Рішення № 19911550, 20.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/43620.10.11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного виробничого підприємства "СІРІУС"

про стягнення 77480,00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 -предст. за дов. б/н від 07.07.11 р.

від відповідача ОСОБА_3 предст. за дов. б/н від 14.10.11р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 77480,00 грн. заборгованості за договором №5 від 02.04.2009р.

В обґрунтування предявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №5 від 02.04.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011р. порушено провадження у справі № 8/436, розгляд справи призначений на 08.09.2011 р.

До початку розгляду справи 08.09.2011 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача по справі, в якому він заперечує проти позовних вимог.

Розпорядження заступника голови Господарського суду м. Києва Джарти В.В. від 08.09.2011р., справу №8/436 передано на розгляд судді Шевченко В.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011р. суддя Шевченко В.Ю. прийняв справу №8/436 до свого провадження та призначив справу до розгляду на 20.10.2011р.

Розпорядження заступника голови Господарського суду м. Києва Джарти В.В. від 13.10.2011р., справу №8/436 передано на розгляд судді Катрич В.С.

В судове засідання 20.10.2011 р. представники сторін зявилися та надали суду пояснення по суті спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

02.04.2009 р. між Приватним виробничим підприємством "СІРІУС" (надалі замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі виконавець, позивач) був укладений договір № 5, за умовами якого виконавець надає послуги дорожньо-будівельними машинами та механізмами, а також виконує інші роботи за заявками замовника.

Відповідно до положень договору, замовник зобовязаний доставити техніку на обєкт і після закінчення робіт з обєкту своїм транспортом. У випадку доставки механізмів виконавцем, замовник оплачує ці витрати.

Крім того, згідно п. 3.1. договору №5 від 02.04.2009р., замовник робить попередню оплату за послуги механізмів виконавця. Погашення авансових сум здійснюється виконаними замовнику роботами та наданими послугами.

Пунктом 3.2. договору №5 від 02.04.2009р. передбачено, що розрахунки замовника з виконавцем здійснюються щомісячно у відповідності з актом виконаних робіт.

На виконання положень договору, позивачем надавалися послуги дорожньо-будівельними машинами та були виконані роботи за заявками відповідача на загальну суму 124880,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується підписаними відповідачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), а саме: акт №1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2009р. на суму 22400,00 грн., акт №2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2009р. на суму 27160,00 грн., акт №3 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2009р. на суму 25620,00 грн., акт №4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2009р. на суму 31080,00 грн., та акт №5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2009р. на суму 18620,00 грн.

Крім того, позивачем було доставлено бульдозер ДЗ-171 на обєкт виконання робіт з м. Вишгород Київської області до села Водяники Звенигородського району Черкаської області, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0024 від 03.04.2009р. на суму 7500,00 грн.

Окрім цього, позивач здійснив зворотне вивезення (транспортування) бульдозера ДЗ-171.

Проте, відповідач виконав свої зобовязання частково, а саме на суму 62400,00 грн., що підтверджується платіжними доручення №11567 від 03.06.2009р. на суму 22400,00 грн., №11792 від 14.08.2009р. на суму 20000,00 грн. та №11983 від 07.10.2009р. на суму 20000,00 грн.(копії в матеріалах справи.)

Проаналізувавши зміст укладеного договору №5 від 02.04.2009 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В позовній заяві позивач посилається на неоплату відповідачем наданих послуг дорожньо-будівельними машинами та виконаних робіт на обєкті будівництва.

Відповідно до п. 3.2. договору, розрахунки замовника з виконавцем здійснюються щомісячно у відповідності з актом виконаних робіт.

В матеріалах справи наявні підписані позивачем та відповідачем акти виконаних робіт з квітня 2009 р. по серпень 2009 р. на загальну суму 124880,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобовязання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 77480,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

11.07.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.

Проте, станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не надіслав на адресу позивача відповіді на претензію та не розрахувався з позивачем, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконанні грошових зобовязань.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 77480,00 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 77480,00 грн. за договором правомірна та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 614, 626, 901 ЦК України, ст. 181, 193, 202 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Сіріус” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 65-Б, ідентифікаційний код 21487555) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 77 480 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00коп. заборгованості, 775 (сімсот сімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання рішення 12.12.2011 р.