Рішення № 19911137, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/35012.12.11 За позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по

Київській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «CТАРКарго»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

Про стягнення 21525, 45 грн. та виселення

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 по дов. №36 від 20.06.2011р.

Від відповідача ОСОБА_3 по дов. №б/н від 18.07.2011р.

Від третьої особи ОСОБА_4 по дов. №35-30-53 від 18.07.2011р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Київській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАКарго»заборгованості за договором оренди у сумі 20517, 37 грн. , 1008,08 грн. пені та зобов»язання повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»нерухоме майно приміщення №45 на другому поверсі офісної будівлі СПВО площею 15,6 кв.м. шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»та підписання акту прийому передачі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2011р. порушено провадження у справі №36/350, розгляд справи призначено на 16.11.2011р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 16.11.2011 не зявилися.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що не зявлення представників позивача та відповідача в засідання суду та невиконання ними вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 31.10.2011р., перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні, господарський суд визнав за доцільне відкласти розгляд справи на 12.12.2011р.

В судовому засіданні 12.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу орендну плату в розмірі 20517, 37 грн. за період з 07.10.2008р. по 10.10.2011р. Крім того, позивач посилається на те, що строк дії договору оренди закінчився 07.09.2011р., після закінчення договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та не передав балансоутримувачу.

Представник відповідача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити частково, посилаючись на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 16.06.2010року орендні ставки застосовуються у розмірі 45% установленого обсягу для орендарів субєктів малого підприємництва і 80% установленого обсягу для інших орендарів.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

Статтею 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

01.10.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(далі - відповідач) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі третя особа) укладено договір оренди нерухомого майна №670, що належить до державної власності (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 15, 6 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, аеропорт та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Майно передається в оренду для розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом (п.1.4 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Майно вважається переданим у користування орендарю з дати підписання сторонами акту передачі приймання майна.

Акт передачі приймання підписується балансоутримувач та орендар (п.2.1. Договору).

07.10.2008 року між відповідачем та третьою особою був підписаний акт передачі приймання орендованого нерухомого майна до договору від 01.10.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з п. 14.1 Договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, та діє з дати підписання акту передачі приймання майна.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на паво оренди державного майна і за базовий місяць розрахунку орендної плати без врахування ПДВ становить 3350, 00 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.4 договору).

Згідно п. 3.5 Договору сторонами погоджено, що орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, у співвідношенні: 30 % орендної плати Балансоутримувачу; 70 % орендної плати до Державного бюджету.

Згідно з п. 3.10 Договору орендар зобовязаний в разі припинення (розірвання) договору сплачувати орендну плату до дня повернення майна за актом приймання передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обовязку сплатити заборгованість за орендною платою, яка така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до держаного бюджету та балансоутримувачу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобовязання щодо перерахування орендної плати за договором оренди №670 від 01.10.2008р. внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з 07.10.2008р. по 10.10.2011р. в сумі 20517, 37грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобовязання за договором оренди №670 від 01.10.2008р., а відповідач порушив договірні зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 20 517,37 грн. підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.7 договору оренди №670 від 01.10.2008р. орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 13.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1008,08 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині виселення відповідача, позивач вказує на те, що відповідно до п. п. 14.1 договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, та діє з дати підписання акту передачі приймання майна.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В п. 14.4 договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід»ємною частиною договору при обовязковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти обєктом оренди.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Листом від 16.09.2011р. за №01-22-3620 третя особа ( як балансоутримувач та сторона по договору) повідомила відповідача про припинення договору оренди №670ь від 01.10.2008р. у звязку із закінченням строку його дії та про не продовження договору на новий строк.

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду

державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 14.9 договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається балансотуримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акту прийому приймання майна (п. 14.10 договору).

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача про зобов»язання Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго» повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»нерухоме майно приміщення №45 на другому поверсі офісної будівлі СПВО площею 15,6 кв.м. шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»та підписання акту прийому передачі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві на позов судом до уваги не приймаються оскільки сторонами не вносились зміни в договір оренди щодо розміру та порядку сплати орендних платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго» (02002, м. Київ, вул.. М. Раскововї. 11, оф. 406,408, код ЄДРПОУ 31954293) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) заборгованість по орендній платі в сумі 20 517 грн. 37 коп. та 1 008 грн. 98 коп. пені за прострочку платежу на наступні реквізити: р/р 31119094700001, одержувач ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго» (02002, м. Київ, вул.. М. Раскововї. 11, оф. 406,408, код ЄДРПОУ 31954293) повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, м. Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 20572069) нерухоме майно приміщення №45 на другому поверсі офісної будівлі СПВО площею 15,6 кв.м. шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(02002, м. Київ, вул.. М. Раскововї. 11, оф. 406,408, код ЄДРПОУ 31954293) та підписання акту прийому передачі

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(02002, м. Київ, вул.. М. Раскововї. 11, оф. 406,408, код ЄДРПОУ 31954293) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України 300 грн. 25 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТ.Ю. Трофименко Повний текст рішення складено 13.12.2011р.