Рішення № 19908877, 01.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/29601.12.11 За позовомПриватного підприємства "Бреннер"

ДоДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне

підприємство "Укроборонсервіс"

про стягнення 40 797,48 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачане з'явився

Від відповідачаОСОБА_1 (дов. № Д-110 від 24.06.2011 року)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01 грудня 2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Бреннер" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Укроборонсервіс" у відповідності до якої просить суд:

- зобовязати відповідача Дочірнє підприємство державної компанії “Укроборонекспорт”Державне підприємство “Укроборонсервіс”(01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 57; код ЄДРПОУ 21552117) передати позивачу Приватному підприємству “Бреннер”(90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Сливова, 30А; код ЄДРПОУ 31251923) брухт алюмінієвих сплавів із забрудненістю 25% класу А, групи VII, сорту 2а в кількості 12,7 тонн (12700 кг), а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/296, розгляд справи призначено на 13.10.2011 року.

10.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву - повідомлення на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 13.10.2011 року представник відповідача не зявився. Конверт з ухвалою суду від 25.08.2011р. на правлений відповідачу за адресою: 01021, м. Київ. вул. Грушевського, 30/1 повернуто до суду поштою з поміткою: “за зазначеною адресою вибули”.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги ухвали суду про порушення провадження виконав частково, витяг з ЄДРПОУ на відповідача не надав. Разом з тим, представником позивача подано письмову заяву про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України.

Ухвалою від 13.10.2011 року продовжено строк вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 03.11.2011 року у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та невиконанням позивачем вимог ухвали суду, щодо надання додаткових матеріалів по справі, необхідністю належного повідомлення відповідача у справі.

03.11.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано документи по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.11.2011 року, у звязку зі знаходженням судді Бондаренко Г.П. на лікарняному, справу №9/296 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 року суддя Балац С.В. прийняв справу № 9/296 до свого провадження, розгляд справи призначено на 01.12.2011 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 року, у звязку з виходом судді Бондаренко Г.П. з лікарняного, справу №9/296 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

У судове засідання 01.12.2011 року представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав, зазначених у відзиві. Окрім того, представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.12.2003 року між Приватним підприємством "Бреннер" (далі - покупець за умовами договору) та Державним підприємством "Укроборонсервіс" (далі - підприємство за умовами договору) укладено договір № Д29-3.1/1038 (далі - Договір) .

Відповідно до п. 1.1. Договору, підприємство зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити брухт чорних та кольорових металів (надалі - брухт). Покупець зобов'язується оплатити вартість брухту в розмірі, в строки та на умовах цього Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що право власності на брухт переходить до покупця на дату його передачі підприємством покупцю в пункті передачі по накладних відповідно до підписаних актів прийому-передачі.

Згідно з п.3.1. Договору кількість, строки поставки та ціни на кожну окрему партію брухту узгоджуються в протоколах узгодження договірної ціни на брухт (Додаток № 2), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Протоколом узгодження договірної ціни на брухт чорних та кольорових металів, (Додаток №2 до Договору), сторони погодили вартість 1 тони металобрухту, вид та кількість металобрухту та загальну вартість.

Згідно даного протоколу загальна кількість металобрухту, що реалізується позивачу складала - 72 тони (72 000 кг.) з яких:

- брухт алюмінієвих сплавів із забрудненістю 25% класу А, групи VII, сорту 2а вартістю - 2 677,00 грн. за І тону, кількістю - 28 тон (28 000кг.) на загальну суму без ПДВ -74 956,00 грн.;

-брухт чорних металів із забрудненістю 2,5% виду 5А вартістю - 244,16 грн. за 1 тону, кількістю - 30 тон (30 000 кг.) на загальну суму без ПДВ 7 324,80 грн.;

-брухт чорних металів із забрудненістю 2,5% виду 12А вартістю - 175,00 грн. за 1 тону, кількістю - 14 тон (14 000 кг.) на загальну суму без ПДВ 2 450,80 грн.

Загальна суму вартості товару складає - 101 677,92 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата 100% вартості кожної партії брухту здійснюється покупцем в строк 5 днів з дати підписання цього Договору шляхом перерахування покупцем грошових коштів на проточний рахунок підприємства, вказаний у цьому Договорі. Після отримання коштів, підприємство здійснює передачу брухту покупцю.

