних.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2010 року сторони уклали договір поставки №440/10, в порушення умов якого відповідач не повністю сплатив вартість поставленого товару.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

До початку судового засідання до суду надійшов від позивача лист від 01.12.2011 року № 7/308, у якому позивач вказав, що в ході розгляду справи відповідачем частково сплачено основний борг на суму 4550,00 грн., таким чином станом на 01.12.2011 року сума основного боргу складає 10296,52 грн., просив суд задовольнити позов, стягнути з відповідача - 10296,52 грн. основного боргу, штрафні санкції та судові витрати; надав довідку про стан заборгованості.

У судовому засіданні представник відповідача визнав основний борг, однак повідомив, що ним сьогодні ще сплачено позивачу 250,00 грн. в рахунок погашення заявленого боргу, однак докази сплати надати не може за їх відсутності при собі; не визнав нараховані позивачем пеню та три проценти річних.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

18 червня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім" (постачальник за договором, позивач у справі) та приватне підприємство "Рось-Агропродукт" (дистриб'ютор за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки №440/10 (далі - Договір), за умовами якого позивач передає у власність відповідачу, а відповідач приймає та оплачує морозиво (надалі іменується товар), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена у видаткових накладних позивача (п. 1.1.Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- датою поставки є дата зазначена у видатковій накладній на товар

(п. 3.3.);

          - право власності на поставлений товар переходить до дистриб'ютора з моменту підписання видаткових накладних уповноваженим представником дистриб'ютора та скріплення їх печаткою. Разом з цим до дистриб'ютора переходять ризики випадкової загибелі чи пошкодження товару (п. 3.6.);

          - дистриб'ютор оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у видаткових накладних на поставлений товар (п. 4.1.);

          - оплата товару дистриб'ютором здійснюється: в період з 1 червня по 30 вересня не пізніше 25 календарних днів, в період з 1 жовтня по 31 травня не пізніше __ календарних днів з дати поставки товару (партії товару) шляхом перерахування грошей на поточний рахунок або внесення готівкою в касу постачальника. При цьому загальна сума поставленого товару, за який не настав строк оплати, не може перевищувати 50000,00 грн. (п. 4.4.);

          - у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору"), сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 5.1.);

          - порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п. 5.1.1.);

          - дистриб'ютор за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.4. цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21696,52 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЛД000011310 від 18.06.2010 на суму 6149,12 грн., №ЛД000016487 від 03.08.2010 на суму 3505,50 грн., №ЛД000020975 від 03.08.2010 на суму 12041,90 грн., однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 6850,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №27_7U008/4 від 30 липня 2010 року на суму 1950,00 грн., від 13 жовтня 2010 року № 44_AD034/1 на суму 1400,00 грн., від 19 жовтня 2010 року № 48_AJ022/4 на суму 500,00 грн., від 02 червня 2011 року № 107_62029 на суму 3000,00 грн.

          Станом на день звернення позивача з позовом основний борг за поставлений товар становив 14846,52 грн., що підтверджується вище перерахованими доказами.

          В ході розгляду справи відповідачем частково сплачений основний борг в сумі 4550,00 грн., залишок боргу станом на 01.12.2011 року становить 10296,52 грн., що підтверджується довідкою позивача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, що підтверджується видатковими накладними. Строк оплати за отриманий товар, що встановлений п. 4.4. Договору настав, однак відповідач оплату у повному обсязі не здійснив.

Сума боргу станом на 01.12.2011 року становить 10296,52 грн.

Відповідач визнав основний борг, лише зазначив, що 01.12.2011 року ним здійснене часткове погашення даного боргу в сумі 250,00 грн., однак докази в підтвердження висловленого суду не надав.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 10296,52 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 5.2. Договору сторони визначили, що дистриб'ютор за порушення обов'язку, визначеного у п. 4.4. цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за періоди в межах 6 місяців згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, на загальну суму 1460,83 грн. пені. Розрахунок пені судом перевірено, він зроблений вірно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних на загальну суму 559,50 грн. Даний розрахунок перевірений судом, при розрахунку суду встановлена більша сума, однак суд не має права виходити за межі позовних вимог, тому заявлені до стягнення 559,50 грн. три проценти річних є підлягаючими до задоволення.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 10296,52 грн. основного боргу, 1460,83 грн. пені, 559,50 грн. три проценти річних.

Враховуючи те, що відповідачем хоча і був частково погашений заявлений до стягнення основний борг, однак після порушення провадження у справі, то відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 168,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 404,67 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Рось-Агропродукт", м. Черкаси, вул. Червоноармійська, 36, ідентифікаційний код 25584858 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Льодовий дім", м. Запоріжжя, вул. Мала, 3, ідентифікаційний код 32878343 - 10296,52 грн. основного боргу, 1460,83 грн. пені, 559,50 грн. три проценти річних та 404,67 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                 І.І.Гура

Повне рішення складено 02 грудня 2011 року.