Рішення № 19910859, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/46701.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полімерстанкопром»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 34 173, 39 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2. дов.

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 23054, 93 грн. заборгованості по орендній платі за Договором оренди та Додатковою угодою №1 та 11118, 46 грн. пені, а всього 34 173, 39 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 6 від 01.11.2009р.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів»(Первісним кредитором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) було укладено Договір оренди нерухомого майна № 6.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

04 липня 2011 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімерстанкопром»(Позивачем) було укладено Договір про відступлення права вимоги №04-07/11-06.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги №04-07/11-06, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор (Позивач по справі) прийняв на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору і став кредитором за Договором оренди нерухомого майна № 6 від 01 листопада 2009 року на загальну суму боргу у розмірі 25054, 93 грн. та суму штрафних санкцій, що в загальному складає 36834, 01 грн. за Договором оренди нерухомого майна № 6 від 01 листопада 2009 року, укладеним між Первісним кредитором та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

14 липня 2011 року листом № 27 Первісний кредитор повідомив Відповідача про укладення Договору про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор передав Позивачу право вимоги за Договором оренди.

Згідно п. 1.1. Договору, Первісний кредитор (Орендодавець) передає за плату на певний строк у користування за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно: а) нежитлове нерухоме майно загальною площею 10, 0 кв. м. в будівлі за літ. «Б», б) відкриту територію загальною площею 627 кв. м.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендна плата за користування нерухомим майном вноситься Орендарем у грошовій формі. Незалежно від наслідків своєї господарської діяльності Орендар за кожен місяць користування нерухомим майном сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 9360, 00 грн., в тому числі ПДВ 1560, 00 грн.

Крім цього, п. 2.6. Договору передбачено, що Відповідач компенсує Первісному кредитору вартість фактично спожитих комунальних послуг, які сплачує Первісний кредитор по окремим договорам з відповідними організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія) за встановленими тарифами, та витрати Первісного кредитора по утриманню прибудинкової території та сплаті послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та обєктів оренди.

01 січня 2010 року між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої Відповідач повернув Первісному кредитору частину відкритої території загальною площею 170, 0 кв. м.

Згідно додаткової угоди №1 у користуванні Відповідача залишилось нежитлове нерухоме приміщення загальною площею 10, 0 кв. м. та відкрита територія загальною площею 457 кв. м. За користування вказаними приміщеннями Відповідач зобов'язався сплачувати Первісному кредитору орендну плату у розмірі 6980, 00 грн., в тому числі ПДВ 1163, 33 грн.

31 грудня 2010 року між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої Відповідач та Первісний кредитор прийшли до згоди щодо припинення Договору оренди з 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 2.3. Договору, орендна плата за користування обєктом оренди сплачується Відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок Первісного кредитора, згідно виставлених рахунків.

Згідно п. 3.6. Договору Орендар зобов'язується вносити визначені цим Договором орендну плату та інші платежі своєчасно та в повному обсязі, незалежно від наслідків його господарської діяльності.

Однак, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 23.06.2011р. за Відповідачем існувала заборгованість по орендній платі на загальну суму 25054, 93 грн.

03 серпня 2011 року Відповідач сплатив на користь Позивача 2 000, 00, тобто частково погасив борг по сплаті за орендні платежі.

Таким чином, станом на 22 вересня 2011р. Відповідач має заборгованість перед Позивачем по сплаті орендних платежів в розмірі 23054, 93 грн.

Згідно п. 6.1 Договору за несвоєчасну сплату платежів по Договору оренди Орендар сплачує на користь Первісного кредитора пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних та комунальних платежів станом на 22.09.2011р. в розмірі 23054, 93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.3. Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 5 числа поточного місяця.

Проте відповідач свого обовязку зі спати орендних платежів належним чином не виконав у звязку із чим заборгованість відповідача по орендній платі та комунальним платежам станом на 22.09.2011р. становить 23054, 93 грн., а строк виконання грошового зобовязання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обовязків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 23054, 93грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 6.1 договору, за несвоєчасну сплату платежів по цьому договору орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прстрочки.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачених розділом 3 Договору оренди № 6 від 01 листопада 2009р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Але вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11779 грн. 08коп. підлягає задоволенню частково, у сумі 2976 грн.34коп., оскільки, у відповідності до ст. 232 ГК України для нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки) встановлені скорочені строки позовної давності у шість місяців, тому позов в цій частині може бути задоволений у межах цього строку.

Оскільки, обидві сторони є субєктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені, суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Таким чином, з відповідача належить стягнути пеню у сумі 2976 грн.34коп. за несвоєчасну сплату послуг.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 23054, 93грн. заборгованості та 2976 грн.34коп.пені.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 23054, 93грн. заборгованості та 2976 грн.34коп. пені, в решті частині пені суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімерстанкопром»(вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код: 32981471) 23054 (двадцять три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 93 коп. заборгованості по орендній платі, 2976 грн. (дві тисячі девятсот сімдесят шість) грн. 34коп. пені за несвоєчасну сплату платежів, 260 (двісті шістдесят) грн. 31 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 15грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 09.12.2011р.