Рішення № 19910462, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/41008.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Київської філії "Центр страхових технологій"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення заборгованості 13 024,06 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №10-204/15.

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 08.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Київської філії "Центр страхових технологій" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"про стягнення заборгованості 13 024,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 29.04.08 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0152938. Відповідно до Договору було застраховано автомобіль KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В результаті ДТП транспортному засобу Страхувальника було завдано шкоду на суму 13 000 грн, відповідно до страхового акту №65532 від 08.05.09р., Звіту №3845 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 13.04.09 р.

20.01.09 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Сума, що була виплачена Позивачем в якості страхового відшкодування Страхувальнику за договором, складає 13 300 грн (13 000 грн вартість ремонту + 300 грн вартість автотоварознавчого дослідження), що підтверджується платіжним дорученням №5312 від 16.06.09 р. та №5313 від 16.06.09 р.

Під час дослідження страхового випадку Позивачу стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. ( винуватець ДТП) на момент ДТП була застрахована у Відповідача за полісом № ВВ/5130084, тому відповідно до ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування" Відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду в межах ліміту 25 500 грн встановленого полісом № ВB/5130084. Внаслідок чого, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу суму в розмірі 12790 грн в порядку регресу. Крім того Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 194,41 грн та 3 % річних у розмірі 39,65 грн.

Ухвалою суду від 07.11.11 порушено провадження у справі №40/410 та призначено до розгляду на 24.11.11.

Ухвалою суду від 24.11.11 відкладено розгляд справи на 08.12.11 у звязку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

У судове засідання, призначене на 08.12.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялися на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, встановив.

29.04.08 р. між Відкритим акціонерним товариством «Дженералі Гарант» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант - Авто", Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0152938 (Договір). Відповідно до умов якого Позивач зобовязується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику, а Страхувальник зобовязується сплатити страховий платіж у встановленому цим договором розмірі та термін.

Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки KIA Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з Договором строк дії договору з 30.04.08 по 29.04.09.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки ДАІ, постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.09 р. по справі №3-1274/09. 16.01.09 р. в м. Києві по вул. Мурашка мало місце ДТП за участю автомобіля марки "KIA Cerato", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., автомобіля марки "Peugeot 307", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3. вимог п. 13.3 ПДР України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль " KIA Cerato", д/н НОМЕР_1 був пошкоджений.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (Страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (Страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно Звіту №3845 з визначення вартості матеріального матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 13.04.09 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "KIA Cerato", д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП складає 32034,30 грн.

Відповідно до страхового акта № 65532 від 08.05.09 р позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхувальнику 13 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №5312 від 16.06.09 р. Крім того позивачем було оплачено вартість товарознавчого дослідження в сумі 300 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5313 від 16.06.09 р.

18.08.11 р. Позивач надіслав Відповідачу заяву № 65532 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу по полісу №ВВ/5130084 у розмірі 13300 грн (13 000 грн вартість ремонту + 300 грн вартість автотоварознавчого дослідження), проте ця вимога, як зазначає Позивач, залишилась без належного реагування зі сторони Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль "Peugeot 307", д/н НОМЕР_2, забезпечений полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BВ 5130084, який на момент ДТП була застрахована у Відповідача.

Згідно вищезазначеного полісу встановлений сторонами ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 25500 грн, франшиза 510 грн.

За таких обставин, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля " KIA Cerato", д/н НОМЕР_1 , в порядку регресу в розмірі 12 790 грн (13 300 грн - 510 грн).

Також, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 194,41грн, нарахованої у період з 24.09.2011 по 31.10.2011 р. та 3% річних у розмірі 39,65грн., нарахованих у період з 24.09.2011 р. по 31.10.2011 р.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені у розмірі 194,41 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у Відповідача виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому Відповідача (боржник) зобов'язано вчинити на користь Позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, Відповідачем у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним

Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" в особі Київської філії "Центр страхових технологій" задовольнити повністю.

2 Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"(04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, буд. 40, ідентифікаційний код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код 16467237) в особі Київської філії "Центр страхових технологій" (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Юрія Коцюбинського, 20; ідентифікаційний код 26501231) 12790 (дванадцять тисяч сімсот девяносто) грн 00 коп. - страхового відшкодування, пеню у розмірі 194 (сто девяносто чотири) грн 41 коп., 3% річних у розмірі 39 (тридцять девять) грн 65 коп., державне мито у розмірі 130 (сто тридцять) грн 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 12.12.2011 р.