Рішення № 19912138, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/29315.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» До Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова

компанія»

Про стягнення в порядку регресу 2463,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 610-Ю від 11.10.2010

Від відповідачів не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»2463,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 112039-02-10-01 від 03.09.2010 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Чері, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/4865586), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 порушено провадження у справі № 3/293 та призначено її до розгляду на 17.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/293 від 17.11.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2011, розгляд справи був відкладений на 29.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/293 від 29.11.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2011 та ухвалі від 17.11.2011, розгляд справи був відкладений на 08.12.2011.

Позивачем в судовому засіданні 08.12.2011 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/293 від 08.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2011 та ухвалах від 17.11.2011, від 29.11.2011, розгляд справи був відкладений на 15.12.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 14.12.2011 подано письмові пояснення.

Позивачем в судовому засіданні 15.12.2011 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1463,00 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн., передбаченої полісом ВЕ/4865586).

Відповідач в судове засідання 15.12.2011 не зявився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.11.2011 та ухвалах від 17.11.2011, від 29.11.2011, від 08.12.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повернутим поштою на адресу суду повідомленнями про вручення відправлень (ухвал суду).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 15.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві № 57 від 23.12.2010 та постанови Соломянського районного суду міста Києва у справі № 3-11476/10 від 27.12.2010 вбачається, що 14.12.2010 о 19 год. 05 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Чері, державний номер НОМЕР_2, при цьому не вживши всіх заходів його самовільного руху здійснив зіткнення з автомобілем Мазда, державний номер НОМЕР_1, в результаті чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 15.12 ПДР України, що розцінено судом як правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Соломянського районного суду міста Києва у справі № 3-11476/10 від 27.12.2010 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль належить ОСОБА_3 та був застрахований останньою у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 112039-02-10-01 від 03.09.2010.

Відповідно до звіту № 198 від 28.12.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Мазда, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 3152,50 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Субєктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обовязковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності субєктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 198 від 28.12.2010 здійснений оцінщиком ОСОБА_4, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтво, посвідчення та сертифікат (копії знаходяться в матеріалах справи).

Позивачем було складено страховий акт № 642-02 від 11.03.2011 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № 642-02 від 11.03.2011 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 2463,00 грн. проте, формою оплати визначено в рахунок несплаченої частини страхового платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту № 112039-02-10-01 від 03.09.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2463,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Чері, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Мазда, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Чері, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається що між відповідачем та ОСОБА_2 було укладено договір (поліс) № ВЕ/4965586 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Чері, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 1000,00 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 198 від 28.12.2010, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Мазда, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 3152,50 грн. Проте, позивачем було зараховано в рахунок страхового платежу страховика суму пошкодження в розмірі 2463,00 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Враховуючи обмеження розміру відповідальності за шкоду заподіяну майну та за вирахуванням франшизи позивачем предявлено вимоги про стягнення 1463,00 грн. (2463,00 1 000,00 = 1463,00).

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, імя, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

В матеріалах справи наявна претензія (регресна вимога) вих. № 4506 від 15.07.2011 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 2463,00 грн.

Проте, належних доказів підтвердження надіслання даної вимоги позивачем не подано.

Як вказує позивач у письмових поясненнях та підтверджується матеріалами справи позивачем було складено повторну претензію (регресну вимогу) за вих. № 4631 від 25.08.2011 та надіслано відповідачу. Дану вимогу відповідач отримав 29.08.2010, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення відправлення.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у місячний строк з дня отримання претензії позивача з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною пятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Мазда, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 1463,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 1463,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»(м. Київ, вул. Постишева, 60, 7 поверх, код ЄДРПОУ 31650052) 1 463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 16.12.2011.