Рішення № 19909992, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/36008.12.11 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Села-Україна”

про стягнення боргу 28 388,41 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №196-5569/нр від 14.09.11 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 08.12.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Села-Україна"про стягнення боргу 28 388,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами відповідно до договору №1902/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами від 08.07.05 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 388,41 грн, з них 20 078,37 грн - сума основного боргу, 5 713,29 грн - інфляційні витрати, 1 636,18 грн - 3 % річних, 960,57 грн - пеня.

Ухвалою суду від 17.10.11 р. порушено провадження у справі №40/360 та призначено до розгляду на 01.11.11 р.

Ухвалою суду від 01.11.11 відкладено розгляд справи на 17.11.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

Ухвалою суду від 17.11.11 відкладено розгляд справи на 08.12.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

У судове засідання, призначене на 08.12.11, представник Позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

08.07.05 між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама»(Робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Села-Україна» (Розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір № 1902/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Робочий орган надав Розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку (-ів), який (-і) є невідємною частиною цього договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації (Дозвіл) на розміщення обєктів зовнішньої реклами (ОЗР), а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане (-і) місце (-я) за цільовим призначенням - для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем (-ями) та звільняє у триденний термін місце (-я) після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору.

Розділом 7, а саме п.7.1 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами.

Строк дії цього договору визначається по кожному місцю розташування ОЗР окремо у Додатках, які є невідємною частиною Договору.

Також, 05.08.05 р. між сторонами було укладено Додаток №1 до Договору на право тимчасового користування місцями для розміщення обєкту (-ів) зовнішньої реклами №1902/ТК від 08.07.05 р., на підставі яких відповідачу було надано право на тимчасове користування місцями, адреси яких визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цими місцями. Згідно додатку, строк дії договору по встановленому місцю розміщення РЗ встановлений до 31.07.10р. та до 31.08.10 р.

Згідно з п.4.1 Договору розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення ОЗР встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) та сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами на підставі рахунків-фактур, наданих Робочим органом.

Розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця (п.4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору плата за право тимчасового користування місцем для розміщення ОЗР складається з базового тарифу та коригуючи коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф. Нарахування коригуючих коефіцієнтів на базовий тариф, який вказано по кожному ОЗР у Додатку (-ах) до цього Договору, а також податку на додану вартість проводиться у відповідності до вимог чинного законодавства України та в порядку, визначеному виконавчим органом Київської міської ради (КМДА).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що нарахування плати здійснюється з дати прийняття виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) рішення про видачу Дозволу на розміщення ОЗР.

Плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів зазначеної в рахунку фактурі, наданої Робочим органом, на поточний рахунок останнього (п.4.5 Договору).

Згідно п.3.4.4 Договору Відповідач зобов'язався використовувати надане (-і) місце (-я) у тимчасове користування відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України з питань реклами, запобігати його пошкодженню і псуванню, а також своєчасно, в повному обсязі вносити плату за право тимчасового користування місцем(-ями) у порядку і розмірі, передбачених розділом 4 цього Договору.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №КП-07/103449 від 08.09.08 р.(розрахунок коригування №КП-09/111683 від 08.01.09 р. до рахунку фактури №103449 від 08.09.08 р.), № КП-07/103450 від 08.09.08 р., № КП-07/106280 від 15.10.08 р. (розрахунок коригування №КП-09/111684 від 08.01.09 р. до рахунку фактури №106280 від 15.10.08 р.), № КП-07/106281 від 15.10.08 р., № КП-07/108400 від 10.11.08 р. (розрахунок коригування №КП-09/111685 від 08.01.09 р. до рахунку фактури №108400 від 10.11.08 р.), № КП-07/108401 від 10.11.08 р., № КП-07/42571/4 від 11.11.08 р. (розрахунок коригування №КП-09/43109/4 від 08.01.09 р. до рахунку фактури №42571/4 від 11.11.08 р.), № КП-07/42572 від 11.11.08 р., № КП-07/110174 від 18.12.08 р., № КП-07/110175 від 18.12.08 р., № КП-09/113749 від 19.01.09 р., № КП-09/113750 від 19.01.09 р., № КП-09/116435 від 20.02.09 р., № КП-09/116436 від 20.02.09 р., № КП-09/119152 від 20.03.09 р., № КП-09/119154 від 20.03.09 р., № КП-09/121850 від 14.04.09 р., № КП-09/121852 від 14.04.09 р. на загальну суму 20078,37 грн.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до п. 1 “Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва”, який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

На підставі вищевикладеного, загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №1902/ТК від 08.07.05 р. становить 20 078,37 грн.

На момент звернення до суду відповідач вказані рахунки не сплатив, існуючу заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором №1902/ТК від 08.07.05 р. у розмірі 960,57 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 5713,29 грн та 3% річних у розмірі 1636,18 грн за договором №1902/ТК від 08.07.05 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що передбачено вказаним Договором перед Позивачем. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно з умовами Договору суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама”задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Села-Україна” (02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Олександра Кошиця, буд. 1/38, ідентифікаційний код 32704653) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. М. Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу в розмірі 20078 (двадцять тисяч сімдесят вісім) грн 37 коп., пеню у розмірі 960 (девятсот шістдесят) грн 57 коп., 3% річних в розмірі 1636 (одну тисячу шістсот тридцять шість) грн 18 коп., інфляційні витрати у розмірі 5 713 (пять тисяч сімсот тринадцять) грн 29 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 12.12.2011 р.