Рішення № 19910341, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/16801.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія « Автомобільні дороги України»м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Мостобудсервіс», м. Київ

про стягнення 20347,40 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Поліщук С.В. –юрисконсульт.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Мостобудсервіс, про стягнення основного боргу в сумі 14400 грн., інфляційних в сумі 4665,60 грн., трьох процентів річних в сумі 1281,80 грн. згідно Договору №06/11 від 06.11.08р. про надання послуг фрезою Wirtgen- 2000.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на виконання пункту 1.1 №06/11 від 06.11.08р. про надання послуг фрезою Wirtgen - 2000, далі Договір позивач, як Виконавець надав послуги фрезою по холодному фрезеруванню асфальтобетонного та бетонного покриття, а відповідач, в свою чергу, як Замовник узяв на себе обв’язки здійснити оплату наданих послуг згідно вимог пунктів 3.1, 3.2, 4.1.8,7.1 Договору з урахуванням вартості послуг, яка дорівнює 7200 грн., оплати протягом трьох банківських днів під час пред’явлених до нього рахунків-фактур, актів виконаних робіт, підписаних сторонами та здійснити їх оплату до 14.11.2008 року.

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 07.11.08р., рахунком-фактурою №848 від 10.11.08р. на загальну суму 14400 грн.

Відповідач свої зобов’язання не виконав, тому позивач наполягає на стягненні з нього основного боргу в сумі 14400 грн., який утворився за період з 14.11.08р. по 01.11.11р. та додатково інфляційні в сумі 4665,60 грн. та три процента річних в сумі 1281,80 грн. з посиланням на приписи статті 625 ЦК України

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір послуги. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов’язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів сплати наданих послуг суду не надав. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 14 400 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов’язання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Посиланням позивача на приписи ст. 625 ЦК Украйни обґрунтовані оскільки підтверджують прострочення грошового зобов’язання у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути інфляційних в сумі 4665,60 грн. та трьох процентів річних в сумі 1281,80 грн.

Судовий збір в сумі 1411,50 грн. покладається на відповідача згідно ст.ст. 44 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 01.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Мостобудсервіс»задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ Мостобудсервіс», 01013, м. Київ, вул. Кіквідзе, 41, р/р 26007301000 в АКБ «Трансбанк»м. Києва, МФО 300089, код ЄДРПОУ 19130426, на користь:

- Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А, р/р 26009301009841 в ПАТ «Банк Перший», МФО 320995, код ЄДРПОУ 33096517, основний борг в сумі 14 400грн., інфляційні в сумі 4665,60 грн., три процента річних в сумі 1281,80 грн., судовий збір в сумі 1411,50 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 06.12.11р.