Рішення № 19911764, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/46705.12.11 За позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі

1. Міністерства інфраструктури України

2. Державного територіально-галузевого обєднання

«Південно-Західна залізниця»

до Головного управління комунальної власності виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2

Державний заклад

«Дорожня клінічна лікарня № 1 ст. Київ» ДТГО «Південно-Західна залізниця»

про визнання права

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали часть:

від прокуратури: Бондарчук І.П. (посв. № 179);

від позивача-1: не зявились;

від позивача-2: ОСОБА_2 (довіреність 4518-МЮ від 7.11.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 18.04.2011р.);

від третьої особи: ОСОБА_4 (довіреність № 695 від 10.11.2011р.).

В судовому засіданні 5 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору:

Процесуальний позивач в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»звернувся до господарського суду з позовом з вимогами:

- визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Михайла Коцюбинського, 8а, до складу якого входять:

1)гараж одноповерховий цегляний (літера «Г»), площею 201,1 кв.м. (інвентарний номер 10310003), 1978 року забудови;

2)приміщення дитяче стаціонарне (літера «А1») площею 4 726,0 кв.м. (інвентарний номер 10310004) 1984 року забудови;

3)основне приміщення ДКЛ № 1 ст. Київ (літера «Л») площею 7 365,1 кв.м. (інвентарний номер 103 10001) 1930-1934 року забудови;

4)альтанка (інвентарний номер 10330029);

5)альтанка (інвентарний номер 10300030);

6)приміщення кисневої станції (літера «Б») площею 34,0 кв.м. (інвентарний номер 10310025) 1980 року забудови;

7)адміністративне приміщення з харчоблоком та підвалом 3-поверхове (літера «Д»), площею 1 040,8 кв.м. (інвентарний номер 10310005) 2002 року забудови;

8)приміщення диспетчерської одноповерхове (літера «В») площею 71,0 кв.м. (інвентарний номер 10310026) 1980 року забудови.

Під час перебування справи на розгляді в суді процесуальний позивач уточнив позовні вимоги та просить суд:

- визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на майновий комплекс, розташований у м. Києві по вул. Михайла Коцюбинського, 8а, до складу якого входять:

1) гараж одноповерховий цегляний (літера «Г»), площею 201,1 кв.м. (інвентарний номер 10310003), 1978 року забудови;

2) приміщення дитяче стаціонарне (літера «А1») площею 4 726,0 кв.м. (інвентарний номер 10310004) 1984 року забудови;

3) основне приміщення ДКЛ № 1 ст. Київ (літера «А») площею 7321,9 кв.м. (інвентарний номер 103 10001) 1930-1934 року забудови;

4) альтанка (літера «Е», інвентарний номер 10330029);

5) альтанка (літера «Ж», інвентарний номер 10300030);

6) приміщення кисневої станції (літера «Б») площею 34,0 кв.м. (інвентарний номер 10310025) 1980 року забудови;

7) адміністративне приміщення з харчоблоком та підвалом 3-поверхове (літера «Д»), площею 1 040,8 кв.м. (інвентарний номер 10310005) 2002 року забудови;

8) приміщення диспетчерської одноповерхове (літера «В») площею 71,0 кв.м. (інвентарний номер 10310026) 1980 року забудови.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не оформив право власності і не видав свідоцтва про право власності, а отже фактично не визнав право власності на спірне майно, належним чином його не оформив та не видав правовстановлюючий документ свідоцтво про право власності, що позбавляє можливості державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно і дає право для звернення до суду з метою захисту прав власності.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав та не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників позивача-1 було відкладено до 5.12.2011 року.

В судовому засіданні 10.11.2011р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про припинення провадження по справі. В обґрунтування підстав для припинення провадження відповідачем зазначено наявність рішення Господарського суду міста Києва від 6.10.2009р. по справі 40/264, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Заслухавши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання про припинення провадження є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки загальна площа обєктів, визнати право державної власності на які в судовому порядку просить заявник є різною, що свідчить про відмінність предметів спору у справі № 40/264 та в даній справі.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача-2, відповідача та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 4 Закону України «Про транспорт»державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 р. № 789 затверджене Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п. 1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4).

Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з ч. 2 статті 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Статутом Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 1 Станції Київ ДГТО «Південно-західна залізниця», визначено, що Лікарня, як державний заклад, заснований на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України, підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України, а у порядку координації діяльності Державному територіально-галузевому обєднанню «Південно-Західна залізниця». Державний заклад «Дорожня клінічна лікарня № 1 Станції Київ ДГТО «Південно-західна залізниця»є правонаступником прав і обовязків Дорожньої клінічної лікарні № 1 станції Київ.

Майно Лікарні, відповідно до положень п. 4.2 її статуту, є загальнодержавною власністю і закріплюється за нею праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Лікарня володіє та користується зазначеним майном. Лікарня має право розпоряджатись закріпленим майном лише з дозволу Уповноваженого органу управління, згідно з чинним законодавством.

Процесуальний позивач зазначає, що листом від 31.08.2011р. № 40951 (И-2011) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовило ДЗ «ДКЛ № 1 ст. Київ»в проведенні державної реєстрації на спірні обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 8а і обліковуються на балансі лікарні, з тих підстав, що наданий лікарнею пакет документів не відповідає вимогам, установленим нормативно-правовим актами, що не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, що процесуальним позивачем розцінено як відмову в оформленні права власності на спірне майно.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності зазначеного Закону, визнаються державою.

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Порядок оформлення права власності із видачею свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, визначений Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.09. № 1227.

Таким чином, з наведеного вбачається, що у відповідності до Положення, на Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов'язок здійснювати оформлення права власності на об'єкти нерухомості виключно при наявності всіх необхідних для оформлення права власності документів.

За результатами розгляду заяви третьої особи щодо здійснення державної реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 8а, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило заявника своїм листом від 31.08.2011р. № 40951 (И-2011) про відсутність підстав для проведення державної реєстрації на обєкти нерухомого майна у зв'язку з невідповідністю поданих заявником документів вимогам чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.

Слід зазначити, що позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав довести та надати відповідні докази суду порушення або оспорювання відповідачем його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Спір між сторонами у даній справі виник з підстав відмови позивачеві в державній реєстрації права власності на спірні приміщення, оскільки подані позивачем документи не відповідають вимогам закону.

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2001 року № 1820 та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за № 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно і в даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Доказів того, що відповідач претендує на відповідне право власності позивачем суду не надано, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач лише відмовляється оформити відповідне право та видати свідоцтво, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача, а отже і підстави для задоволення позовних вимог про визнання права власності також відсутні.

За таких обставин, з огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Тотожного правового висновку, що Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює лише оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, не оспорює і не претендує на таке право та не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, дійшов Верховний суд України при розгляді справи № 16/252.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 12.12.2011р.