Рішення № 19910616, 02.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/51902.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Асканія - Пак"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»

Простягнення 513, 49 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 01.06.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асканія - Пак" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»про стягнення 513, 49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору № 443 від 08.12.2010 року позивач поставив відповідачу товар, однак останній, всупереч умов даного договору за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 424, 80 грн.

Ухвалою від 31.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.12.2011 року.

В судовому засіданні 02.12.2011 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2011 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 02.12.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія -Пак»(далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»(далі покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 443 (далі-Договір).

В силу положень п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним договором товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації (Додаток № 1) та накладних, виходячи з наявного товару на складі постачальника. Ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним Договором окремими партіями.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору, асортимент та ціна товару погоджується сторонами при кожній новій поставці. Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається вказується в накладних.

Порядок та строки здійснення розрахунків сторони обумовили розділом 4 Договору, відповідно до якого покупець сплачує за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі, або іншим способом, незабороненим чинним законодавством України. Покупець зобовязаний здійснити оплату товару не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Постачання продукції відбувається за взаємною домовленістю відповідно до вимог ІНКОТЕРМС (ред. 2000р). Замовлення на поставку подається за 5 (пять) робочих днів до поставки товару, виходячи з наявного товару на складі постачальника (п.п.5.1, 5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору та замовлення відповідача, поставив остатньому цукор на загальну суму 424, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1433 від 18.03.2011 року, скріпленою печатками та підписами обох сторін (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи). Відповідач в свою чергу прийняв товар, проте, свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, у звязку з чим у останнього перед позивачем утворився борг на суму 424, 80 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 424, 80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 424, 80 грн. нормативно та документально доведений.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 33, 01 грн.

Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 33, 01 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника 23 % річних від простроченої суми.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору, просить суд стягнути на свою користь 23 % річних в розмірі 55, 68 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 23 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 23 % річних в розмірі 55, 68 грн. за весь час прострочення відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ДІМ»(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 12, ЛІТ. А, код ЄДРПОУ 33105495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Пак»(місцезнаходження: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 23 км., б. 4, поштова адреса: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, код ЄДРПОУ 32157382) 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 80 коп. основного боргу, 33 (тридцять три) грн. 01 коп. пені, 55 (пятдесят три) грн. 68 коп. 23 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення:

07.12.2011 року.