Рішення № 19911195, 28.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/33528.11.11 Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства «Український продукт», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000», м.Київ

про: стягнення 21 607,42 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (за довіреністю № б/н від 04.01.2011р.)

від Відповідача не зявились

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Український продукт», м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»(далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21607,42 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/335 від 13.09.2011 р. розгляд якої призначено на 05.10.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011р. розгляд справи відкладено на 20.10.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.11.2011р. у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 16.11.2011р. від Позивача надійшла довідка про відсутність в провадженні інших органів спору між тими ж сторонами про той же предмет з тих самих підстав.

Судом 16.11.2011р. було отримано спеціальний Витяг з ЄДРПОУ станом на 16.11.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 16.11.2011р. представник Позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011р. відкладено розгляд справи на 28.11.2011р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.11.2011р. представник Позивача надав Довідку № 28/11-1 від 28.11.2011р. щодо заборгованості Відповідача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у звязку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою 02160, м.Київ, пр.-т. Возєднання, 1

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2010р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір №89 (надалі-Договір).

Договором визначено Товар, що поставляється, умови поставки, порядок розрахунків та інші умови.

Постачальником були здійснені поставки з дотриманням умов Договору. Претензій щодо Товару, що постачається не надходило. Покупець здійснював прийом Товару партіями, але оплату за отриманий Товар у строк після 45 - ти календарних днів з дня отримання Товару, що передбачено п. 1.1. Договору не проводив.

Позивачем було поставлено Товар на загальну суму 21607,42 грн Відвантаження Товару Постачальника здійснювалось на підставі видаткових накладних на кожну партію Товару, а саме: № 244740/01 від 20.05.2010р. на суму 5987,88грн., № 271684/01 від 24.07.2010р. на суму 7340,82 грн., № 270670\01 від22.07.2010р. на суму 437,76 грн., № 277182/01 від 07.08.2010р. на суму 426,24грн., № 277229/01 від 07.08.2010р. на суму 1384,08грн., № 233850/01 від 16.04.2010р. на суму 3752,88грн., № 284285/01 від 27.08.2010р. на суму 1357,92 грн., № 226630/01 від 25.03.2010р. на суму 3339,42 грн., № 236207/01 від 23.04.2010р. на суму 3316,26грн., та № 284368/01 від 27.08.2010р. на суму 4372,80грн.

Проте Відповідач в супереч положенням договору вказану суму не сплатив, в звязку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому стягненні з Відповідача грошових коштів за отриманий у 2010році за договором товар у розмірі 21607,42грн.

При цьому зобовязання щодо оплати товару Відповідачем виникло, враховуючи п.1.1 Договору (на протязі 45 днів кол. днів з дати отримання товару).

Під час розгляду справи судом було отримано Спеціальний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.11.2011р., із змісту якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. по справі 15/154-б за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000 " (код ЄДРПОУ 31168778) (ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс станом на 23.11.2011р., ліквідувано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000 " (02160, м.Київ, пр-т Возз"єднання,1, код ЄДРПОУ 31168778) як юридичну особу в звязку з банкрутством, дію мораторію припинено, провадження у справі припинено.

Крім того, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011р. визнано кредиторами по відношенню до банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортиця-2000 " - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест" на суму 2459,84грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "ІКБ" на суму 58 096,73грн; Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб"юторська компанія "Європа" на суму 17 475,30грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобінський м"ясокомбінат" на суму 15 528,91грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" на суму 9 106,24грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" на суму 2 296,00грн.; Приватне підприємство "Стройторг-Т" на суму 304 200,54грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" на суму 30 913,92грн.; Приватне підприємство "Анастасія Т" на суму 12 375,84грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" на суму 4 356,27грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС" на суму 26 629,60грн.; Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м.Києва на суму 67,67грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 483 506,86грн.

Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону, слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, а стосовно зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) - погашенням податкового зобов'язання у розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Верховний Суд України у своїй Постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону (в редакції Закону від 07.03.2002 N 3088-111) вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Позивач не звернувся у місячний термін до суду про визнання його кредитором по відношенню до боржника Відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця-2000»(код ЄДРПОУ 31168778), у звязку з неналежним виконанням обовязку щодо оплати продукції згідно Договору № 89 від 21.04.2010р., який виник у Відповідача до порушення провадження у справі про банкрутство, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Позивача на підставі частини 2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 49 Г?осподарського кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Український продукт», м.Донецьк відмовити.

У судовому засіданні 28.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева