Рішення № 19912205, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 17/41713.12.11 За позовом Відділення виконавчої дирекції фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

Простягнення 89 650, 74 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 04.01.2011 року; Від відповідача:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»про стягнення збитків у сумі 89 650, 74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.2011 року.

Розпорядженням в.о. керівника аппарату суду від 10.11.2011 року справа № 17/417 призначена до повторного автоматичного розподілу справ у звязку із перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ, справа № 17/417 передано для подальшого розгляду судді Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року прийнято справу № 17/417 до провадження суддею Дідиченко М.А. та призначено до розгляду на 13.12.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2011 року подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 18095711.

На підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19.06.2008 року близько 11 год. 30 хв. на 325 км + 741 м автодороги Стрий Кіровоград Знамянка, поблизу с. Вербка Летичівського району Хмельницької області, трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля ГАЗ 3302-414 д.н. НОМЕР_1, що належав на праві власності відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з останнім, та автомобіля ВАЗ-210934-20 д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок ДТП загинув ОСОБА_3 та був важко травмований ОСОБА_4, який знаходився в автомобілі ВАЗ-210934-20 д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку (форми Н-5 від 27.10.2008), актом про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом форми № 8 від 27.10.2008 року та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3

Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля ГАЗ 3302-414 д.р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, що підтверджується вироком Летичівського районного суду Хмельницької області № 1 -117/2008 від 11.12.2008 року.

На підставі статей 2, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) позивачем були здійснені страхові виплати Кавуличу З.І. згідно з поданою ним заявою. Виплати здійснені щомісячно за період з серпня 2009 року по серпень 2011 року в розмірі 69321, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Також, позивачем здійснено страхові виплати по втраті годувальника сімї загиблого ОСОБА_3 згідно поданої дружиною заяви. Виплати здійснено щомісячно за період з березня 2009 року по серпень 2011 року у розмірі 20329, 70 грн., згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень. Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи). Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик - це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно умовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої ocоби на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону дія останнього поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд).

Тому, в даному випадку дія Закону поширюється лише на відносини між Фондом та підприємствами, на якому працювали ОСОБА_4 та ОСОБА_3, тоді як взаємовідносини позивача та відповідача регулюються цивільним законодавством та знаходяться поза сферою дії Закону, як і відносини відповідача з потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не були працівниками відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особі відшкодується у повному обсязі особою, яка ії завдала.

Як було встановлено вироком Летичівського районного суду Хмельницької області № 1 -117/2008 від 11.12.2008 року, настання дорожньо-транспортної пригоди 19.06.2008 сталося з вини працівника відповідача.

Таким чином, оскільки Відділенням виконавчої дирекції фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Львові за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному звязку з діями працівника відповідача, правовідносини з яким не охоплюються сферою загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у звязку з чим, позов підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1191 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СтіоміХолдінг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827667) на користь Відділення виконавчої дирекції фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Львові (79000, м. Львів, вул. Чайковського, 27, код ЄДРПОУ 25258840) 89 650 (вісімдесят девять тисяч шістсот пятдесят) грн. 74 коп. збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 896 (вісімсот девяносто шість) грн. 50 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.

дата підписання 15.12.201