На виконання вимог вищезазначеного пункту Договору позивачем було здійснено 100% оплату вартості металобрухту, зокрема, перераховано на поточний рахунок відповідача, вказаний у Договорі, кошти в сумі - 101 677,92грн., що підтверджується платіжним дорученням за №3 від 26.01.2004 р. та №13 від 29.01.2004 р.

02.02.2004 року між сторонами був підписаний акт прийому - передачі металобрухту згідно з Договором № Д29-3.1/1038 від 03.12.2003 року.

Разом із цим, 02.02.2004 р. сторонами також було підписано накладні на відвантаження брухту чорних металів та алюмінієвих сплавів за ЖГВВВ-00101 та №ТВВВ00100.

Відповідно до п.2.1. Договору сторони домовились, що підприємство передає брухт покупцю на складі військової частини А1571, яка знаходиться в с. Києво- Олександрівське, Веселинівського району Миколаївської області.

Спір виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, з військової частини А1571 всього йому відвантажено металобрухту в кількості - 59,3 тонн, з яких брухт чорних металів становить - 44 тон та алюмінієвих сплавів становить - 15,3 тонн., тобто, в процесі відвантаження брухту алюмінієвих сплавів, придбаного позивачем в кількості - 28,0 тонн, виявилося, що загальна кількість даного брухту складає - 15,3 тон, а інший брухт алюмінієвих сплавів в кількості - 12,7 тон, позивач не зміг відвантажити за відсутності такого в наявності. В обґрунтування даної обставини, позивач посилається на акт звірки розрахунків між позивачем та Військовою частиною А 1571, відповідно до якого загальна кількість металобрухту у вигляді алюмінієвих сплавів, яка не відвантажена з військової частини складає - 12,7 тон.

У відповідь на претензію позивача на недопоставку 12 660 кг металобрухту на суму 44 481,44 грн. згідно Договору № Д29-3.1/1038 від 03.12.2003 року (лист № 23/07 від 03.07.2006 року), відповідач повідомив про повне виконання своїх зобов'язань по передачі Приватному підприємству "Бреннер" 72 тон металобрухту за Договором № Д29-3.1/1038 від 03.12.2003 року.

З огляду на наведене, позивач просить суд зобовязати Дочірнє підприємство державної компанії “Укроборонекспорт” Державне підприємство “Укроборонсервіс” передати позивачу Приватному підприємству “Бреннер” брухт алюмінієвих сплавів із забрудненістю 25% класу А, групи VII, сорту 2а в кількості 12,7 тон.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що товар за Договором в повному обсязі був переданий позивачу на складі військової частини А1571, яка знаходиться в с. Києво- Олександрівське, Веселинівського району Миколаївської області, що підтверджується актом прийому - передачі металобрухту згідно з Договором № Д29-3.1/1038 від 03.12.2003 року та накладними на відвантаження брухту чорних металів та алюмінієвих сплавів № ТГВВВ-00101 та № ТВВВ00100 від 02.02.2004 року. Крім того, відповідач посилається на те, що строк позовної давності щодо спірних правовідносин давно минув, а отже встановити дійсні правовідносини сторін не є можливим.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст.261Цивільного кодексу України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Позовна заява від 25.07.2011 р. подана до канцелярії Господарського суду міста Києва 22.08.2011 р., тобто через 7 років після початку перебігу позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

01.12.2011 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач, зважаючи на договірні домовленості за укладеним Договором, істотні умови якого були відомі його сторонам однаково, не був обмежений в праві дізнатися або можливості дізнатися про порушення свого права відповідачем щодо передання частини брухту згідно з Договором №Д29-3.1/1038 від 03.12.2003 року. Позивачеві були відомі умови поставки та строки, а також позивач, за його твердженням виявив нестачу продукції у 01.12.2004, про що ним з Військовою частиною А-1571 було складено відповідний акт, тобто саме з цієї дати позивач дізнався про порушення своїх прав.

Позивач в позовній заяві обгрунтування звернення за захистом своїх прав поза межами строку позовної давності суду не навів, заяви про поновлення строків позовної давності з наведенням обставин посажності причин пропуску строку позовної давності до суду не подав.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог з підстав спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Рішення підписано 09.12.2011 р.