Рішення № 19910896, 02.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/54402.12.11 За позовомПриватного підприємства «Восход України»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ»

проcтягнення 82083,77 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 14.06.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Восход України» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ»про стягнення 77022,00 грн. основного боргу, 4240,97 грн. пені та 820,80 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки товару № 38 від 01 червня 2011 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 77022,00 грн.

Ухвалою від 11.11.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.12.2011 року.

В судовому засіданні 02.12.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2011 року не зявився, однак надіслав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року між Приватним підприємством «Восход України»(далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 38 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що за даним договором, продавець згідно заявок покупця та існуючої номенклатури продукції зобовязується здійснити поставку борошна пшеничного вищого, першого, другого ґатунків, манки і висівок (далі товар) і передати його у власність покупця, який зобовязується прийняти товар та здійснити його оплату.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціни на товар визначаються сторонами на умовах франко склад покупця. Ціни на товар і кількість та номенклатура вказуються в товаросупроводжувальних документах на кожну партію поставленого товару.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на умовах передплати на поточний рахунок продавця або внесенням готівки в касу. У випадку попередньої поставки товару, покупець зобовязаний здійснити повний розрахунок за поставлений товар протягом 3-х днів з моменту поставки.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що засвідчується видатковими накладними № В-00000509 від 01 червня 2011 року на суму 44072,00 грн., № В-00000516 від 03 червня 2011 року на суму 48636,00 грн., № 565 від 10 червня 2011 року, № В-00000580 від 15 червня 2011 року на суму 44184,00 грн., № В-00000594 від 17 червня 2011 року на суму 46809,00 грн.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у звязку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 77022,00 грн.

23 березня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 97, згідно якої просив відповідача погасити існуючу заборгованість до 30.09.2011 року.

06 жовтня 2011 року відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, відповідно до якої повідомив, що він не мав змоги до 30.09.2011 року повністю сплатити заборгованість, а тому буде поступово здійснювати її погашення.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 77022,00 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 77022,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.1.2 Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленої партії товару покупець зобовязаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки розрахунку, а також в повному обсязі суму понесених збитків.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 4.1.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4240,97 грн. за період з 21.06.2011 року по 27.10.2011 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, здійснених поставок, проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 820,80 грн. за період з 21.06.2011 року по 27.10.2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 820,80 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та інформаційно-технічне забезпечення витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 7 000,00 грн. позивач надав Договір № 25/10 про надання адвокатських послуг від 25.10.2011 року та видатковий касовий ордер.

Згідно частини 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягнення в сумі 1 500,00 грн. (Розяснення Вищого Арбітражного суду від 04.03.98 р. N 02-5/78 ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада ГМБХ» (місцезнаходження: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35; фактична адреса: 07700, Київська обл., Яготинський р н, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 3, код ЄДРПОУ 35134213) на користь Приватного підприємства «Восход України»(місцезнаходження: 08724, Київська обл., Обухівський р н, с. Деревяна, переїзд, буд. 2, код ЄДРПОУ 14279843) 77 022 (сімдесят сім тисяч двадцять дві) грн. 00 коп. - основного боргу, 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 97 коп. пені, 820 (вісімсот двадцять) грн. 80 коп. 3% річних, 1500 (одну тисячу пятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1 641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 68 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

08.12.2011 року