Рішення № 19911608, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/46605.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаОСОБА_1

простягнення 16 802,73 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Любічева Н.О.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі ПрАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 16 802,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на підставі Договору страхування транспортних засобів №021.32886.3001 від 28.08.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Skoda Super B, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА 5987480), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 07.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. у звязку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 05.12.2011 р.

05.12.2011 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення з додатковим документами, із змісту яких вбачається, що відповідач позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування не заперечує та визнає у повному обсязі, також останній заявив клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

В судове засідання представник позивача зявився, надав для огляду оригінали документів, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача згідно заявленого клопотання у судове засідання не зявився, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030175449859, згідно якого ухвала від 07.11.2011 р. отримана відповідачем 15.11.2011 р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не зявилась.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №219215 від 12.10.2011 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "СК "ПЗУ Україна" та Дочірнім підприємством "Кнауф-Маркетинг" (страхувальник) укладено Договір страхування транспортних засобів №021.32886.3001 (надалі"Договір"), обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Skoda Super B, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП, вигодонабувачем за яким є ДП "Кнауф-Маркетинг".

19.02.2008 р. о 09 год. 45 хв. на вул. В. Інберг в м. Одеса сталося ДТП за участі застрахованого автомобіля марки Skoda Super B, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху - під час руху не витримав безпечну дистанцію, не врахував дорожньої обставини та погодних умов здійснив зіткнення з автомобілем марки Skoda Super B, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого було пошкоджено обидва транспортні засоби. Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУ МВС України в Одеській області від №024441.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2008 р. в адміністративній справі №3-3368, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

19.02.2008 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Skoda Super B звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту №509 про оцінку майна, складеного 07.11.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-асистуюча компанія "Легіон", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Skoda Super B, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 15417,24 грн.

Положеннями п. 9.1 Договору визначено, що договором страхування передбачена власна участь страхувальника у відшкодування збитку франшиза. Франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з Договором страхування.

Пунктами 9.3, 9.3.1 Договору передбачено безумова франшиза у тому числі за ризиками настання ДТП у розмірі 252,50 грн.

На підставі страхового акту №021.32886.3001.L01.01 від 28.01.2011 р. ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив на користь ДП"Кнауф- Маркетинг" (страхувальника та власника автомобіля Skoda Super B) вартість матеріального збитку у розмірі 15164,74 грн. (15417,24 грн. вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу 252,50 грн. безумовної франшизи передбаченої Договором), що підтверджується платіжним дорученням №2505 від 27.02.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" перейшло в межах суми 15164,74 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2008 р. в адміністративній справі №3-3368 від 12.03.2011 р. вбачається, що транспортний засіб автомобіль ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Skoda Super B, знаходився під керуванням ОСОБА_1 на законних підставах.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Право ОСОБА_1 на керування транспортним засобом ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується довіреністю №229784 від 10.01.2007 р.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля, ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ НАСК "Оранта" згідно із полісом №ВА/5987480.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/5987480) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії Договору з 29.12.2007 р. по 28.12.2008 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВА/5987480 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля ВАЗ була застрахована ВАТ НАСК "Оранта".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВА/5987480) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Super B з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 15417,24 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою №150/3/2009/ДППР від 24.04.2009 р., що отримана відповідачем 27.04.2009 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування) позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 15 164,74 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВА/5987480 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що не перевищує розміру шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 164,74 грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку франшиза за Договором №021.32886.3001) до 27.05.2009 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та визнані відповідачем у повному обсязі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 637,99 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування за період з 28.05.2009 р. по 28.11.2009 р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня є способом відповідальності за порушення зобов'язання та застосовується у випадку, передбаченому договором чи законом.

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

При цьому, згідно приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, встановлений ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перехід права вимоги, та його обмеження фактичними витратами визначає лише те, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка її завдала, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Разом з тим, зазначені приписи не обмежують позивача права компенсувати за рахунок відповідача у порядку, визначеному вказаними нормами права, витрати, та покласти на відповідача відповідальність у вигляді пені.

Оскільки, відповідач взяв на себе зобовязання відповідати за заподіяну шкоду у межах суми, що покриває завдану шкоду, та до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, але останні свого обов'язку не виконав, суд погоджується з висновками позивача про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача пені.

Аналогічні висновки про правомірність стягнення пені у випадку несвоєчасного виконання страховиком обовязку з компенсації суми страхового відшкодування містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі №48/144 від 07.09.2011 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду заподіяну в результаті ДТП відповідач отримав 27.04.2009 р., останнім днем виконання зобовязання було 27.05.2009 р., а відтак прострочення починається з 28.05.2009 р. та згідно приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припинилося 27.11.2009 р., а не 28.11.2009 р, як вказує позивач.

Отже, правомірним є нарахування пені за період з 28.05.2009 р. по 27.11.2009 р., розмір якої за перерахунком суду становить 1629,48 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 8,51 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування необхідно відмовити, оскільки вона обрахована без урахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Заяв про застосування строку позовної давності відповідачем ні усно, ні письмово не заявлено, а тому підстави для її застосування у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" суми страхового відшкодування у розмірі 15 164,74 грн. та пені у розмірі 1 629,48 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м.Київ, вул. Артема, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування у розмірі 15 164 (пятнадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 74 коп., пеню у розмірі 1629 (одна тисяча шістсот двадцять девять) грн. 48 коп., державне мито у розмірі 167 (сто шістдесят сім) грн. 94 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять пять) грн. 88коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 06.12.2011 р.