Рішення № 19912522, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/6523/11

За позовом: ПП ВКФ фірма “Папірус-М”, м.Львів

до відповідача: ТзОВ „Зіронька”, м.Львів

про визнання права власності

Cуддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Шиманській

Представники:

від позивача: Вихованський К.В.

від відповідача: Бутирін М.Д.

Суть спору:

Приватне підприємство виробничо- комерційна фірма „Папірус-М”, м. Львів звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Зіронька”, м. Львів про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 104,6 кв.м. з індексами 1,2,3,4,5,6 що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 15.11.2011 р.

Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 15.11.2011 р., 29.11.2011р.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 21.03.2001 р. між ним і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав у відповідача нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Старознесенська,194. Актом приймання-передачі від 21.03.2001р., спірне майно передано позивачу. Однак, право власності позивача на придбане майно відповідачем не визнається, про що свідчить лист ТзОВ „Зіронька” №23 від 05.10.2011р. Просить суд позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та доповненні до відзиву. Вважає що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спірне нежитлове приміщення, а відтак єдиним законним власником приміщень являється ТзОВ „Зіронька”. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно п.1.1 статуту ТзОВ „Зіронька” в новій редакції, зареєстрованого 03.12.2002р. Управлінням промисловості і підприємництва Львівської міської ради, товариство є правонаступником державного підприємства торгівлі „Зіронька”, зокрема магазину №692, викупленого на підставі договору купівлі-продажу №96У.

Між Представництвом Фонду державного майна України в м. Львові (продавець) та товариством покупців членів трудового колективу магазину №692 структурного підрозділу ДПТ „Зіронька” (покупець), був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №96У від 09.02.1996р., згідно якого товариство придбало об”єкт продажу за адресою: м. Львів, вул.Старознесеньска,194 способом викупу. Ціна продажу становила 1815485 крб. Згідно п.1.3 договору, право власності на об”єкт продажу переходить до покупця з дня підписання акту прийому-передачі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач набув право власності на об”єкт 23.04.1996р., згідно акту приймання-передачі №96У (в матеріалах справи).

Згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2001р., ТзОВ „Зіронька” (продавець) передало у власність ПП ВКФ „Папірус-М” (покупець) нежитлове приміщення загальною площею 104,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул..Старознесенська,194. Згідно п.1.4 договору, вартість відчужуваного приміщення становила 105000 грн. Право власності на нежитлове приміщення, згідно п.1.3, переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Договір фактично виконувався сторонами, згідно п.2 акту приймання-предачі від 21.03.2001р., який є невід”ємною частиною договору купівлі-продажу від 21.03.2001р., сторони підтвердили факт повного розрахунку за продане приміщення та відсутність взаємних претензій та зобов”язань. Доказів зворотнього суду не надано, відповідач дану обставину в судовому засіданні не заперечував.

Як вбачається з поверхового плану від 27.11.1995р. та технічного паспорту, складеного 15.02.2011р., спірні приміщення позначено індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6, загальна площа яких 104,6 кв.м. та знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська, 194. Як випливає з пояснень сторін, право власності на зазначені приміщення з власної необізнаності, сторони не реєстрували. Доказів реєстрації права власності на зазначені приміщення за іншими суб’єктами, суду не надано. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач, з метою реалізації права власності, звернувся до відповідача з листом від 31.08.2011р. про надання договору купівлі-продажу №96У від 09.02.1996р. та акту приймання-передачі від 23.04.1996р., проте відповідач листом від 05.10.2011р. відмовив позивачу посилаючись та те, що належним власником приміщень є саме ТзОВ „Зіронька”.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Жодних доказів неправомірності набуття права власності на спірні приміщення позивачем чи їх належності іншим особам, суду не надано. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається факт оспорювання відповідачем права власності позивача на вказане майно.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В порядку ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Однак, наявність підстав для відмови у позові не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позов обґрунтований поданими доказами, не спростований відповідачем і підлягає до задоволення.

Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою „Папірус-М”, (м. Львів, вул. Довженка, 20/26, код ЄДРПОУ 30994560) право власності на нежитлові приміщення з індексами 1, 2, 3, 4, 5, 6 загальною площею 104,6 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Старознесенська,194.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зіронька (м. Львів, вул. Дорога Кривчицька,55, ЄДРПОУ 19040784) на користь приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Папірус-М” (м. Львів, вул. Довженка, 20/26, код ЄДРПОУ 30994560) - 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення виготовлено 14.12.2011р.