Рішення № 19910677, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/51607.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія

“Альфа страхування”

До Приватного акціонерного товариства “Українська

пожежно-страхова компанія”

Про відшкодування шкоди в порядку регрессу у розмірі 2997, 38 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Шупик О.А.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство ““Страхова компанія “Альфа страхування” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” про відшкодування шкоди в порядку регрессу у розмірі 2997, 38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2011 року.

У судове засідання 07.12.2011 року представник позивача зявився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

07.12.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 р. між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Альфа-Страхування” (надалі Позивач, Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія»(надалі Страхувальник, Вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 046.0264231.222 (надалі Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу «Сканія», державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 10.12.2010 р. в м. Києві по вул. Богатирська, 3, водій транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, перед зміною напрямку руху не впевнився, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу автомобілю «Сканія», державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2011 р. у справі № 3/616/2011 р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Сканія», державний номер НОМЕР_1.

На підставі висновку № 13-12-10-1 від 15.12.2010 р. авто товарознавчої експертизи з визначення вартості збитку в результаті пошкодження транспортного засобу було складено страховий акт № 4148.206.10.01.01 від 05.09.2011 р. та розрахунок страхового відшкодування № 4162.206.10.01.01 від 13.04.2011 р. відповідно до яких вартість матеріального збитку складає 3507,38 грн.

Платіжним дорученням № 3138 від 15.09.2011 р. позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 3507,38 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2, застраховано в Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно страхова компанія" (надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/5403344.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2011 р. у справі № 3/616/2011 р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/5403344.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВЕ/5403344 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «Рено», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі висновку № 13-12-10-1 від 15.12.2010 р. авто товарознавчої експертизи з визначення вартості збитку в результаті пошкодження транспортного засобу було складено страховий акт № 4148.206.10.01.01 від 05.09.2011 р. та розрахунок страхового відшкодування № 4162.206.10.01.01 від 13.04.2011 р. відповідно до яких вартість матеріального збитку складає 3507,38 грн.

Платіжним дорученням № 3138 від 15.09.2011 р. позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 3507,38 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 3507,38 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

10.10.2011 р. відповідачем було отримано регресну вимогу вих. № 5169, про що свідчить відбиток штампу відповідача (вх. № 9466 від 10.10.2011 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в 3507,38 грн. Проте, відповідач на вказану вимогу відповіді не надіслав, грошові кошти не перерахував.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно положень ч. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 2 полісу № ВВ/9709294 розмір франшизи складає 510,00 грн.

Позивачем вимоги положень ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” враховані, та заявлено вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2997,38 грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 2997,38 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альфа Страхування” (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, ідентифікаційний код 30968986) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 2997 (дві тисячі девятсот девяносто сім) грн. 38 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Блажівська О.Є.

Повний текст рішення складено: 12.12.2011 року